Дев’ять кіл пекла українського правосуддя

Катерина СемчукУКРАЇНА№2, 2018-01-14

Під Києвом 1 січня знайдено тіло вбитої правозахисниці та юристки Ірини Ноздровської. Саме Ірина домоглася того, що звинуваченого у вбивстві її сестри Дмитра Россошанського на 7 років посадили за ґрати. Чи це кінець кровопролиттю?

 ▲ Ірина Ноздровська. Джерело: фейсбук
Ірина Ноздровська. Джерело: фейсбук

У цій історії правосуддя України постає як пекло Данте, і всі герої в ньому пройшли дев’ять кіл. Перше коло – це життєвий вибір Дмитра Россошанського, односельчанина Ірини, з нарко- та алкогольною залежністю. Раніше Россошанський вже фіґурував у справах про крадіжку авто і пограбування, але жодного разу не був покараний. Завдяки зухвалості та наполегливості, а також організованості дружків-спільників Дмитру вдавалося тривалий час виходити сухим із води.
Друге коло – це загибель 26-річної Світлани Сапатинської, яку на машині у стані наркотичного сп’яніння збив на смерть Дмитро. Аварія сталася 30 вересня 2015 р. у Демидові Вишгородського району Київської області. Дядько Россошанського на той момент був главою Вишгородського районного суду. Ірина Ноздровська – старша сестра Світлани.
Третє – це судовий процес визначення вироку Дмитрові, який тривав два роки. Розслідувала та збирала докази у справі на захист сестри сама Ноздровська. При цьому з боку Россошанського їй погрожували, залякували, її дочку побили, домагаючись від Ірини підписати заяву про те, що вона не має до винуватця аварії претензій.
Після судових розглядів у травні 2017 р. обухівський районний суд виніс вирок Россошанському – 7 років позбавлення волі.
Четверте коло – захист Дмитра подав апеляцію. Того ж року 27 грудня відбулося засідання Апеляційного суду Києва, який відмовив Россошанському в амністії. Він не вийшов тільки тому, що Ірина весь час наполегливо працювала над справою. Але це був ще не кінець, суд ухвалив відправити кримінальне провадження до суду першої інстанції і продовжив йому арешт на 60 діб.
П’яте – зникла Ірина. Юристку 30 грудня оголошено в розшук. Напередодні вона не повернулася ввечері додому і востаннє з маршрутки телефоном розмовляла з мамою.
Шосте коло – 1 січня Ірину Ноздровську знайшли мертвою.

Чи смерть може щось змінити?
Тіло Ірини було знайдено у Вишгородському районі Київської області в річці, що зветься Кізка. Жінку знайшли у воді роздягненою, на її тілі виявлено кілька колотих ран. Попередньою причиною смерті поліція називає «смерть не від утоплення, а саме від нанесення колото-різаних ран». Ще немає офіційного висновку від слідчого, але можна припустити: найімовірніше, українську правозахисницю Ірину Ноздровську вбито з власних мотивів з причин, пов’язаних з її професійною діяльністю.
І ось саме тут справа врешті набула відповідного розголосу. Обурення громадськості у соціальних мережах привернуло увагу журналістів, яким, зрештою, вдалося достукатись до влади. Установлено громадський контроль. Також активісти влаштували акцію біля обласного управління поліції Київської області з вимогою знайти убивць юристки. Важливу роль в успішному розслідуванні та покаранні винних у таких справах відіграє громадське спостереження та увага до справи з боку медіа.
У цій справі до сих пір нема жодного затриманого. Донька Ірини вказувала свою підозру на їхнього сусіда – друга Дмитра Россошанського, який неодноразово погрожував самій Ірині та членам її сім’ї. Натомість затримано для свідчення колишнього нареченого убитої Ірини Ноздровської Віталія Сергеєва, який відмовився дати свідчення.

Реакція міжнародних партнерів та української влади
Свою позицію висловило посольство США в Україні. «Приголомшені і засмучені вбивством правозахисниці Ірини Ноздровської. Висловлюємо наші глибокі співчуття близьким і родичам. Винні мають бути притягнуті до відповідальності», – повідомило посольство.
«Словом року в багатьох словниках став фемінізм. У нас стало краще з жіночими конгресами, але не з домашнім насильством і роллю жінок у політиці. Вбивство Ірини Ноздровської – виклик для держави, а також тест для суспільства на здатність захистити жінок-активісток, справедливість взагалі і спроможність її забезпечити», – вважає голова Міністерства закордонних справ України Павло Клімкін. Він перший та єдиний з представників влади зробив принаймні якусь заяву у справі вбивства Ірини.

Хто захищатиме наші права?
Які права людини в Україні найбільше вимагають захисту? Право на життя, свободу й особисту недоторканість, а також на свободу від тортур і свободу пересування. Все це базові права людини, від порушення яких в українців немає ґарантій.
В Україні людям, що не захищені від надуживань, корупційності і продажності судової системи, ненадійності правоохоронних органів, можна сподіватися лишень на правозахисників. Вони єдині віддано захищатимуть будь-кого, чиї права порушені, бо вірять у верховенство прав людини і справедливість. Але дуже часто самі правозахисники піддаються неабиякій небезпеці, бо перешкоджають чиїмось інтересам, стаючи на заваді злочинів.
У цій історії вбита юристка і правозахисниця змушена була розслідувати справу про загибель своєї сестри унаслідок аварії. Адже на кого надіятись, коли в реґіональному суді можливі домовленості з суддями, щоб уникнути покарання навіть за вбивство?
Зрештою, ще не всі кола пекла пройдено в цій справі. Зараз ми, певно, дійшли до сьомого кола, крізь яке буде змушене пройти все суспільство. Сьоме коло – це там, де ми будемо спостерігати за пошуком убивці й за тим, як влада дає собі раду з беззаконням. А українське суспільство дуже болісно відчуває цю несправедливість. Найдужче вражає нахабність, з якою люди, як-от Дмитро Россошанський, супротивляються покаранню відповідно до закону. Залишається питати себе: як можна вбити, кинути в річку тіло і залишатися впевненим у тому, що тобі це зійде з рук?
Восьмим колом стане тест влади на дотримання правосуддя, яке вже перемогло раніше. Побачимо, чи вийде на волю за амністією винуватий у смерті сестри Ірини?
Дев’яте коло символічно присвячуємо «очищенню влади» у сфері правосуддя. Адже приклад з Іриною та її сестрою викриває системну помилку. Це лише один випадок із багатьох, але він може стати поштовхом до того, що суспільство не толеруватиме вибірковості правосуддя. ■

(Visited 31 times, 1 visits today)
Категорії : Україна

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*