■ отець Ігор Губач ■
Годинник і календар не повинні затьмарювати нам того, що кожна хвилина життя – це диво і таємниця.
Робін Шарма
Цей текст був опублікований автором у соцмережі Facebook 24 грудня 2018 року як відповідь та коментар до статті «Українська громада на порозі розколу. Новий церковний календар: всі або ніхто», який вийшов у тижневику «Наше слово» 23 грудня 2018 року. Автор переслав текст також до редакції «Нашого слова» з проханням про його публікацію.
24 грудня – різдвяний Святвечір для вірних Римо-католицької церкви. На всьому світі вони сіли до врочистої вечері, ділилися оплатком, вітали одне одного, молилися у своїх храмах. Греко-католики Аргентини, Канади чи Бразилії також сіли тоді до святкового столу, де ділися просфорою та вітали одне одного. А при нагоді цього особливого часу, наче бумеранг, повертається питання зміни календаря греко-католиків у Польщі з юліанського на григоріанський. (…)
Варто спершу проаналізувати різниці у самих календарях. Юліанський календар був запроваджений з 1 січня 45 року до н. е. Юлієм Цезарем. У ньому від самого початку була помилка, яка спричиняла, що календарний рік дедалі більше відставав від астрономічного. Унаслідок цієї помилки через 128 років з’явився 1 день запізнення. У 1582 році папа Григорій XII запроваджує новий календар, який нівелює цю різницю. Він скорочує 1582 рік на 10 днів, а також змінює літочислення високосних років. Православна церква та греко-католики після Берестейської Унії продовжили користуватися юліанським календарем, у якому така різниця постійно збільшується. Сьогодні це 13 днів, а в 2100 році вона становитиме вже 14 днів. Як зазначено вище, деякі спільноти вже провели реформу календаря, адже це «локальна» справа кожної спільноти: не питання догми, а лише літочислення.
Минулого року під час душпастирського візиту греко-католицькі священики Перемисько-варшавської архієпархії провели серед своїх вірних опитування щодо того, чи хочуть вони запровадити григоріанський календар, чи залишити юліанський (у Вроцлавсько-ґданській єпархії це вже було зроблене раніше). Таке опитування стало відповіддю на постулати останнього Собору, що порушив це питання. Анкета аналізувала явища, з якими греко-католицька церква стикається вже багато років. У багатьох родинах «святкування» фактично відбувається якраз у період свят за григоріанським календарем (оскільки тоді приїжджають діти, тоді у нас вихідні на роботі, тоді немає сесії в університеті і т. д.). Дехто іде на крок далі, а саме: в ситуації, коли родичі взагалі не мають можливості святкувати за юліанським календарем, вони відзначають Святвечір тоді, коли ці родичі можуть приїхати, тобто у грудні.
У схожому становищі перебувають студенти, які приїжджають переважно 6 січня на Святвечір, а відразу після цього повертаються до університетів, бо починається сесія. Я пам’ятаю, що і сам одного разу мав таку проблему, незважаючи на те, що я був студентом католицького навчального закладу. Натомість у набагато гіршій ситуації перебувають студенти світських університетів. Це підтвердили результати опитування: 67% респондентів заявило, що хоче змінити календар. Безперечно, анкета мала дорадчий характер, і питання зміни календаря остаточно розглядатиметься на Соборі УГКЦ у Польщі. Питання календаря завжди викликає багато суперечок, з’являються численні аргументи і за, і проти. Найчастіше противники реформи наголошують на тому, що календар – це елемент нашої традиції і навіть еклезіальної свідомості. Мені здається, що еклезіальна свідомість греко-католика – це щось набагато більше, ніж літочислення, це передусім глибока віра, обізнаність і любов до своєї літургії, східна духовність тощо. Якщо ідентифікатором нашої свідомості будуть лише такі елементи, як календар, це означатиме, що ми – лише національно-еклезіальні традиціоналісти, а не жива Церква, а я вважаю, що є Живою Церквою.
Часто з’являються також думки про те, що завдяки різним календарям міжобрядові подружжя можуть святкувати і одні, й інші свята. Тут натомість у мене виникає інше досить просте запитання: чи ми святкуємо день народження раз на рік, чи двічі? Звісно, можна сісти до столу і гарно провести час з родиною та друзями, але духовний досвід Різдва неможливо прожити раз, а за 2 тижні ще раз.
Колись я почув таку думку: «якщо ми змінимо календар – 6 січня я що, поїду в поле?». Відповідаю: 1. я не знаю, яку роботу в полі можна робити 6 січня. 2. Якби ми змінили календар, свідомий греко-католик проживав би тоді свято Богоявлення. Так, це було би у день державного свята у Польщі. Може, колись складеться так, що у цей винятковий день на вулицях міст зустрінеться хода Трьох королів та процесія, що прямує до озера чи річки, аби освятити воду.
Схожа ситуація складається з останнім з 12 Великих свят літургійного року, а саме – з днем Успіння Пресвятої Богородиці. При зміні календаря ця свято ми б також відзначали у державний вихідний (15 серпня). Наголошу, що у нас немає інших відмінних свят – лише ці дні припадають на різні дати у двох календарях. Ісус греко-католиків не приходить у світ 7 січня, а Ісус римо-католиків – 25 грудня. Він народжується один раз для нас усіх для того, аби дати нам усім спасіння. (…)
Я прочитав у «Нашому слові» статтю із воістину есхатологічною назвою «Українська громада на порозі розколу. Новий церковний календар: всі або ніхто». Вже самою назвою ця стаття налаштовує читача на певне почуття загрози, допускаючи, що будь-яка реформа має призвести до розколу (у тексті є також інші цікаві моменти, наприклад, «Ольштинська зустріч розпочалась літургією до Св. Духа (???) в церкві Покрови Пресвятої Богородиці в місцевому храмі»). Автор цитує промови делегатів із засідання душпастирської ради, а насамкінець посилається на слова патріарха Святослава, який сказав, що Українська греко-католицька церква в Україні не збирається запроваджувати новий календар. Натомість автор нічого не згадує про той факт, що за юліанським календарем в Україні дні свят є також державними вихідними. Не цитує інших промов патріарха, у тому числі такої: «Ми повинні прямувати до того, щоб святкувати Різдво та інші нерухомі свята за точнішим григоріанським календарем – так, як це зараз роблять не тільки католики, але й більшість православних церков світу. Це питання має не так догматичний, як дисциплінарний зміст».
Архієпископ Попович у своїх промовах підкреслює, що рішення про зміну календаря прийме собор, а він сам натомість зробить усе, аби це не призвело до жодного розколу. І саме у цьому напрямку повинні діяти всі. У пост-синодальному листі «Боже Слово і катехизація», прочитаним вчора у наших храмах, патріарх Святослав перераховує катехетичні середовища і їхні завдання. Він говорить про роль сім’ї, священиків, катехетів та парафіяльної спільноти, і саме в цих сферах ми повинні діяти і роз’яснювати питання календаря – щоби це не було лише «таке наше», але щоб мати аргументовані знання на цю тему. Лише тоді ми зможемо провести ретельну дискусію.
Найближчі кілька днів для греко-католиків будуть часом святкування або несвяткування. Це точно буде час відпочинку, зустрічей з друзями. На жаль, багато для кого це буде «порожній» час, ці люди не виконуватимуть жодної роботи з огляду на вшанування римо-католицьких свят, хтось скористається можливістю літургії в своїй церкві; хтось присвятить цей час на навчання, читання книжок або – у найгіршому разі – на перегляд телевізійних програм. Шкода, що 7 січня багато хто з цих людей не матиме часу та можливості, які в них є зараз, аби брати участь у святкових літургіях у своїх храмах. На мою думку, ми всі повинні глибоко і щиро молитися, аби майбутній Собор був натхненний Святим Духом, а рішення, винесене на ньому (незважаючи на те, яким саме воно буде), ми прийняли з покорою та вірою в те, що така воля Божа, втілена у голосі Церкви. А всім, хто святкує зараз, я бажаю благословенних Різдвяних свят!
24 грудня – різдвяний Святвечір для вірних Римо-католицької церкви. На всьому світі вони сіли до врочистої вечері, ділилися оплатком, вітали одне одного, молилися у своїх храмах. Греко-католики Аргентини, Канади чи Бразилії також сіли тоді до святкового столу, де ділися просфорою та вітали одне одного. А при нагоді цього особливого часу, наче бумеранг, повертається питання зміни календаря греко-католиків у Польщі з юліанського на григоріанський.
Варто спершу проаналізувати різниці у самих календарях. Юліанський календар був запроваджений з 1 січня 45 р. до н. е. Юлієм Цезарем. У ньому від самого початку була помилка яка справляла що кожного року появлялося запізнення календарного року у зіставлені з астрономічним. В наслідок цієї помилки після 128 років появився 1 день опізнення. У 1582 році папа Григорій XII запроваджує новий календар який нівелює цю помилку. Він скорочує рік 1582 о 10 днів як також вводить зміну в обраховані переступних років. Православна Церква та греко-католики після Берестейської Унії залишилася при юліанським календарі у якому різниця постійно збільшується. Сьогодні є це 13 днів а в році 2100 буде це вже 14 днів. Як було згадане вище деякі спільноти завели вже реформу календаря тому що є це “локальна” справа даної спільноти яка не виникає з жодної догми, є це лише справа обраховування часу.
Минулого року під час душпастирського візиту греко-католицькі священики Перемисько-варшавської архієпархії провели серед своїх вірних опитування щодо того, чи хочуть вони запровадити григоріанський календар, чи залишити юліанський (у Вроцлавсько-ґданській єпархії це вже було зроблене раніше). Таке опитування стало відповіддю на постулати останнього Собору, що підняв це питання. Анкета аналізувала явища, з якими греко-католицька церква стикається вже багато років. У багатьох родинах «святкування» фактично відбувається якраз у період свят за григоріанським календарем (оскільки тоді приїжджають діти, тоді у нас вихідні на роботі, тоді немає сесії в університеті і т. д.). Дехто іде на крок далі, а саме: в ситуації, коли родичі взагалі не мають можливості святкувати за юліанським календарем, вони відзначають Святвечір тоді, коли ці родичі можуть приїхати, тобто зараз.
У схожому становищі перебувають студенти, які приїжджають переважно 6 січня на Святвечір, а відразу після цього повертаються до університетів, бо починається сесія. Я пам’ятаю, що і сам одного разу мав таку проблему, незважаючи на те, що я був студентом католицького навчального закладу. Натомість у набагато гіршій ситуації перебувають студенти світських університетів. Це підтвердили результати опитування: 67% респондентів заявило, що хоче змінити календар. Безперечно, анкета мала дорадчий характер, і питання зміни календаря остаточно розглядатиметься на Соборі УГКЦ у Польщі. Питання календаря завжди викликає багато суперечок, з’являються численні аргументи і за, і проти. Найчастіше противники реформи наголошують на тому, що календар – це елемент нашої традиції і навіть еклезіальної свідомості. Мені здається, що еклезіальна свідомість греко-католика – це щось набагато більше, ніж літочислення, це передусім глибока віра, обізнаність і любов до своєї літургії, східна духовність тощо. Якщо ідентифікатором нашої свідомості будуть лише такі елементи, як календар, це означатиме, що ми – лише національно-еклезіальні традиціоналісти, а не жива Церква, а я вважаю, що є Живою Церквою.
Часто з’являються також думки про те, що завдяки різним календарям міжобрядові подружжя можуть святкувати і одні, й інші свята. Тут натомість у мене виникає інше досить просте запитання: чи ми святкуємо день народження раз на рік, чи двічі? Звісно, можна сісти до столу і гарно провести час з родиною та друзями, але духовний досвід Різдва неможливо прожити раз, а за 2 тижні ще раз.
Колись я почув таку думку: «якщо ми змінимо календар – 6 січня я що, поїду в поле?». Відповідаю: 1. я не знаю, яку роботу в полі можна робити 6 січня. 2. Якби ми змінили календар, свідомий греко-католик проживав би тоді свято Богоявлення. Так, це було би у день державного свята у Польщі. Може, колись складеться так, що у цей винятковий день на вулицях міст зустрінеться хода Трьох королів та процесія, що прямує до озера чи річки, аби освятити воду.
Схожа ситуація складається з останнім з 12 Великих свят літургійного року, а саме – з днем Успіння Пресвятої Богородиці. При зміні календаря ця свято ми б також відзначали у державний вихідний (15 серпня). Наголошу, що у нас немає інших відмінних свят – лише ці дні припадають на різні дати у двох календарях. Ісус греко-католиків не приходить у світ 7 січня, а Ісус римо-католиків – 25 грудня. Він народжується один раз для нас усіх для того, аби дати нам усім спасіння. (…)
Я прочитав у «Нашому слові» статтю із воістину есхатологічною назвою «Українська громада на порозі розколу. Новий церковний календар: всі або ніхто». Вже самою назвою ця стаття налаштовує читача на певне почуття загрози, допускаючи, що будь-яка реформа має призвести до розколу (у тексті є також інші цікаві моменти, наприклад, «Ольштинська зустріч розпочалась літургією до Св. Духа (???) в церкві Покрови Пресвятої Богородиці в місцевому храмі»). Автор цитує промови делегатів із засідання душпастирської ради, а насамкінець посилається на слова патріарха Святослава, який сказав, що Українська греко-католицька церква в Україні не збирається запроваджувати новий календар. Натомість автор нічого не згадує про той факт, що за юліанським календарем в Україні дні свят є також державними вихідними. Не цитує інших промов патріарха, у тому числі такої: «Ми повинні прямувати до того, щоб святкувати Різдво та інші нерухомі свята за точнішим григоріанським календарем – так, як це зараз роблять не тільки католики, але й більшість православних церков світу. Це питання має не так догматичний, як дисциплінарний зміст».
Архієпископ Попович у своїх промовах підкреслює, що рішення про зміну календаря прийме собор, а він сам натомість зробить усе, аби це не призвело до жодного розколу. І саме у цьому напрямку повинні діяти всі. У пост-синодальному листі «Боже Слово і катехизація», прочитаним вчора у наших храмах, патріарх Святослав перераховує катехетичні середовища і їхні завдання. Він говорить про роль сім’ї, священиків, катехетів та парафіяльної спільноти, і саме в цих сферах ми повинні діяти і роз’яснювати питання календаря – щоби це не було лише «таке наше», але щоб мати аргументовані знання на цю тему. Лише тоді ми зможемо провести ретельну дискусію.
Найближчі кілька днів для греко-католиків будуть часом святкування або несвяткування. Це точно буде час відпочинку, зустрічей з друзями. На жаль, багато для кого це буде «порожній» час, ці люди не виконуватимуть жодної роботи з огляду на вшанування римо-католицьких свят, хтось скористається можливістю літургії в своїй церкві; хтось присвятить цей час на навчання, читання книжок або – у найгіршому разі – на перегляд телевізійних програм. Шкода, що 7 січня багато хто з цих людей не матиме часу та можливості, які в них є зараз, аби брати участь у святкових літургіях у своїх храмах. На мою думку, ми всі повинні глибоко і щиро молитися, аби майбутній Собор був натхненний Святим Духом, а рішення, винесене на ньому (незважаючи на те, яким саме воно буде), ми прийняли з покорою та вірою в те, що така воля Божа, втілена у голосі Церкви. А всім, хто святкує зараз, я бажаю благословенних Різдвяних свят!
