Але час іде вперед. Змінюються умови, обставини, йдуть у світ наступні покоління українців у Польщі. Також ворожість комуністичної влади, яка загрожувала нам колись, відійшла в минуле, але пробудився ще гірший ворог, який живе в нас самих, – це асиміляція. Mи мали в собі міцніше почуття єдності.
У наших школах вчителі могли також легше будити любов до рідного. Український ліцей у Лігниці це робив для всієї Польщі. Піснями, танцями нищив наслідки акції “Вісла”.
Тепер ми стоїмо напередодні перепису в Польщі. Треба оцінити стан нашого почуття єдності, бо знаємо що ми є, але чи хочемо це засвідчити, щоб творити майбуття для української меншини в Польщі? Думаю, що в кожній родині ми повинні відповісти собі і своїм батькам чи дідам: “ким я є?”.
Протягом багатьох років слова “українка/українець” допомагав вимовляти навчальний заклад у Лігниці. Сьогодні він творить українську самосвідомість, але ще важливіша його місія – це дбання про українців на західних землях. У своїй історії лігницька школа не мусила відповідати на питання про лемківство – взагалі про реґіоналізм українців Польщі: адже до Лігниці з’їжджалися учні з усієї Польщі, щоб свідчити про своє загальне українство, натомість реґіональна самосвідомість існувала лише в піснях чи виступах артистів.
Сьогодні силою школи є ширше відкриття на потреби місцевих українців. Після акції “Вісла” на Лігниччину виселено найбільше лемків, тому навіть шкільний гімн – “Наша школа” – має в собі багато лемківської радості. Уже протягом трьох років у ліцеї ведемо т.зв. “лемківську стежку” – через проекти, участь у святі нашого навчального закладу молодь пізнає звичаї, традиції і кухню лемків та вчиться шанувати культуру своїх предків, щоб не сприймати її як мертвий скансен. Запахом мастила і пирогів учні сполучають оте місце з рідною домівкою, а слово “лем” має таку саму силу, як і слово “тільки”.
Беручи участь у проекті Об’єднання лемків (ОЛ) “Spotkania z Łemkowszczyzną”, учні й працівники школи через артистичну програму спільно з членами ОЛ демонструють багатство лемківського світу навколишнім середнім школам. Це – популяризація українства, виховання в толерантності та розумінню нашої долі. Це також спроба відкриття світу для тих молодих людей у навколишніх школах, батьки яких відкинули своє походження задля легшого життя. Але чи воно легше? Сьогоднішній світ хоче індивідуальності, а ми часто самі нищимо в собі надію на краще життя. Тому лігницький навчальний осере
док хоче будити ті перспективи, у яких слово “Україна” – це жива віра, надія та любов до своєї батьківщини. Щоб віднайти цей зв’язок з минулим, за підтримки ОЛ був організований виїзд на Лемківщину, де учні й учителі впорядковували кладовища в селах Флоринці та Чорному.
Лігницю сьогодні вважають містом багатьох культур. Влада міста на чолі з мером Т. Кшаковським помічає привабливість цього. Хоч треба пам’ятати й історію з наданням вулиці імені Шевченка (на ній, до речі, стоїть наша школа). Однак у більшості лігничани українців уже прийняли. Школа є місцем популяризації міста й реґіону. Тут організовуються конкурси, зокрема, про знання поезії патрона школи – Б.- І. Антонича, а також про Дрогобич – українське місто -побратим Лігниці.
Тут популяризуємо волонтерську працю, був організований, зокрема, Європейський день проти насильства; школа брала участь у благочинному концерті для І. Мацеєвської (яка активно діяла в ансамблі “Кичера” й у Стоваришинні лемків, а сьогодні змагається з хворобою). Для батьків, крім патріотичного виховання в українських школах Польщі, важлива й освіта на відповідному рівні. Сьогодні наші гімназія та ліцей мають чудові показники на рівні міста і воєвідства.
Наші випускники потрапляють у виші Вроцлава та інших міст Польщі. У школі реалізуємо міжнародні програми, зокрема, Comenius. Завдяки проектам “Fizyka jest ciekawa” i “Matematyka – reaktywacja” учні можуть побачити, як виглядає навчання в політехнічному закладі. Учні мають можливість відвідати заняття Вроцлавської політехніки чи Вроцлавського університету. У програмі Comenius, яка охоплює 6 держав, молодь має змогу виїхати до інших країн і покращити свої знання передусім англійської мови. Ще цього навчального року наші учні виїдуть у Литву та до Італії, раніше вони були вже в Греції. Ми співпрацюємо зі школою в Україні, патроном якої теж є Б. І. Антонич. Завдяки тому, що в школі діє Європейський клуб, частина молоді виїде на запрошення євродепутата Пйотра Бориса на екскурсію до Брюсселю.
У нашій школі в Лігниці працює багато художніх ансамблів, зокрема “Дикі бджоли”, хор “Полонина”, танцювальна група “Горицвіт”, а також театральне коло. Цей освітній заклад вибирає різні напрямки навчання. Гімназія робить наголос на вивчення мов (німецька, англійська), а ліцей – на розвиток точних наук. Треба підкреслити, що гімназію називають “школою успіху”.
Лігницька українська школа завжди випускала і буде випускати учнів, яким не чужа доля нашої України та народу. Запрошуємо на День відкритих дверей – 15 квітня 2011 р. о 10:00!
