Віталій Тукало ■ УКРАЇНА ■ №34, 2017-08-20
Кожен українець, як відомо, хоче бути гетьманом або, принаймні, козаком. А який же козак без хорошого коня? У наш час коней замінили авто, але любов до швидкості нікуди не поділася. Часом вона так сильно про себе нагадує, що українці готові платити не так за авто, як за можливість ним покористуватися. У цій статті ми постараємось розглянути останні перипетії автомобільного ринку України.
Саме стільки – 1 681 846 гривень або трохи більше як 240 тисяч польських злотих – коштує жадібність. А якщо бути точнішим, то таку суму призначив сплатити Київський адміністративний апеляційний суд власникові Mercedes-Benz E320, жителю Черкас, за використання нерозмитненого автомобіля. Ця сума – це 300% від вартості несплаченого мита і приблизно стільки ж від того, на скільки намагався схитрити даний громадянин, купуючи авто за кордоном, нібито дешевше, ніж в Україні.
Ідея із ввізним митом для автомобілів зза кордону була досить проста і логічна. Коли приймали нову редакцію податкового кодексу, основним виробником українських автомобілів була корпорація Укравто, яка належала Таріелу Васадзе, що на той час входив до лав Партії реґіонів. До речі, верткий грузин до того встиг зарахувати членство в БЮТ, а на самому початку своєї політичної кар’єри навіть був членом прокучмівського блоку «За ЄдУ!». Пану Васадзе, звичайно ж, було вигідно тримати високі ставки ввізного мита, продаючи таким чином свої ланоси в Україні практично без конкуренції в ціновому сегменті, адже продукція Укравто є прямим конкурентом потриманим європейським легковикам.
Депутати тоді пояснили такий свій вчинок страхом перед тим, що Україна може перетворитися на смітник старих європейських автомобілів. Під вивіскою турботи про українського автовиробника затверджено високі ставки ввізного мита, захистивши український ринок від напливу дешевих іномарок, а заодно змусивши українців купувати рідні ланоси і сенси замість фіатів і бмв. Порівняння, до речі, більш ніж доречне, бо за українську ціну ланоса в Польщі можна купити десятирічного «німця» в доброму стані.
Серед всіх обов’язкових платежів на кордоні потрібно заплатити ввізне мито, яке складає 10 відсотків від сумарної митної вартості автомобіля, якщо це не дизельний автобус чи електрокар, бо для двох останніх – ставки 20 і 8 відсотків відповідно. До ввізного мита потрібно відразу ж дорахувати акцизний збір.
А з цим проблем іще більше, бо величина акцизного збору варіюється в залежності від віку авто, типу палива, об’єму двигуна тощо. Після того, як вартість авто «потовстішала» з додаванням ввізного мита й акцизу, на сумарну вартість слід накинути ще 20 відсотків ПДВ. Не поодинокі історії про те, що за швидкість оформлення документів і відсутність проблем на митниці, кілька «мертвих американських президентів» треба було віднести відповідній людині. Після всіх цих маніпуляцій ціна автомобіля зростала часом навіть у кілька разів. Так, для прикладу, якщо в Польщі Opel Vectra C 1997 р. випуску з двигуном 2.2 коштує 5 тис. євро, то після сплати всіх поборів на кордоні його вартість зростає до 20–30 тис. євро.
Ця новина стала однією з топових цими днями, адже проблема автомобілів з іноземною реєстрацією дедалі більше набуває ознак пандемії. Для громадян-нерезидентів установлено річний термін впродовж якого він може користуватися ввезеним транспортним засобом. Цей термін може бути продовжений ще на 60 днів з урахуванням особистих обставин. Ці автомобілі можуть використовуватися виключно громадянами, які їх ввезли для своїх особистих потреб. Громадяни України, що проживають за кордоном, можуть ввозити автомобілі на два місяці (60 днів) протягом року. При цьому потрібно буде поморочитися на кордоні, бо без письмового зобов’язання вивезти авто назад вас ніхто не пропустить. Якщо ж ви мешкаєте в Україні, то на авто з іноземними номерами вам можна покататися ще менше: 5 днів, якщо ви переміщуєтеся в зоні діяльності одного митного органу і 10 днів, якщо в зоні діяльності кількох. Якщо раніше ввезення авто в основному на польських чи словацьких номерах стосувалося переважно прикордонних районів, то останнім часом навіть у Києві майже кожне десяте авто – з іноземною реєстрацією. Та якщо жителям прикордонних областей доводиться що 5 днів перетинати кордон, щоб авто далі леґально перебувало на території України, то для жителя столиці така практика – взагалі не варіант.
І ось тут починається найцікавіше. Українці вигадали сіру схему, за якою авто, ввезене в Україну, не продається громадянинові України, а реєструється на польську чи литовську фірму в Україні. Авто залишається у власності фірми, натомість усі документи на нього передаються громадянину України, який у такий спосіб ніби «купує» автомобіль, а фактично просто віддає гроші за ілюзорну можливість якийсь час покрутити руль дорогої іномарки. Такі схеми, звичайно, працюють за принципом «добре, поки добре», адже існує чимало неуреґульованих ситуацій. Так, наприклад, якщо автомобіль, що був ввезений в Україну, потрапляє в ДТП, то перевірити по базі, хто був за кермом, неможливо, адже офіційно особою, що ввезла таке авто, буде рахуватися громадянин, представник фірми, на яку зареєстроване авто. У випадку банкрутства такої фірми її кредитори можуть звернутися до колекторської фірми, а та може звернутися до користувачів автомобілів, що були зареєстровані на цю фірму, з вимогою повернути авто. І що найгірше, буде мати рацію, адже авто офіційно належить іноземним фірмам.
Наступ на автолюбителів розпочався відразу з двох напрямків. В Україні фіскали почали полювання на авто з іноземною реєстрацією, закидаючи 481 (Перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів) або 485 (Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів) статті Митного кодексу України. І якщо штраф за першою зі статей може досягати максимально 17 тис. гривень, то в разі доведення провини згідно з другою, викласти доведеться вже 300 відсотків від несплаченої суми митних платежів.
З іншої сторони, у Литві почали з’являтися компанії, котрі скуповують фірми, що займаються ввезенням вживаних автомобілів до України. Причому придбання таких фірм відбувається відразу з автомобілями, які на них зареєстровані, і з базою даних українських водіїв. Після придбання українцеві, що користується авто, зареєстрованим на таку фірму, приходить сповіщення про необхідність повернути автомобіль, адже належить він не йому, а закордонній фірмі.
Звичайно, такі зміни лишають по собі багато невдоволених. Ті, хто дійсно розраховував на безкоштовний сир і зіпсовану мишоловку, схоже, вкотре отримають по голові. Небажання бачити і визнавати власні помилки виливається в пошук винних, одним з яких цього разу призначили президента України Петра Порошенка, віднайшовши його давнішні зв’язки з корпорацією «Богдан Моторс», яка теж є одним з виробників легкових автомобілів, які складає на своєму заводі в Черкасах. Насправді ж все дуже прозаїчно, скупий, як відомо, платить двічі, а, беручи до уваги статтю 485 МКУ, навіть тричі. ■
