(яп) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №22 2016-05-29
Aneta Kamińska, Wschód – Zachód. Wiersze z Ukrainy i dla Ukrainy. Antologia, Pobocza Peryferii, Bydgoszcz 2014, 117 s.
Перекладач і поетка Анета Камінська вчергове видала антологію української поезії та вперше польської, що присвячена Україні. Вона, як сама пише, не полюбляє соціально спрямованої лірики, яка бере участь у дискусії та проявляє емоції стосовно поточних подій. Але вона ніколи не брала участі в революції чи війні, так само як автори публікованих віршів. Цією збіркою А. Камінська хотіла в якійсь формі підтримати українців у їхній боротьбі. Книжка видана в розпал війни, а вірші часто писалися прямо під час Євромайдану та бойових дій на сході України. У цих творах немає, однак, дешевого патріотизму.
Зібрані твори скеровані до поляків. Вірші, можливо, потрясуть скептиками, і вони після цього інакше подивляться на Україну. Збірка польської поезії вказує на те, що польські поети вразливі на події в Україні. Деякі з них творчо пов’язані з Україною, як, наприклад, авторка антології чи заслужений перекладач і поет Богдан Задура.
Твори українських поетів стосуються трагічних подій на Майдані. Деякі з них звинувачують Європу в бездіяльності. Серед віршів шокують рядки Бориса Гуменюка – учасника бойових дій. Знаковою є позиція Катріни Хаддад, раніше російськомовної дівчини, яка народилася в українсько-сирійській сім’ї. Її першою мовою була російська, потім – арабська. Після повернення з Сирії вона стала україномовною.
Під час пошуку віршів перекладачку здивувала велика кількість віршів про дітей, які пережили воєнну травму. Павло Коробчук у своїй творчості говорить про творчу кризу, не знає, як писати після таких трагічних подій. У цьому можна знайти аналогію з польською літературою після ІІ Світової війни та досвіду концтаборів, найбільшим символом яких є Аушвіц.
Деякі переклади, однак, надто буквальні: у циклі Остапа Сливинського «Хайку революції» у вірші «Хай тільки нас / не виселять з наших тіл – / ми вистоїмо» останнє слово має скоріше значення про непорушність, його треба було б замінити на «wytrwamy» замість «wystoimy».
Серед польських поетів звертає увагу творчість Б. Задури, особливо вірш «Готель „Україна”». В ньому автор запрошує всіх українських колеґ, а навіть білоруських та російських, у Польщу, щоб тут могли знайти захист.
Книжка є також своєрідним документом, в якому зафіксовані автентичні реакції авторів на події.
Не знаю, чи в Україні вийшла подібна антологія, але ця збірка є свідоцтвом і джерелом, на основі якого можна б написати не одну дисертацію про українську літературу часу перелому.
