Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №16, 2015-04-19
29 березня ц.р. в Більську-Підляському відбувся V Загальний з’їзд Союзу українців Підляшшя. Втретє головою організації підляських українців делеґати обрали д-ра Андрія Артем’юка.
Союз українців Підляшшя (СУП) – це суспільно-культурна організація, що постала 1992 р. на основі Підляського відділу Об’єднання українців у Польщі. Її діяльність концентрується передусім на території між Бугом і Нарвою, у Білостоці та на історичному Південному Підляшші.
V з’їзд обрав керівні органи організації, а також обговорив стан і перспективи діяльності найбільшого аніматора культурних, суспільних та навчальних проектів українського середовища Підляшшя. На досягнення організації звертав увагу дотеперішній голова, д-р Андрій Артем’юк, підкреслюючи передусім велику роль у великомасштабних заходах, зокрема на південь від Бугу, та в сприянні розвитку навчання української мови в реґіоні. Недоліками, на думку А. Артем’юка, наприклад, є ускладнення контактів з Україною. Це наслідок теперішньої важкої ситуації в цій державі і послаблення зв’язків з Консульством України в Люблині та Посольством у Варшаві. «Більшість енергії людей найбільш активних із СУП сконцентрована на великих проектах культурного, освітнього та видавничого характеру, – підсумовував А. Артем’юк. – До того були прояви активності молоді. Представники Суп є зараз у самоврядних органах. Звичайно, можна назвати деякі проблеми, які не були вирішені з огляду на певні обмеженості в людському чи матеріальному ресурсах. Можна тут говорити про фінанси, інфраструктурну, матеріальну базу організації. Також у темі освіти багато що можна ще було б зробити, досягнути цей оптимум, який дозволить нам зберегти свою тотожність».
Основною метою з’їзду було обрання керівних органів організації, в тому голови СУП. На пост голови запропоновано кілька найбільш активних осіб із середовища підляських українців, проте ніхто не погодився взяти на себе цю відповідальність. Після довгої дискусії керувати організацією погодився дотеперішній голова А. Артем’юк, якого обрано майже одноголосно.
крім голови, учасники з’їзду обрали 15-особову Головну раду та Контрольну комісію. Завданням ГР, до якої увійшли представники різних поколінь з різних осередків, серед яких були також нові особи, стало обрання сильної Головної управи – людей, що будуть активними аніматорами українського життя в реґіоні. Секретарем організації стала Єлизавета Томчук, вчителька української мови в Більську та художній керівник ансамблів «Ранок» і «Родина», заступниками голови обрано Марію Рижик, багатолітню українську діячку, та Ірину Вишенко, вчительку української мови у Черемсі і художнього керівника ансамблю «Гілочка». Скарбником черговий раз стала Алина Рудчук. В ГУ знайшлися також Алина Коршак, представниця молодого покоління, колишня учасниця «Ранку», та Славомир Рощиць з Білостока.
Проблеми, які з’явилися у зв’язку з обранням голови, стали досконалим приводом для того, щоб обговорити головні проблеми у функціонуванні організації. Як зауважила М. Рижик, колишня голова та багатолітня заступниця голови СУП-у, назовні організація виглядає дуже добре, тому що є ініціатором багатьох культурних проектів, зокрема з участю молоді, проте вся діяльність спирається на ентузіазм поодиноких осіб: «Ми не маємо штатів, часто праця на користь розвитку українського життя відбувається коштом нашого сімейного життя».
Д-р Григорій Купріянович з Люблина зауважив, що це нагода задуматися над моделлю подальшого функціонування організації: «Голова – це передусім менеджер, який повинен представляти організацію назовні, а не особа, що робить усе. Не може бути так, що все скидається на одну або кілька осіб. Кожен з нас повинен взяти на себе маленьку частинку відповідальності.» З цим погодилися інші учасники з’їзду, також А. Артем’юк, у якого великий досвід праці на користь українського середовища Підляшшя. «Моє бачення є з одної перспективи, але можу сказати, що потрібна більша активність нас усіх, переймання по частинці відповідальності, щоб те, що вдалося створити і що функціонує, надалі розвивалося».
Покращенню функціонування мають служити запропоновані під час з’їзду щорічні зустрічі з метою не лише ознайомлення з працею ГУ, але також обміну думками та новими пропозиціями. «Треба старатися частіше зустрічатися поза заходами, – стверджувала М. Рижик, – більше контактуватися, щоб ця співпраця була не тільки на рівні проектів, але щоб були між нами такі міжлюдські контакти. Після з’їзду маю позитивні думки. Здається, реальним є те, про що ми говорили, тобто поширювання освіти та культурної діяльності на менші місцевості».
Під час з’їзду багато уваги присвячено питанню навчання української мови в Більську, Черемсі та Білостоці. Як зауважив Г. Купріянович, Підляшшя є винятковим реґіоном, коли йдеться про розвиток українського шкільництва, оскільки дітей, які вчаться української мови, з кожним роком прибуває. «Це дуже важливе, щоб діти могли вчитися мови, якою говорили наші предки, – зауважував Г. Купріянович, – бо коли не створимо таких умов, діти не продовжать нашої традиції. Тому питання освіти – це предмет відповідальності СУП як цілої організації, але також кожного з нас окремо, кожного з батьків, які повинні самі відповісти на запитання: “Чи я зробив усе, щоб мої діти говорити мовою моїх предків?”».
Під час з’їзду вчителі розповіли про стан навчання української мови в реґіоні. Як виявляється, у кожній місцевості зовсім інша його специфіка та проблеми. Більськ, без сумніву, взірець навчання мови на рівні садка, початкової школи та гімназії. Великим недоліком, однак, є те, що не ведуться уроки української мови в ліцеї. У Черемсі проблемою є взагалі мала кількість дітей, що з часом може призвести до об’єднання місцевої школи зі школою в Кліщелях. Попри те кількість учнів, які вчаться української мови в Черемсі, не зменшується. У Білостоці навчання розвивається, однак недоліком є форма його організації, тому що, крім Комплексу громадських шкіл ім. св. Кирила і Методія, воно зорганізоване в мало ефективних міжшкільних та міжсадковій групах, у яких заняття кінчаються о 19-20 годині.
З’їзд був доброю нагодою, щоб обговорити дотеперішню формулу діяльності СУП та звернути увагу на роль усіх членів організації в її праці. Оптимістичною є присутність молоді, яка має бажання працювати на користь підляської громади. І хоч ніхто з молодих не наважився поки що перейняти кермо організації, то декілька двадцятилітків увійшло до керівних органів СУП і задекларувало більшу активність. А це надихає оптимізмом на майбутнє. ■
