(пл) ■ ГРОМАДА ■ 2011-04-07
–Марта Боберська, співачка, солістка Варшавської камерної опери
Виявити під час перепису свою національність – це передусім обов’язок. Те, ким ми є, що собою представляємо, наші здібності, таланти – так чи інакше маємо їх у спадщину від батьків, дідів і культури, у якій ми виросли. Тому, думаю, ми зобов’язані задля пам’яті про наших предків назвати себе українцями. Мої знайомі знають, яке моє походження і я його не приховую. Звичайно, самоперепис є, як на мене, добрим і зручним методом, тому я перепишуся через Інтернет.
–Лука Миц, журналіст, TVP2
Усі знають, хто я є за національністю. Не можна дивитися крізь призму того, чи будемо чи не будемо мати якусь користь, коли скажемо, що “я – українець”. Думаю, треба бути відкритим і щирим: бо приховування своєї ідентичності – це автодискримінація. На роботі мені ніколи не трапилося таке, щоб хтось дивився на мене криво, бо, мовляв, маю українське походження. Навпаки – перепитують, цікавляться. Думаю, що після входу Польщі до ЄС бути, наприклад, українцем – це козир, бо тепер загалом рахується багатокультурність. Перепис через Інтернет? Безперечно! Це займає лише 5 хвилин, а завдяки цьому результат усього процесу буде вірогіднішим. Не буду чекати на рахівника, який, певно, і так до мене в хату не прийде. Перепишуся сам.
–Юліан Бак, колишній директор перемиської “шашкевичівки”
Я ніколи не мусив задумуватися над своїм українством і не мав сумніву, як записатися під час перепису! Під час попереднього перепису один рахівник сказав мені: “Я маю багато знайомих і на 100% знаю, що вони українці – але на моє запитання про національність вони відповіли мені нещиро”. Я ніколи так не зробив і не зроблю, бо вважаю, що коли хтось не шанує свого, то ніколи не шануватиме й чужого. У 70- ті рр., коли в анкету хтось вписував “українець”, то зразу наказували це виправити. Сьогодні такого немає. Адже якщо батьки й діди – українці, то як можна відцуратися власної нації, традиції, а передусім – родини!?
Більше на тему перепису читайте на сторінці http: // perepys.pl
“Наше слово” №15, 10 квітня 2011 року {moscomment}
