Анна Вінницька ■ КУЛЬТУРА ■ №15, 2013-04-14
Наприкінці березня в Кошаліні, Тшеб’ятові, Слупську та Білому Борі відбулися покази документального фільму «Отець Кадило», який розповідає про життя і служіння греко-католицького священика Василя Шевчука. У 1945–1948 роках о. Василь був капеланом Перемиського куреня УПА на Закерзонні під псевдонімом «Кадило». Фільм розповідає й про УПА на Закерзонні в цілому – отож викликав велике зацікавлення та живу реакцію не лише у свідків тих подій, але й молодшого покоління. Тому після показу проходила зустріч з автором сценарію і дослідження Тарасом Бабенчуком зі Львова та автором музики Романом Дроздом зі Слупська. Фільм «Отець Кадило» повністю реалізовано в Україні – це спільне виробництво благодійного фонду «Українська кіноініціатива» та рекламно-продюсерського центру «Стар-ТВ».
– Завдяки таким творам переселенці Акції «Вісла» не почуватимуться осамітненими. Особисто маю надію, що після презентації фільму насамперед молодий глядач вийде з піднесеною головою. Бо, як писав Володимир Сосюра, Україну потрібно просто любити – і цього вчить фільм, – заявив Роман Дрозд, який сам запропонував, що напише до фільму музику. Композитора Р. Дрозда фільм зацікавив насамперед тому, що це повністю українська продукція. «Таким чином я нарешті відчув, що Україна за нас, цебто заступається за українців, що живуть у діаспорі», – продовжує Р. Дрозд.
Фільм «Отець Кадило» – це жива історія всіх українців у Польщі. Тому Р. Дрозд за написання музики до фільму відмовився від гонорарів, присвячуючи її померлому братові о. Зенонові Дрозду, таким чином підтримуючи українську кінематографію. Він зізнається, що для нього праця над фільмом була великою честю й закликає допомагати Україні саме власними талантами. Оскільки фільм розповідає про життя та працю священика, Р. Дрозд використав також хор сакральної творчості «Синтагма», який у фільмі співає декілька творів.
Особисте ставлення до фільму «Отець Кадило» має також нинішній голова слупського гуртка ОУП Дарій Цилюпа, адже ж свідчення про о. В. Шевчука дає його батько Омелян Цилюпа, псевдонім «Грушка», вояк УПА сотні «Громенка», родом з села Гута-Поруба, який зараз проживає у Канаді. Саме в Канаді сьогодні живе найбільше свідків життя й служіння отця «Кадила», тому зйомки фільму проходили на території України, Польщі, Словаччини та Канади.
– Деякі факти, які згадуються у фільмі, пам’ятаю саме з розповідей мого батька, який говорив мені про це ще 30 років тому. Отже, коли дивлюся фільм, мені важко приховати емоції, а то й сльози, – каже Д. Цилюпа.
Цікаво, що у фільмі використано автентичні елементи одягу та зброї вояків УПА, а самих вояків зіграли справжні реконструктори. Як розповідає автор сценарію Т. Бабенчук, у реалізації фільму багато допомогло Товариство пошуку жертв війни «Пам’ять» у Львові, тобто військові реконструктори, які збирають зброю та одяг вояків УПА. Товариство займається пошуком могил повстанців та архівних матеріалів про УПА.
– Вони не просто збираються, так би мовити, в етнографічному плані, вони тим живуть. Тому в них чітка структура – своя сотня, сотенний та бунчужний, проходять вишколи. В міру можливостей також знімають документальні фільми про УПА, – підкреслює Т. Бабенчук. Це настільки важливо, що в Україні існує лише два клуби реконструкторів УПА – у Львові та Києві. ■
