Закерзоння в українській Вікіпедії

Розмовляла Наталя КляшторнаРОЗМОВА№35, 2014-08-31

Цьогорічний серпень в українській Вікіпедії оголошено «Місяцем Закерзоння». До участі в проекті, метою якого є привернення уваги і популяризація історико-культурної спадщини українських земель, які лежать найдальше на заході, запрошені нові люди – історики, журналісти, краєзнавці, нащадки виселених з Підляшшя, Холмщини, Надсяння, Західної Бойківщини і Лемківщини. Чому Вікіпедія активно взялася до заповнення «білих плям» та поповнення їх інформацією про людей, населені пункти, історичні події краю, де ще відносно недавно жили і творили українці? Про цю ініціативу розмовляємо з одним із засновників громадської організації «Вікімедія Україна» Юрієм Пероганичем.

Наталя Кляшторна: Що саме Ви вважаєте першочерговою метою проекту «Місяць Закерзоння»?

Юрій Пероганич
Юрій Пероганич

Юрій Пероганич: Вікіпедія – це веб-сайт в Інтернеті, надзвичайно популярний і легкодоступний як для наповнення, так і для споживання енциклопедичної інформації. Під словом «енциклопедична» треба мати на увазі, що інформація організована в окремі статті, викладена стисло, з нейтральної точки зору, з посиланнями на джерела.
«Ніякий українець не повинен забирати з собою в могилу того, що знає, що пережив, а що може мати загальний інтерес хоч би для малої закутини нашої землі». Так писав видатний український письменник і громадський діяч Андрій Чайковський.
Вивчаючи рідну історію, треба приділяти увагу не історії території, яку сьогодні займає народ, а звертати увагу на історію рідного народу, незалежно від того, на яких теренах творилася ця історія.
Власне тому метою проекту є зробити більш доступною інформацію про історичні події, що відбувалися з українцями, про села й міста, у яких жили і нині живуть українці, їх надбання культури і мистецтва, про видатних земляків. Щоб українці знали свою історію і не повторили тих помилок, які привели до неґативних наслідків, щоб нагадати про перемоги, яких також було немало.

Як зустріли новий проект Вікіпедії громадські організації закерзонців, які діють в Україні?
Ініціативу проведення місячника підтримав голова Об’єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» Володимир Середа. Саме він організував мою зустріч з керівниками та активістами львівських обласних товариств «Лемківщина», «Холмщина» і «Любачівщина», які входять до цього об’єднання. Також мені подарували кілька книжок, виданих за сприяннями цих товариств. Згаданими публікаціями варто б скористатися для написання статей до Вікіпедії. Це, зокрема, книжки про Перемиську чоловічу українську гімназію, про поселення Любачівщини і суміжні поселення Томашівщини.

Оскільки Ваш тато і його родина були виселені 1946 р. з Тарнави-Нижньої, села над горішнім Сяном, чи можна вважати, що саме Ваше походження стало поштовхом до започаткування цього проекту. Наскільки родинні історії про село, яке опинилося в недосяжності для його мешканців, вплинули на Ваше становлення?
Насправді з ініціативою проекту виступив колишній голова Львівської обласної ради, тепер народний депутат України, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань європейської інтеґрації Олег Панькевич. Коли ми з ним обговорювали різні варіанти співпраці, саме ця його ідея дуже припала мені до душі.

Родина Пероганичів, виселених з Тарнави-Нижньої до Сможого, 1963 рік. У центрі – дідусь Ю. Пероганича Юрко Пероганич
Родина Пероганичів, виселених з Тарнави-Нижньої до Сможого, 1963 рік. У центрі – дідусь Ю. Пероганича Юрко Пероганич

Мій дідусь, уродженець Тарнави Юрко Андрійович Пероганич, помер рік перед моїм народженням. Розповіді покійної бабусі Марисі Юрківни Пероганич (з дому Борута, родом із сусіднього Дзвиняча-Горішнього), тата й татових старших братів і сестер дійсно справили чи не найбільший вплив на мою самосвідомість. Коли для більшості українців інформація про таємні протоколи до пакту Молотова – Ріббентропа стали відомі лише з початком перебудови наприкінці 1980-х років, то я пам’ятаю з розповідей бабусі, як 1939 р. «німці вигнали поляків, стали на ріці і далі не пішли, а тілько за пару тижнів з того боку прийшли москалі…». З ранніх років я помічав різницю між тим, що говорили у школі, у радіо, телебаченні і тим, що я чув у родині, від сусідів у Сможі на Сколівщині, куди після поневірянь переселилася родина мого тата. Це з дитинства спонукало мене критично ставитися до офіційної радянської пропаґанди, через що вже у школі відчував я себе переконаним «антирадянщиком».

Чи Ви можете відзначити, що серед редакторів і дописувачів української Вікіпедії активізувалися нащадки закерзонців або дослідники цього терену?
Поки що написано вже близько півсотні нових статей, приблизно стільки ж поліпшено. Оскільки люди редаґують Вікіпедію здебільшого під псевдонімами, так званими «ніками», то важко вирахувати, чи є серед них нащадки закерзонців, чи науковці, та й ніхто до закінчення місячника не робитиме такого аналізу.
Однак про Закерзоння (як на будь-яку іншу тему) до Вікіпедії можна писати не лише під час місячника, але й пізніше, будь-коли. Проведена праця вже дала результати – це і списки статей, які треба створити, складені й опубліковані на сторінці місячника переліки друкованих джерел, посилання на сайти в Інтернеті. Все це дало потужний поштовх для розкриття теми Закерзоння в цій народній енциклопедії, якою є Вікіпедія.

Історія Закерзоння – непроста і трагічна водночас. Імовірно, що в гаслах із закерзонської тематики між українською та польською версією триватиме конкуренція за читача. І, зрештою, найважче буде дописувати про ті історичні події, щодо яких між двома народами нема консенсусу. Що б Ви, як старожил Вікіпедії, порадили тут українським дописувачам?
У Вікіпедії, мабуть, як і в усій історичній науці, нема понять «правда» чи «доконаний факт». Натомість є поняття «відповідність джерелам» і «нейтральна точка зору». При написанні статей слід кожен факт, кожну точку зору подавати з посиланням на джерело. Найавторитетнішими джерелами є наукові праці, публікації у фахових виданнях, проте можна користуватися й іншими джерелами, наприклад, спогадами учасників. Єдина умова – такі спогади вже мають бути хоча б десь опубліковані, адже у Вікіпедії не допускаються ориґінальні дослідження. Якщо різні джерела подають різні погляди, для дотримання нейтральності треба їх усі вносити до статті. Мусимо пам’ятати, що для кожної статті у Вікіпедії є своя окрема сторінка обговорення, на якій можна обговорити суперечливі питання.

З чого починалася українська Вікіпедія і наскільки динамічно вона розвивається?
Вікіпедія – надзвичайний винахід людства. Це не лише енциклопедія, але й дуже потужний інструмент для спільної праці людей з різних місць, з різною компетенцією, для створення методом всенародної толоки скарбниці знань.
За всю десятирічну історію української Вікіпедії в ній написано 520 тисяч статей і зроблено близько 15 мільйонів редаґувань. Наша Вікіпедія дванадцята у світі за розміром, що відповідає місцю українців серед народів світу за спроможністю творити інтелектуальний продукт. Однак невикористаний потенціал українців у сотню разів вищий. Якщо б кожен освічений українець створив або переклав з Вікіпедії будь-якою іншою мовою хоча б одну статтю для української Вікіпедії, то ми мали би не півмільйона, а щонайменше п’ять-десять мільйонів статей за кілька днів.

Пане Юрію, Ви часто повторюєте, що у Вікіпедії варто бути сміливим, не треба боятися і недооцінювати свої знання. Що Ви би порадили українцям у Польщі – чи варто їм пробувати дописувати і редаґувати українську Вікіпедію, зважаючи, що далеко не кожен добре володіє українською мовою?
У Вікіпедії нічого не можна зіпсувати, адже кожне редаґування зберігається окремо. Деякі статті в історії редаґувань містять тисячі версій. Зіпсовану статтю завжди легко дається повернути до попередньої версії. Редаґувати Вікіпедію можна й анонімно, але раджу зареєструватися, тоді працювати значно зручніше…
Редаґування Вікіпедії – потужний інструмент для навчання мови. Зроблену Вами помилку рано чи пізно хтось виправить, отже ви й побачите свої хиби.
Сміливо редаґуйте Вікіпедію. Коли ваш внесок відразу зможуть побачити в усьому світі – це дуже захоплює. Але будьте обережними, я знаю кількох людей, які мають залежність від редаґування Вікіпедії. Для них день без нової створеної статті – даремно прожитий день.
Заходьте на сторінку «Місяця Закерзоння» за короткою адресою www.goo.gl/RQH1wf, – там ви знайдете інструкції відносно дальшої праці. ■

Світлини з сімейного архіву Ю. Пероганича

Поділитися:

Категорії : Розмова

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*