100 відсотків мотивації, щоб задуматись…

Дарина ПопільРЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ№25, 2017-06-18

Олександр Бойченко, «50 відсотків рації», Чернівці, Книги XXI, 2016 Р., 160 Стор.

Останніми роками в українській, як і у світовій літературі, популярною стає мала проза: короткі оповідання, есе, новели та інше. Щоб вижити, література мусить іти в ногу з часом, а сучасні люди, які часто замінюють книжки на екрани смартфонів, не завжди готові брати в руки великий роман. Натомість книжка, що складається з коротких текстів, лякає менше. Тому багато читачів обирає саме такий варіант – оповідання, яке можна прочитати, стоячи у черзі в лікарні або їдучи кілька зупинок у транспорті. Популярність малої прози має свої хороші і погані сторони. До позитивних можемо віднести той факт, що мала проза достукується до більшого ґрона читачів, але, на жаль, писати її беруться тепер усі, кому не лінь. Людям видається, що кожний може створити збірку коротких текстиків – це ж тобі не над романом трудитись. Писати малу прозу, дійсно, може будь-хто, але творити якісну літературу – це вже інша справа, на жаль, не занадто розповсюджена. погана коротка проза – це як зіпсовані морепродукти, від яких можна блискавично отруїтися, а потім багато місяців або й років не зможеш на них дивитись без огиди. Тому так важливо, щоби знайомство з малою прозою розпочати з чогось доброго.
Любителі сучасної української літератури, мабуть, отримували задоволення від коротких есе Юрія Андруховича. Навіть можна ризиковно припустити, що вони йому вдаються набагато краще, ніж вистраждані постмодерні романи. Ще один приклад цікавої малої прози, сповненої щирості, гумору чи то пак сарказму і різних цікавих підтекстів, – твір Андрія Бондаря «І тим, що в гробах».
Ось недавно вийшла з друку збірка Олександра Бойченка «50 відсотків рації». Його сміливі і, на чийсь погляд, провокаційні публікації часто «гуляють» по Інтернеті, їх поширюють користувачі Фейсбуку. Бойченка важко не зауважити не лише в сучасному культурному просторі України, але й у політичному вимірі, адже він досить часто коментує події в країні.
Аналізуючи реакцію людей на деякі тексти О. Бойченка, видно дуже чіткий поділ між прихильниками та опонентами його думок. Останні, зазвичай, налаштовані до автора вкрай неґативно та аґресивно. Бойченко справді досить радикально і прямолінійно озвучує свою позицію щодо певних справ, які останнім часом викликають в Україні затяжні й болісні дискусії, як ось мовне питання чи війна на Донбасі. Авторові нерідко закидають, що він провокатор, що свідомо ділить українців на українськомовних та російськомовних, на захід і схід. Кожний має право погоджуватися з автором чи ні, але для цього, перш за все, варто його почитати.

Повний зміст статті можете прочитати, придбавши друковану або електронну версію газети

Опубліковано в Останній номер, Рецензії та огляди.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *