Павло ЛозаУКРАЇНСЬКА МЕНШИНА В ПОЛЬЩІ, МІҐРАЦІЯ №2, 2018-01-14

Новорічна забава «Маланка» відбувається у багатьох місцевостях. Вона завжди була способом інтеґрації для українців, які живуть у Польщі. Але чи об’єднує вона також з українцями, які приїхали сюди нещодавно? Адже кількість їх майже вдесятеро більша, ніж українців з меншини.

«Маланка» у Ґданську і Вроцлаві. Фото  Івана Мацинського

Увечері 13 січня, напередодні «Старого» Нового року, «водять Маланку» і щедрують. Наступного дня вранці вшановують святого Василя та посівають. Щедрувати починають увечері 13 січня до півночі. Посівають вранці 14 січня до полудня. Щедрують дівчатка або змішані компанії, а от посівають лише хлопчики, «щоб успіх і щастя не налякати». Така традиція. Для більшості українців, народжених у Польщі, «Маланка» асоціюється з новорічною забавою. У відповідь на питання, чому людина відвідує подібні заходи, неодноразово можна почути від учасників дійства: «Щоб поспілкуватися з людьми, яких довго не бачили, зустріти знайомих з усієї Польщі… Люди домовляються на новорічну забаву в одному місті.
Ще більше значення «Маланка» мала у Польській Народній Республіці (ПНР). Тоді у деяких містах це був єдиний український розважальний захід, тому приїжджало навіть кількасот людей. Їхали й попри те, що часто захід був предметом зацікавлення Служб безпеки Польщі. Бувало, на новорічній забаві присутні були «сексоти», які слідкували за тим, що люди говорять, записували автомобільні номери машин, щоб було відомо, хто у таких подіях бере участь тощо.

«Маланка» у Вроцлаві. Фото з архіву організаторів
«Маланка» у Вроцлаві. Фото з архіву організаторів

Сьогодні, коли люди більш мобільні і мають нагоду побувати на різних українських заходах, кількість яких постійно зростає, «Маланка» не має вже такого значення. Особливо це видно у малих місцевостях. Там головною проблемою буває відвідуваність, тому нерідко від учасників можна почути: «Як я не піду, то хто піде? Хтось мусить на ній бути».
У великих міських центрах такої проблеми нема, але й тут присутність на святі також інколи сприймається як обов’язок, бо це — український захід. Cлід згадати, що українськими імпрезами дедалі більше зацікавлені мешканці міст, які не походять з української меншини. Чи це стосується й українців, громадян України?
Статистика показує, що в різних осередках своя особливість. Проте помітно, що тих українців, які приїхали в останні роки до Польщі, «Маланки», організовані меншиною, майже не цікавлять.
– До нас на «Маланку» приходить лише кілька українців, які мають ближчі зв’язки з перемиською українською громадою, – заявляє Ігор Горків, один з організаторів «Маланки» у Перемишлі.
Здається, важливу роль у тому, що взагалі хтось приходить, має українська школа в місті, де навчаються учні, громадяни Польщі та України. Саме там батьки мають нагоду познайомитися. Здавалося б, що більше зацікавлення «Маланкою» повинно бути в більших містах. Але інколи є зовсім по по-ішому.

Маланка на Підляшші. Фото Людмили Лабович
Маланка на Підляшші. Фото Людмили Лабович

– У нас в Ольштині приходить тільки кільканадцять українців, які родом з України, хоч знаю, що їх у місті значно більше. Не думаю, щоб їх лякала ціна квитка, бо він коштує 50 зл., – говорить Михайло Кайда з Ольштина.
– У Ґданську з-посеред 180 учасників заходу громадян України можна порахувати на пальцях однієї руки. – Ситуація трохи незрозуміла. Організовуючи «Молодіжний ярмарок» та «Маланку», інформацію розповсюджуємо тими самими стежками. Але на «ярмарок» приходить навіть 200 українських студентів – це одна четверта всіх учасників заходу. Певно, формула концерту українцям більше відповдає, – говорить Павло Зарічний.
Схожі спостережання і в Оксани Терефенко з Вроцлава, де цього року на «Маланці» має бути понад 400 учасників.
– У нас громадян України небагато на імпрезі. Скоріш за все, підуть 13 січня на дискотеку з українською музикою. Може, наш формат зустрічі Нового року, який більше схожий на весілля, їх не приваблює. Можливо, вони вважають його за якусь закостенілість. Ну, але це не зміниться, бо українці у Польщі саме так вже кількадесят років святкують Новий рік. Це, свого роду, наша українська традиція в Польщі, – вважає Оксана.
Вона також говорить, що кількість громадян з України на «Маланці» може зростати, оскільки організатори вийшли на співпрацю з українцями-імміґрантами, які діють у Центрі української культури і розвитку у місті. Те, що українці з Польщі прив’язані до своєї формули «Маланки», може засвідчувати той факт, що кілька років назад українці, громадяни Польщі, які живуть у Києві, організовували там «Закерзонську Маланку».
У столиці Польщі на новрічному заході третина учасників родом з України.
– Звісно, українці приходять, але тільки ті, що приїхали до Варшави під кінець 90-х та на початку 2000-х. Людей, які приїхали в останні роки, майже немає, – зауважує Стефан Бунько.

Варшава. Фото Паала Лози
Варшава. Фото Павла Лози

– В Україні ми завжди святкували наш «старий» Новий рік. Ворожили, а на Василя лице вмивали у воді, у яку раніше кидали гроші. В Польщі я про такі традиції не чула і теж немає таких дійств на «Маланках», – згадує Катерина з України, яка кілька років проживає у Варшаві. Тому для громадян України новорічні забави, організовані українською меншиною, можуть просто нагадувати весілля, поєднане з дискотекою.
– Я ходила на «Маланку», яка відбувалася колись у клубі «СDQ». Там було менш офіційно: при шведському столі і музиці. Люди гуртувалися лише у власному закритому колі. Але ж суть цього заходу – це усіх притягнути в одне місце до спільного святкування, де ігри, забави, інтеґрація. На «Маланці», де усі сидять за столом, мені такого бракує. Як прийдеш без знайомих, будеш сидіти сам, – додає Ірина, яка проживає у Варшаві близько десять років.
Інший організатор «Маланки» у Варшаві Тарас Кравець, що теж проводить українські дискотеки в польській столиці, вважає, що проблема складніша. Українець звертає увагу на те, що в кожні вихідні у Варшаві проходять російські заходи під назвою «Russian Party». 80–90% відвідуючих цей захід – це українці.
– Студенти ходять не лише туди. Вони навіть беруть участь у заходах, які організовує російське посольство. Молодь постійно функціонує в цьому російськомовному просторі і з часом вживається в нього. Хоч українців у Мазовецькому воєводстві дуже багато, українських заходів для них організовується небагато. Російська мова і музика зрозуміла для молодих українців, тому вони йдуть у це середовище. Раніше цього не було, але зараз помітно, що русифікується також молодь з західної України. Це сумно, бо відувається у час війни, де аґресором є Росія, а жертвою Україна, – говорить Т. Кравець, який вважає, що українська студентська молодь не буде шукати зв’язку з місцевим українським середовищем. – Молодь знає про «Маланку», але вважає, що цей захід — це примітивна форма розваги, тому й не прийде. Крім того, багатьом молодим українцям «Маланка» взагалі ні з чим не асоціюється, тому, коли я запрошую їх на захід, завжди пишу: «Новий рік». ■

(Visited 142 times, 2 visits today)

Схожі статті

Територія іконопису

Розмовляла Кася Комар-Мацинська ■ КУЛЬТУРА ■ №3, 2018-01-21 Розмова з Надією Кравецькою зі Львова, іконописницею-богословом, вупускницею Українського католицького університету, впродовж 10 років вчителькою іконописання...

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*