Олена Чуранова ■ УКРАЇНА ■ №27, 2017-07-02
Звичні фотографії вузьких вуличок з бруківкою та старовинною архітектурою змінилися на численні зображення надміру заповнених смітників. Сьогодні Львів асоціюється не тільки з кавою, але, на жаль, і з тоннами сміття, яке вже понад рік нема куди вивозити. Львівське сміття стало лакмусовим папірцем для країни на готовність вирішувати сміттєве питання, що може виникнути в будь-якому іншому місті.
Чому Львів?
У травні 2016 р. на Грибовицькому сміттєзвалищі, яке приймало сміття зі Львова і навколишніх сіл, сталася пожежа та обвал відходів. Унаслідок обвалу загинули троє рятувальників та один комунальник. Скандальне сміттєзвалище закрили рішенням суду, от і велике місто залишилося практично без свого смітника.
Відзначивши роковини Грибовицької трагедії, місцева влада мусить зізнатися, що проблема досі не вирішена. Сміттєпереробний комплекс ще в стадії розробки, і тільки через півроку буде оголошений тендер на його будівництво. Львівське сміття ж, яке щодня зростає приблизно на 200 тонн, не може знайти собі «тимчасової прописки». Інші полігони відмовляються приймати чуже сміття. Наразі місто завалене відходами й опинилося на порозі екологічної катастрофи, хоча центр для туристів прибирають начисто. Втім, станом на 21 червня, за словами міського голови Андрія Садового, у Львові назбиралося майже 12 тис. тонн сміття, переповнені 473 сміттєві майданчики, з шести компаній-перевізників три «фактично не мають куди вивозити сміття». «Ситуація не просто критична, а мегакритична», – зазначає А. Садовий.
Центр Львова для туристів прибирають начисто, втім, станом на 21 червня, за словами міського голови Андрія Садового, у Львові назбиралося майже 12 тис. тонн сміття. Які причини сміттєвої пролеми як у Львові, так в Україні загалом?
Сміттєва блокада
У питанні відходів не обійшлося без політики. Два табори – «за Садового» і «проти Садового» висунули свої теорії, чому ця проблема з’явилася і чому не була вирішена раніше. Одна із версій – майбутні президентські вибори, в яких, імовірно, буде брати участь і сьогоднішній мер Львова, та те, що історія зі сміттям суттєво впливає на його популярність. Наприклад, опитування соціологічної групи «Рейтинґ» показує, що серед респондентів кількість тих, хто неґативно ставиться до А. Садового, зросла з 42% у лютому 2016 р. до 59% у квітні 2017. Навіть звучать закиди, у тому числі й від Садового, що пожежа в Грибовичах була насправді підпалом. «Я думаю, певні люди в Києві довго аналізували, що би таке у Львові можна було вчудити. Вчудили», – сказав Садовий в інтерв’ю «Дзеркалові тижня».
З боку ж Банкової – закиди про те, що тільки місцева влада компетентна вирішити цю проблему. «Саме місцева влада вирішує всі технічні й технологічні питання утримання й облаштування сміттєвих полігонів», – заявив прем’єр-міністр України Володимир Гройсман.
Але в чому не компетентний Садовий, так це в переконуванні іншої місцевої влади приймати львівське сміття, поки не побудують сміттєперероблювального заводу. Будь-які меморандуми, підписані за цей рік, фактично не діяли, місцеві жителі блокували машини зі сміттям, власники приватних полігонів зривали в останній момент угоди, а водії сміттєвозів таємно викидали сміття в лісосмугах різних областей. Коли ситуація стала майже катастрофічною, Львову пообіцяли прибрати сміття протягом двох тижнів. Назви міст, які заберуть сміття зі Львова, не афішують, щоби не викликати спротиву місцевого населення. Знов-таки планують віднайти місце ще для одного тимчасового полігону. Натомість мер Садовий знову розкритикував останні пропозиції уряду, зазначивши, що конкретики в них нема. Як і досі, нема політичної волі вирішити проблему.
Час для екологів
Львівське сміття оголило значно глибші питання, які, як зізнається й сам Садовий, «не були в пріоритеті», а саме: стан українських полігонів, брак стратегії щодо переробки відходів. «Це перша порція всеукраїнського сміття, а наступні не забаряться», – пише місцевий журналіст Отар Довженко.
Тож, поки чубляться політики, громадські активісти починають діяти. Серед львів’ян стали пропаґувати культуру сортування сміття, проводять тренінґи на тему, як зменшити кількість відходів у своєму житті. Одна з таких ініціатив «Zero Waste Lviv» навіть провела челендж (вишкіл) у Facebook, учасники якого щодня отримували завдання, щоби привчитися до мінімалізму й долати «несподівані сміттєві виклики». Наприклад, складати списки покупок, щоб купувати дійсно потрібне, чи організувати домашнє компостування.
Утім, поки що ці кроки – крапля в морі. Екологи зізнаються, культура сортування сміття в українців досі на низькому рівні, а сміттєспалювальні заводи тільки ускладнять екологічну ситуацію. «До смітника потрапляє багато що, починаючи від батарейок і прострочених ліків, кінчаючи бочками з токсичними відходами, сміттєспалювальний завод буде прекрасним способом перенести всі ці небезпечні речовини в повітря та токсичний попіл, для захоронення якого, до речі, теж потрібне сміттєзвалище», – зазначають активісти «Zero Waste Lviv». Крім того, екологи побоюються, що за українських реалій такі заводи не будуть використовувати безпечні технології і неґативно впливатимуть на довкілля.
Платити за сміття
На жаль, саме впровадження культури сортування не є ключем до вирішення проблеми зі сміттям, а у Львові зокрема. Надзвичайно низька ціна в Україні захоронення тонни відходів (4,02 грн на місяць) робить будь-які спроби створити мережу сміттєперероблювальних заводів неприбутковою та нецікавою для інвесторів. За даними організації «Україна без сміття», у Португалії чи Іспанії ця послуга коштує 4 євро, в Естонії та Латвії – 12 євро, Італії та Чехії – 20 євро, а в Британії – взагалі 75 євро на місяць. В Україні, на думку фахівців, послугу з переробки теж варто вводити на законодавчому рівні чи змушувати платити виробника упаковки. Як зазначає українська журналістка Тетяна Даниленко: «У цьому зараз і полягає вся заруба. Політикам дуже не хочеться змушувати платити ні простий народ, ні корпорації. Значно простіше звести все до того, щоб дискутувати, чи дозволяти Садовому розкидати сміття по всій Україні». ■
