Віталій Тукало ■ УКРАЇНА ■ №35, 2017-08-27
Своє річне українське відрядження закінчив іще один іноземний реформатор, поляк Войцех Бальчун. За цей час українці почали частіше їздити до Польщі потягами і купувати квитки через мобільний додаток. Чим запам’ятався рік праці фронтмена «Хімії» в «Укрзалізниці», згадуємо в цій статті.
У Києві 29 травня торік відбувся виступ польської рок-групи «Хімія». Здавалося б, рядова подія, яка так і ризикувала залишитися ніким не поміченою, якби не одне «але». Вже через кілька днів після її виступу Кабінет Міністрів України на своєму засіданні затвердив кандидатуру нового керманича «Укрзалізниці», яким виявився соліст згаданої «Хімії». Через кілька місяців після призначення прем’єр-міністр України Володимир Гройсман повідомить, що Войцех Бальчун має рік, щоб показати реальні результати, потім карт-бланш закінчиться, як, зрештою, і контракт посадовця. Час показав, що Бальчун на своїй посаді пробув понад рік. Якраз тоді, поки довіра до нього зі сторони уряду була найбільшою.
Разом з поляком очолювати найбільшу українську залізничну компанію і монополіста на ринку залізничних перевезень покликано весь «десант» іноземців. Управління соціальними питаннями віддано сербу Марчекові Жельку, який до цього працював у «Новій пошті» і МакДональдсі. До складу правління увійшли також співвітчизники Бальчуна: Ремігіуш Пашкевич, котрий мав відповідати за інфраструктурні проекти, та Марек Залесьний – знайомий пана Войцеха ще з часів «ПКП Карґо», на якого покладено вирішеність питання оптимізації вантажних перевезень.
Про мотивацію самого Бальчуна переїхати в Україну відомо небагато. Потрібно було підняти компанію, яка тонула в корупції, а 2015 р. закінчила з чистим збитком у 17 млрд. грн. Натомість місячний оклад шефа української залізниці оцінювався в суму близько 70-ти тис. зл. або 463 тис. грн. При середній зарплаті пересічного українця близько 5-ти тис. грн. на місяць – показник відверто вражав.
Майже відразу після свого призначення новоспечений голова «Укрзалізниці» почав наражатися як на внутрішній опір нововведенням зі сторони працівників очолюваного ним підприємства, так і на критику свого керівництва. Уже в липні 2016 р. міністр інфраструктури України Володимир Омелян нарікав на те, що за два місяці праці Бальчуна ще не був готовий навіть план реформ, які збирався впроваджувати поляк. Лише під кінець місяця стало більш-менш відомо, чим має намір займатись нова команда. Народний депутат України Віталій Купрій скаржився, що допущені Бальчуном невиконання зобов’язань за підписаними контрактами коштували державі додаткових 72 млн. грн. А вже в січні навіть прем’єр-міністр України Володимир Гройсман запропонував провести аудит діяльності Войцеха Бальчуна.
Від самого початку до пріоритетних завдань діяльності нової команди віднесено традиційно боротьбу з корупцією, зокрема впровадження прозорих тендерних процедур і процедур розподілу вантажних вагонів, впровадження змін у пасажирських перевезеннях, підвищення рівня комфорту пасажирів, модернізацію рухомого складу і запуск нових напрямків. Забігаючи наперед, варто відмітити, що останній пункт вдався чи не найбільше, хоч серед нових маршрутів, за невеликим виключенням, усі з кінцевою станцією в Польщі. В Україні почали жартувати, що треба було брати менеджера німця, то українці могли б до Берліна доїхати без пересадок.
За час свого правління В. Бальчун чи не найбільше нарікав на дві проблеми українського залізничного гіганта, а саме – всеосяжну корупцію та нагальну потребу в модернізації. Потреба в інвестиціях у рухомий склад оцінювалася в 9–10 млрд. дол. і, звісно ж, не могла бути досягнута в короткостроковій перспективі. За словами Бальчуна, 88% локомотивів досягли крайнього терміну експлуатації, а понад 3 тис. км колій вимагають модернізації і ремонту. За перші 2–3 роки плановано залучити інвестиції на суму від 2 до 3 млрд. дол., що при загальній потребі було краплею в морі.
Одними з перших кроків на новій посаді шефа «Укрзалізниці» було підписання меморандуму про співпрацю з польською компанією «Песа Бидґощ». Передбачалося, що «Укрзалізниця» може бути зацікавлена в придбанні нового та модернізації наявного рухомого складу даною компанією. До слова, українські залізничники вже мали одинадцять рейкових автобусів і два 2-вагонні дизель-поїзди польського виробника. Ідентичний договір укладено також з німецькою компанією «Сіменс». Паралельно Бальчун змусив усіх керівників реґіональних залізниць написати заяви на звільнення без дати. За його словами, всі керівники місцевих філій мають сприяти вирішенню проблем УЗ, інакше дата на заяві могла б бути поставленою в найкоротший термін.
Вже 10 листопада з’явилася маленька, але достатньо помітна для звичайного користувача послуг «Укрзалізниці» перемога. Запущено мобільний додаток, за допомогою якого можна було придбати квиток прямо з телефона. У середині грудня розпочалися перші тестування автоматизованої системи розподілу пустих вагонів, а вже за тиждень до нового 2017 р. у свій перший рейс відправився інтерсіті «Київ – Перемишль». Свого часу саме цей потяг із Хюндаїв, що були придбані під «Євро 2012», став символом змін в «Укрзалізниці». Відтепер до сусідньої Польщі можна було доїхати комфортабельно, швидко й відносно недорого. Єдине, що розклад руху поїзда підлаштовано таким чином, щоб можна було далі без проблем дістатися до Кракова, натомість подорожуючих до Варшави чекали ще кілька пересадок або довгий час очікування в Перемишлі. А вже у травні сполучення з Польщею поповнилося ще одним маршрутом. Цього разу реґулярний потяг почав їздити між Ковелем і Холмом. Ще одне міжнародне сполучення з’єднало Львів і Варну з додатковими зупинками в Чернівцях та Івано-Франківську.
Пропрацювавши всього 7 місяців, В. Бальчун разом зі своєю командою, здавалося б, зробили неможливе. «Укрзалізниця» 2016 р. закінчила з чистим прибутком у 303 млн. грн. І це, порівнюючи зі збитком 17 млрд. попереднього року. Разом з тим, команді Бальчуна вдалося нажити собі чимало ворогів серед місцевої української еліти. Під кінець праці міжнародної команди відвертою критикою на їхню адресу не соромився міністр інфраструктури Володимир Омелян. Заступник голови фракції «Народного фронту» Вікторія Сюмар відверто назвала Бальчуна «черговим розчаруванням в „іноземних реформаторах”». Зрештою, 9 серпня уряд задовільнив заяву Бальчуна про відставку. До таких осіб, як Яресько, Згуладзе, Деканоїдзе, Абромавічус, Квіташвілі долучився ще один іноземний фахівець, який, як співає відомий гурт «Океан Ельзи», хотів, а не зміг, а часом міг, а не хотів. А, може, просто українська еліта ще не готова грати з відкритими картами. ■
