Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №38, 2019-09-22

На сайті Державної виборчої комісії Польщі з’явилися остаточні, повні списки кандидатів у жовтневих виборах до Сейму і Сенату. Я вже писав про українських кандидатів від «Громадянської коаліції», Мирона Сича, Мирославу Керик і Ксеню Довгань-Доманську (НС, №35) – «Коаліція», як і «Право і справедливість», оприлюднили свої списки раніше. Тепер можна придивитися, кого пропонують менші гравці польської сцени. І тут є цікаві тенденції.

Польща у виборчих списках – значно більш різнорідна, ніж можна собі уявити. Тут є люди зі змішаних сімей, польки, одружені із представниками інших народів (як-от Міра Модельська-Кріч, що в додатку стартує зі списку націоналістів), імігранти з мусульманських та африканських держав (наприклад, старґардець Амаду Си, народжений у Сенегалі, котрий від 1991 р. має польське громадянство), представники меншин, зокрема білоруської у підляських списках (як-от Северин Прокоп’юк). І, звичайно ж, у списках є теж мігранти з України, котрі здобули польське громадянство.

У списку польських «Лівих» очікувано я знайшов двох таких людей: Олесю Івченко і Максима Капланського.

Максим Капланський стартує з 13-ого місця в 38-ому окрузі (Піла), йому 37 років, він із Київщини, до Польщі приїхав 2001 року як стипендіат під патронатом президента Польщі. Закінчив Познанську школу банківської справи, робив своє кар’єру в бізнесі, живе з партнеркою у Квілчі Великопольського воєводства. У 2019 році став членом партії «Весна Роберта Бєдроня».

– Мені завжди були близькі ідеали «лівих», теж тому, що я маю мігрантський досвід, – розповідає він про свій старт «НС». – Кожна людина повинна мати право вибору і право на гідність: гей, лесбійка, українець, мусульманин. Усі ми рівні під Богом. Лідер «Весни» завжди мені імпонував, він спокійний, розважний, розумний. Я стартую, щоб допомагати людям, які не відчувають себе добре за часів теперішньої влади, тобто меншинам.

Олеся Івченко стартує з 18-ого місця в краківському окрузі 13, вона – дитячий психолог, має досвід роботи із неповносправними, їй 29 років, вона вже висувалася у самоврядних виборах 2018 року зі списків партії «Разом» і не здобула мандату.

Що цікаво: кілька місяців тому я описував інших кандидатів українського походження, які стартували у європейських виборах – Оксану Литвиненко з Торуні і Лілію Твардош із Кракова. Обидві були діячками «Весни», далі залишаються активними діячками, проте цього разу їх у списках не опинилося.

Як немає в списках націоналістичної «Конфедерації» інших, народжених в Україні громадян Польщі, «кресов’янина» Володимира Осадчого та «проросійської бізнесвумен» Лілії Мошечкової.

Старт пані Лілії у євровиборах із підлясько-ольштинського округу викликав значних резонанс у польській пресі: до неї привернула увагу більшість польських медіа без огляду на політичні вподобання. Про її любов до путінських «Нічних вовків» зробило матеріал TVP, про її любов до «елегантного світу» з хутрами в російському стилі написала «Polityka», а «Gazeta.pl» підкреслювала, що вона захищала совєтські пам’ятники в Польщі. Коли навколо її фігури почався розголос, навіть частина її націоналістичних колег із «Конфедерації» розкритикувала внесення її в списки і назвала це провокацією. Попри те, що Мошечкова бере участь у виборах від моменту здобуття польського громадянства у 2011 році, цього разу місця для неї не знайшлося.

Щодо Володимира Осадчого – замість нього у «Конфедерації» знайшлося місце для інших «кресових» діячів. Із першого місця в окрузі номер 42 у Кросні (охоплює також Перемищину) стартує Анджей Запаловський, досі депутат місцевої ради в Перемишлі. У свою чергу історик Люцина Кулінська стартує з останнього, 27-ого місця в 13-ому окрузі в Кракові.

Усі ці явища – те, що натуралізовані мігранти з’являються в списках лише однієї частини польських партій, а «кресові діячі» лише іншої – свідчить про щораз глибший поділ польської політики.

Поділитися: