Павло Лопата ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №35, 2013-09-01
28-ма Лемківська ватра знову стала символом, який нас єднає в одну лемківську родину. Гості почали з’їжджатися ще перед святом, 2 серпня, у п’ятницю, а найбільше – в суботу, щоб налюбуватися, як і попередніми роками, найбільшим організованим святом лемківсько-української культури.
Урочистому відкриттю 28-ї Лемківської ватри, в якому взяло участь 13 виконавців різноманітних напрямків, передував на малій сцені конкурс «Лемки мають талант». Сміливі добровольці зголосилися заявити про свій талант перед публікою. Хтось співав, грав на акордеоні, декламував, а хтось танцював і навіть виступав з акробатичними номерами. Тут організовано виставку чудових фотографій Оксани Полянської з Польщі.
На великій сцені відбувся конкурс «Лем-пара 2013», в якому взяли участь два молоді подружжя та дві пари закоханих.
З уст конферансьє врочистої частини вечірньої програми Лариси Баюс українською мовою прозвучали вітальні слова до всіх гостей, а Павло Лопата привітав усіх лемківським діалектом.
Свої вітання для членів Об’єднання лемків Канади (ОЛК) та численних присутніх на 28-й Лемківській ватрі висловив голова Крайової управи ОЛК Роман Колос. Він склав подяку всім людям на святі, а головне – організаторам ватри та її координаторові Стефанові Баюсу.
Висказати щирі побажання і гарячі привітання з палкими патріотичними словами вже четвертий раз приїхала до нашої оселі «Лемківщина» голова Торонтського відділу Конґресу українців Канади Оксана Рева з чоловіком д-ром Юрієм. Вітання з нагоди 28-го Українського фестивалю «Лемківська ватра» від голови Конґресу українців Канади Павла Ґрода і голови Світової федерації українських лемківських об’єднань (СФУЛО) Софії Федини зі Львова вийшли друком на перших сторінках програмки, яку підготували Євген Ладна і Марійка Лопата.
Настала довгоочікувана мить запалення ватри. Староста Андрій Ротко ще мав можливість сказати кілька слів, адресованих усім слухачам: «Наша ватра – це місце зустрічі лемків, які знайшли свою Лемківщину на канадській землі. Хай вогонь ватри буде символом нашої єдності!». Під звуки пісні «Гори наші, гори Карпати» смолоскип з великої сцени понесли разом Андрій Ротко та Омелян Маслей – найстарший, вісімдесятиоднорічний гість ватри, і семирічна Софійка Дуда – представниця наймолодшого покоління. Полум’я вогнища піднеслося високо, метрів на п’ять або й вище.
А потім любителі народних пісень мали змогу ними насолоджуватися. Серед виконавців були Адріана Туз, Валентина Бутенко, сестри Павлишини – Надія і Наталія зі США, Надя Кобеляк, Оксана Пікуш, Олег Бунча та Олег Сухий. Група, яку створили Микола Обаль, Нестор Шевчик, Павло Павлей, Сергій Щибиволок та Маріуш Москаль, виконала такі пісні: «Лісом при долині», «Під облачком» та «Катерина». Переможці конкурсу «Лемки мають талант» – Іван Ропка (декламація), Джордан Чупак (гра на акордеоні) та Шантель Поточна (декламація) – також збагатили вечірню програму концерту на великій сцені.
Між виступами співаків гуморески декламував і конферансьє П. Лопата. Він виступив з віршованими творами лемківською говіркою «Як бись була мойов» та «Мам я жену, добрі люди». Під кінець художньої програми П. Лопата прочитав вірш Петра Троханівського-Мурянки під назвою «Сон». Прощаючись з глядачами, ведучі Л. Баюс та П. Лопата, одягнуті в лемківський стрій, запросили всіх на забаву з гуртом «Мозаїка». Під дзвінку музику і співи молодь танцювала й бавилася навіть після півночі.
У рамках цьогорічної Лемківської ватри в Канаді 4 серпня, в неділю, о. Олег Качур, служитель української католицької Свято-Миколаївської церкви в Торонто, відправляв літургію і молебень. Пополудні відбулася лотерея та прогулянка від оселі до озера на драбинчастому возі, запряженому парою міцних коней. У просторій кімнаті оселі «Лемківщина» була експонована виставка кольорових фотографій, що віддзеркалюють особисте і творче життя маляра світового масштабу, лемка Никифора Дровняка (1895–1968). Виставку підготували Андрій Ротко та Богдан Дуда.
Молоді музиканти біля малої сцени зібрали публіку на імпровізований концерт. Під час цього спонтанного дійства прозвучала чи не сотня різних пісень, талановиті хлопці грали на акордеоні, гітарах, губній гармоніці та бубні, а гурт любителів пісні збільшувався щохвилини. Репертуар виявився настільки різноманітним, аж не вірилося, що всі оці пісні – наше народне багатство.
Вечірня програма на великій сцені тривала до ранньої години понеділка під звучання музичного гурту «Скопа». Третього вихідного дня, під вечір, намети поволі зникали з «ватряної» площі, рідшали ряди гостей, тільки організатори залишилися, щоб підсумувати успішне завершення фестивалю.
Додам, що кухня з гарячими стравами: варениками, ковбасками, борщем, яєчнею з м’ятою, смаженою капустою, хлібом з часником та іншими додатками – діяла в усі три дні під наглядом досвідченої Маргарети Міхневич (член ОЛК).
Коли ми залишали кімнати у двоповерховій оселі, смереки і сосни, що поросли рядками навпроти неї, поле-полечко з горбками і долинками, землю-землицю каменисту, то мені здавалося, що було чути тихий голос: «Прийдьте ґу нам зясь, бо з вами і нам веселіше!». А ми, члени об’єднання та гості, обіцяємо, що будемо до них приїжджати. ■
Знімки з архіву Об’єднання лемків Канади
