(пл) ■ ГРОМАДА ■ 2011-04-21
–Олександр Колянчук, заступник голови управи Південно-східного наукового інституту
Я переписався в Інтернеті з усією своєю родиною. Передусім мусимо показати, що ми тут є. Для одних ідентичність не грає тепер ролі, а для інших навпаки – важлива національність. Останні події, інформація в мас -медіа, політика ЄС, мовляв, це має бути союз народів, – впливає на думку людей. Як спостерігаю, то часто навіть серед інтеліґенції затерлося поняття громадянства й національності. Може тому 2002 р. аж 800 тис. людей не вказали її. А для нас важлива чисельність нашої громади в різних аспектах.
–Каролина Матейчук, вчителька Негромадської початкової школи свв. Кирила і Мефодія в Білостоці
Я переписалася через Інтернет. Особливо для молодих, самоперепис через Інтернет, це зручний метод переписатися, а до цього процедура анонімна. Я родом з південного Підляшшя. Нам треба показати, що ми там не тільки були, але і є. Я позначила себе українкою, але думаю, що те, що тепер можна позначити подвійну ідентичність, – декому поширює поле дії. Дехто може не знати, що сказати: поляк, українець чи білорус. А так зможуть обрати, наприклад, поляк та українець.
–Ігор Саламон, голова гуртка ОУП у Вроцлаві
Я вже переписався через Інтернет. І хоч це для мене не було проблемою, бо ним я вільно користуюся, то я це зробив у нашій домівці на вул. Руській. Кожен може там переписатися, бо є особа, котра займається цією справою. Після недільної Служби Божої можна підійти, там є людина з комп’ютером, і хто схоче, тому обов’язково допоможуть, дослівно – зроблять усе за вас. А чому конче треба переписатися, то усім, певно, добре відомо: щоб знати скільки нас є, а також тому, що від цього залежить і наше фінансування.
Більше на тему перепису читайте на сторінці http://perepys.pl
“Наше слово” №17, 24 квітня 2011 року {moscomment}
