Ярослав Машлюх ■ КУЛЬТУРА ■ №7, 2020-02-16

Останніми днями січня Ансамбль пісні і танцю «Ослав’яни» (с. Мокре) успішно завершив різдвяний час колядуваня. Цього року наша коляда лунала і в найближчих оселях, для наших родин, друзів, знайомих, але також для наших близьких на Україні.

Вертепне дійство – фото: з сайту http://ugccsm.org.ua/slider/1248-svyato-kolyadi.html

Різдвяні свята це нагода, щоб зустрітися, перш за все, з родиною. Побути разом у цей винятковий і радісний час. Отож, члени ансамблю «Ослав’яни» вирішили у свята також повеселитися разом з нашою ріднею і друзями з села Мокре та Морохів. Від обіду до пізної ночі ми мандрували від хати до хати і голосили радісну новину. Не могли собі подарувати тої незвичайної радості й щирих усмішок наших мешканців, які того дня насправді на нас чекали (мимо того, що колядничі традиції у Мокрому надалі дуже актуальні – протягом Різдвяних свят по селі колядували щонайменше чотири групи!). Отож з «невеликою» групою 20-ти осіб ми заспівали того вечора декілька колядок із нашого святочного репертуару, але основною точкою нашої програми був авторський вертеп: «Биз Мокре ду Вифлеєму» написаний місцевою «мокріянською» говіркою:

ПАСТУХ 2: (…) Дуукола темно, лямпи юж ні сьвітят,
Хто ту в селі солтис? Шо за політика?

У сучасній вертепній драмі зображені в яскравий спосіб реалії сільського життя, нюанси пов’язані зі щоденними потребами та очікуваннями, а також класичне зіткнення з собою сакрум і профанум:

БАБА: (входит; за ньом Ірод; баба каже ду Ірода)
Ту сут, єґомосьцю! Так як єм казала.
В Мокрім ся схували, юж вчера єм знала!

ЖИД: Шиткой нам під склепом люде упувіли:
Хто з ким і за кілко, шитким леб убмили…

БАБА: Де є шо на продаж, хто май запумогу,
І тиж нам казали о Дітині – Богу!

(…)
ЧОРТ: /звертат ся ду Смерті/
Мамо… Мамо!… Мамо!!!

Смерть: Цікай гет від мене! Видиш, жи рузмавям?

ЧОРТ: /нісьміло/ Можу си го взяти? Я юж ні рузраб’ям…

І так, з радісною новиною, колядками і добрим гумором ми відсвяткували Різдво. А зразу після свят нам вдалося вдруге заколядувати. Нагодою була Новорічна МАЛАНКА у Мокрому, яка відбулася 11 січня. Нам вдалося виступити перед широкою публікою, яка цього вечора завітала до Мокрого. Це також була нагода, щоб усім нашим прихильникам, гостям, незалежно від національного походження чи віросповідання, подякувати за прибуття, за прихильність, а відтак скласти побажання на Новий 2020 Рік:

Хліба під дустатком, і води, і вина,
Жибу вам ся вкупі тримала рудина!
Жичиме вам люде шитких скарбіл сьвіта,
На той Нувий Рік, на многая літа!

З колядою ми зайшли аж на Україну, у Львівську область. Спочатку відвідали княжий Львів, потім Святоуспенську Лавру в Уневі, де могли насолоджуватися красою монастиря з початку XIV ст., а далі ми поїхали до міста Перемишляни. На запрошення о. Віктора Мельника – адміністратора Греко католицької парафії Св. Миколая м. Перемишляни, а також за сприянням о. Богдана Кішко – пароха церкви у Мокрому ансамбль «Ослав’яни» мав честь взяти участь у «Святі Коляди», яке відбулося у названому храмі в Перемишлянах.

Ця незвичайна подія, що проходила 26 січня 2020 року згуртувала чимало людей. Усі з захопленням дивилися на виступи хорів і колективів, які колядками і вертепами прославляли Народження Христа. Зокрема, особливими були виступи наймолодших учасників свята – учнів Перемишлянської музичної школи. Молоді артисти запрезентували низку колядок у інструментальній обробці. Було ретельно, ніжно і дуже гарно. А ще хочеться згадати церковний хор з міста Перемишляни храму святого Миколая, який з незвичайною скромністю захоплює своїм співом і професійним виконанням.

«Ослав’яни» перед Храмом св. Миколая Чудотворця в Перемишлянах – фото: о. Богдан Кішко

А до того це дуже життєрадісні люди, обдаровані чудовими голосами. Громада м. Перемишляни, зокрема спільнота храму святого Миколая дуже тепло прийняла нас на своїй землі. Щирі люди, радісні, привітні, які дякували за наш концерт, запрошували приїжджати ще. Це для нас дуже важлива справа, що ми мали можливість показати плоди нашої художньої діяльності не лише для української громади у Польщі, але також поділитися нашим надбанням з українцями на Україні, показати, в який спосіб ми зберігаємо і пропагуємо нашу спільну українську культуру, у тому числі Різдвяні традиції.

Накінець хочеться ще раз побажати усім, кого ми відвідали з колядою, а також тим, яким не по дорозі було цього року прибути на наш вертеп, щоб через рік збіглися наші дороги. Дякуємо за ваші щирі слова, за те, що запрошували нас до своїх домівок (а і за стіл!) і за спільну коляду. Бажаємо усім, щоб вміли ми ділитися тим, що маємо і раділи кожним днем цього року. Іноді щастя поруч, лиш треба нам на хвилинку зупинитися і уважно поглянути:

АНГЕЛ 2: Дзьвізди творят знаки, нізвичайним взором,
Може той Вифлеєм є десь ту за гором…?
Глядайте го в серцю, ні в далекім сьвіті,
Ісус в каждім домі міг ся народити!

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*