Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №39, 2020-09-27

За останні роки в Польщі скоротилася кількість злочинів на ґрунті ненависті – так твердить віцеміністр, відповідальний за справи національних меншин, Блажей Побожий. Зовсім інакше ситуацію оцінює омбудсмен Адам Боднар.

Фото з wikimedia.org

Розбіжні оцінки прозвучали на засіданні Сеймової комісії нацменшин, що відбулося 14 жовтня, де презентували звіти щодо кількості злочинів на ґрунті ненависті. За словами представниці Державної прокуратури Барбари Своробович, такі порушення становлять 0.14-0.15% від усіх злочинів. Вже багато років цей показник не змінюється, тому немає підстав для хвилювань. Зі свого боку віцеміністр Блажей Побожий підкреслив, що виявлення ненависницьких атак значно виросло, у 2015 році цей показник складав 40%, а у 2019-му – вже 73%. На додачу у 2019 році в порівнянні з 2018-м на 190 скоротилася кількість відкритих справ і становила 934. З інформації прокуратури виникає, що найбільше досудових розслідувань відкрито у справах атак щодо української національністі. У 2018 році їх було 253, а в 2019-му – 336. У статистиці згадується також єврейська та ромська національності. Кількість усіх досудових розслідувань, відкритих в ті роки, – 1115, але більше 40% з них були призупинені саме на цьому рівні, не доходячи до суду. Також 241 справа завершилась направленням у суд звинувачень, 17 – добровільним признанням вини, а 43 – умовним припиненням (коли порушення не є великим). Варто відзначити, що чиновники не назвали кількості справ, які остаточно завершилися судовими вироками. Таку інформацію просили депутати та голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима, натомість віцеміністр заявив, що презентація даних тільки про судове покарання могла би показати, що злочинів з ненависті… «немає або їх дуже мало». Від представниці прокуратури Петро Тима не отримав також пояснення причин усунення від справ шодо злочинів на ґрунті ненависті столичного прокурора з багатолітнім досвідом і великими успіхами Мацєя Млинарчика. Про справу писали провідні польські медіа, «Наше слово» присвятило цьому першу сторінку в попередньому номері (№ 38 «НС» від 20 вересня 2020 року), а Барбара Своробович лише попросила голову Об’єднання надіслати офіційний запит, зокрема із зазначенням прізвища цього прокурора.

З позитивною оцінкою кількості злочинів на ґрунті ненависті не погодився омбудсмен Адам Боднар. У своїх твердженнях він спирався на дослідження, проведене спільно з Організацією з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), результати якого презентували ще у 2018 році. З нього виникає, що 18% українців, 8% мусульман і аж 43% африканців в 2016-2017 роках зустрілися зі щонайменше одним злочином на ґрунті ненависті. У випадку українців, які становили кількісно найбільшу досліджувану групу, лише у Малопольському воєводстві могло дійти до скоєння навіть 44 тисяч таких злочинів. Водночас у статистиці Міністерства внутрішніх справ і адміністрації в цей же час у воєводстві зафіксовано лише 18 кримінальних проваджень. Тому Адам Боднар відзначив, що основною проблемою є низький рівень заяв про злочин: «З дослідження виникає, що поліції повідомляють лише про 5% злочинів». За його словами, причини, які називають самі жертви, – це побоювання щодо упередженого ставлення з боку поліції, страх перед залякуванням чи помстою з боку злочинців. Проблеми видно й у тому, що 59% українців намагається не вживати рідної мови у публічних місцях, 39% мусульман уникає одягу, який асоціюється з їхньою релігією, а 46% африканців під одягом намагається приховати свій колір шкіри.

Позаяк презентована статистика та висновки обох сторін повністю різнились, вони могли стати основою предметної дискусії. Її учасники могли б задуматися, наприклад, над тим, як допомогти потенційним жертвам ненависницьких актів побороти страх або сумніви і повідомляти про злочини. Можна було б говорити й про нові кампанії, зокрема серед молоді, щодо мови ненависті. Можна було б задуматися, що для обмеження цього явища можуть зробити спільно політики, чиновники з міністерства, прокуратура, поліція та національні меншини. Але цього не сталося. Віцеміністр Блажей Побожий та співголова комісії Войцех Зубовський доклали багато зусиль, щоби знайти недоліки у презентованому омбудсменом дослідженні. Також традиційно цінний час засідання «вкрав» і депутат Ґжеґож Браун («Конфедерація»), який переконував присутніх у тому, що «мова ненависті» – це вигадана категорія, якої немає у польському законодавстві. Хоча здавалося б, не треба прикладати великих інтелектуальних зусиль, щоб вищезгаданий термін розшифрувати як статті карного кодексу про підбурювання до ненависті чи образу з огляду на національну або релігійну приналежність.

Треба сказати, що віцеміністр Блажей Побожий на засіданні комісії зауважив, що вписання мови ненависті у карно-кодексові рамки може бути складним, хоча б з огляду на проблеми з дефініцією. Може, однак, варто спробувати це зробити? І тут не йдеться тільки про полегшення розуміння проблематики для деяких депутатів. Як пригадав омбудсмен, польський уряд ще в 2017 році погодився розширити захист від мови ненависті і прийняв відповідні рекомендації Організації об’єднаних націй (ООН). Брак знань в одного чи двох депутатів – це не проблема, але нею є втрата репутації польської держави серед міжнародного співтовариства.

Поділитися:

Схожі статті

Повелися на розіграш: як польська прокуратура заблокувала боротьбу з агентами Кремля

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №40, 2020-10-04 Під натиском польських націоналістів керівництво забрало у варшавського прокурора Мацєя Млинарчика справи, що стосувалися розпалювання ворожнечі проти...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*