На протидію акції “Вісла” канадські лемки створили Об’єднання лемків Канади – організацію, яка 2011 р. відзначала своє 50-ліття. З ініціативи Івана Оленича і Павла Харитчака 28 травня 1961 р. в Торонто відбулися перші збори вихідців із Лемківщини, на яких вирішено заснувати лемківську структуру. 23 липня 1961 р. пройшли установчі збори в Українському домі на вул. Кристі, 83. Там засновано 20-й відділ Організації оборони Лемківщини імені композитора о. Михайла Вербицького – тобто відділ організації, яка вже існувала у Сполучених Штатах Америки. Головою відділу тоді обрано Івана Оленича, заступником – Михайла Голинського, секретарем – Андрія Мацка, скарбником – Івана Бохневича, членами управи стали П. Давид, С. Баб’як, І. Гайдош, Т. Ґулич, П. Фучила. До складу контрольної комісії увійшли М. Бозьо (голова), Д. Антонів, П. Фрич; а до товариського cуду – Д. Крайник (голова), В. Гануляк і В. Лисенко.
З ініціативи лемківського відділу громада 1963 р. відзначала 100-річчя українського гімну “Ще не вмерла Україна”: видано серію марок, наліпок та поштових листівок із зображенням авторів гімну Павла Чубинського і Михайла Вербицького. Відтак 1965 р. ініційовано відправлення панахид за упокій душ 30-ти українських священиків та єпископа Йосафата Коциловського, які були помордовані в 1942-1946 рр. Організовано фінансову допомогу з метою відбудови і реставрації церков на рідних землях та нових поселеннях. Організовано протести й петиції проти акції “Вісла”, проведеної комуністичним урядом Польщі 1947 р. Петиції були надіслані до Організації Об’єднаних Націй, урядів США та Канади. Торонтський відділ багато енергії присвятив виданню газети “Лемківські вісті”, яка редаґувалася в Торонто, а її головним редактором був Юліан Тарнович – заслужений член і діяч лемківського відділу в Торонто. Стараннями відділу вийшла друком книга “Матеріальна культура Лемківщини” Юліана Тарновича-Бескида, появилися “Лемківські календарі”, надано матеріальну допомогу виданню Української енциклопедії та багатьом іншим. У грудні 1972 р. відділ купив оселю, 200 акрів землі. Торонтський відділ ООЛ 26 липня 1966 р. став членом Комітету українців Канади. До початку 1973 р. головами відділу були: Іван Оленич, Теодор Ґулич, Андрій Мацко, Стефан Баб’як, Теодор Колос.
На загальних річних зборах 24 березня 1973 р. в Народному домі в Торонто постало рішенння утворити Крайову управу лемківських організацій у Канаді. На початку 1973 р. в Гамільтоні тамтешні лемки організували новий лемківський відділ. В ініціативних зборах, присвячених оформленню цієї структури, взяли участь голова Світової федерації лемків проф. Іван Гвозда, члени Торонтського та Гамільтонського відділів. Збори мали підтримку лемківських діячів з Монреаля й Оттави, які працювали для створення в тих містах нових відділів. Першим головою Крайової управи ООЛ став Михайло Федак, до управи увійшли Петро Кіцак, Іван Оленич, Іван Ільків, Дмитро Чабан, Іван Лазар та Теодор Ґулич.
Організація прийняла назву Об’єднання лемків Канади (ОЛК). Офіційну реєстрацію у Федеральному корпоративному міністерстві Канади організація отримала 2 березня 1978 р. Головами Крайової управи ОЛК були Михайло Федак, Максим Маслей, Стефан Баб’як, Адам Стець, Іван Оленич, Андрій Ротко, Петро Гриньків, а тепер цю функцію виконує Адам Стець. Сьогодні ОЛК діє в 4 відділах, зокрема, у Торонто, Гамільтоні та Вінзорі і співпрацює з громадами в Монреалі, Вінніпезі, Едмонтоні та Оттаві. ОЛК є членом інших організацій, як-от: Світова федерація українсько-лемківських об’єднань, Конґрес українців Канади, Світовий конґрес українців. Головними напрямками діяльності є організування культурних фестивалів “Лемківська ватра”, яких дотепер відбулося 26, мітинґів пам’яті акції “Вісла”. У 50-ту річницю виселення 1997 р. влаштовано велику маніфестацію і врочисту академію з участю української громади Торонто, Гамільтона й околиці.
ОЛК виступала на захист дисидентів у Радянському Союзі. Стараннями організації 1985 р. федеральний депутат Джеси Флис у канадському парламенті склав петицію і кілька тисяч підписів за звільнення з ҐУЛАҐ-у дисидента й письменника Миколи Горбаля, а міністр закордонних справ Джо Клярк заявив про справу в Москві. У 1980-90 рр. ОЛК фінансово допомагало понад 150 утікачам з Польщі та України. В міру можливості надавало їм поміч у Канаді. Організовано грошову підтримку будівництва нових греко-католицьких церков у Команчі, Мокрому, Зеленій Горі та Шевченківському гаю у Львові, нових православних церков у Криниці й Команчі. ОЛК допомогло понад десяти церквам у Польщі. На видавничому полі профінансовано велику кількість нових видань на лемківську та загальноукраїнську тематику. Започатковано 1986 р. Музей лемківської спадщини ім. Юліана Тарновича-Бескида. Нині музей має 37 зразків його праць. Тут є ще й праці інших художників-лемків: Павла Лопати, Епіфанія Дровняка (Никифора), Омеляна Мазурика, Олександра Хиляка, Андрія Стефанівського, Василя Мадзеляна, Дмитра Солинки, Андрія Сухорського та інших. У 100-ту річницю від дня народження Ю. Тарновича 2003 р. оголошено роком його творчості, що закінчився великою академію з виставкою. З черги 2009-й був присвячений Богданові-Ігорю Антоничу. Власну веб-сторінку ОЛК відкрило 2008 р. Розмір пожертв і громадської активності організації настільки великі, що й годі все докладно перерахувати.
Велику радість приніс організації 1991 р. Україна, де проживає 70% лемків, стала незалежною. У Польщі на той час уже був демократичний уряд. Здавалося тоді, що ОЛК не буде більше потрібна: Світову федерацію лемків перенесено в Україну, а до неї вступили лемки з Польщі та України.
Незважаючи на значні успіхи демократичних перетворень у Польщі, акція “Вісла” не зупинила своєї нищівної дії. Асиміляція лемків і затирання слідів їхнього існування набрали дещо іншого характеру. Тому ОЛК не могло й не може припиняти свого існування. Перед організацією стоять подібні завдання, як і в минулому. З’явилися нові можливості боротьби з наслідками акції “Вісла” – через міжнародні суди, зокрема в Страсбурзі. Організація повинна продовжувати свою невтомну працю. Завдання – не з легких, тому звертаємося з проханням про допомогу до всієї української спільноти, де б вона не була.

Фраґмент доповіді на академії, присвяченій 50-літтю існування ОЛК 25 вересня 2011 р. в Торонто