пл, см ■ ГРОМАДА ■ 2011-04-15
–Ігор Горків, викладач Варшавського університету
Вуйкові, батькам, бабці – усім я допоміг переписатися. Моя бабця не користується Інтернетом, тому я їй подзвонив, вона сказала мені необхідні дані – і я заповнив її анкету. Тут закликаю молодих, щоб допомагали іншим. Я сам не чекаю рахівника, бо він до мене не прийде. Я – українець, і хочу це заявити, щоб не думали, що мене немає. Як себе не перепишу в Інтернеті, то в кінцевому підрахунку, ймовірно, система переліку кваліфікуватиме мене за національністю, як і більшість – тобто як поляка. Отже, тоді вийде, що я як українець не існую. (пл)
–Любомира Тхір, директор Комплексу шкіл з українською мовою навчання ім. Лесі Українки в Бартошицях
Ми всією родиною вже переписалися – і я знаю, що мої знайомі також це зробили.
Я допомогла й моїй товаришці з України – трішки інструктувала. В нас у Ґурові -Ілавецькому розпочалася акція переписування в місцевій домівці. Люди зацікавлені. Вже першого дня з допомогою волонтерів анкету заповнило біля 20 осіб. У школі хочу інформувати вчителів, учнів про те, як ведеться перепис, щоб ті допомогли записатися членам своїх сімей. (пл)
–Михайло Лесів, професор Університету Марії Склодовської- Кюрі та Люблинського католицького університету
Думаю, що варто показати, ким людина є. Знаємо, що під час останнього перепису мало хто з поміж нас це зробив. Тоді було по -різному – хтось записав себе лемком, хтось – поляком, а може й рахівник не пояснював про що ідеться. Багато залежало від людини, яка переписувала. Не всі люди мають Інтернет. Мені 83 роки, але я маю доступ до всесвітньої мережі й переписався вже разом з жінкою. Але бувають старші люди, які не знають “з чим це їсти”, як до цього підійти, проте, певно, мають онуків, що зможуть їх проконсультувати… (пл)
–Богдан Дрозд, фармацевт, працівник аптеки, член хору “Журавлі”
Я вже в перших днях записався українцем через інтернет. Нам усім треба так записуватися і перш за все, щоб показати полякам, що ми тут є. І що нас насправді більше, як під час попереднього перепису, де не було обов’язку подавати свою національність. Як покажемо, що нас багато, отоді з нами будуть рахуватися. А за цим підуть конкретні дії держави – допомога Oб’єднанню та іншим організаціям, бо це європейські стандарти. А якщо нам не стане відваги, щоб показати себе українцями, то навіть наші сусіди
не будуть нас шанувати. (см)
Більше на тему перепису читайте на сторінці http://perepys.pl
“Наше слово” №16, 17 квітня 2011 року {moscomment}
