ЮВІЛЕЙНИЙ рік перемиської «шашкевичівки»

Степан ЗаброварнийІСТОРІЯ2010-10-15

{mosimage}

Традиційно в культурних суспільствах урочисто відзначаються ювілеї – круглі річниці важливих подій: як у житті окремої людини, так і цілих суспільств. У сьогоднішньому світі сформованих націй і держав особливої ваги набуло відзначання національних і державних ювілеїв. Воно виникає з потреби зберегти і зміцнити в пам’яті поколінь історичне минуле свого народу, щоб на цьому утверджувати свою національну свідомість і почуття єдності зі своїми предками та сучасниками. Як писав колись поет Борис Олійник, „без пам’яті і трава не росте”.

Українські мешканці Перемишля, а з ними й усі українці, кому близька історія перемиської „шашкевичівки”, цього навчального року мають нагоду відзначати століття цієї заслуженої для українського народу школи. На жаль, важко було встановити точну дату заснування першої початкової школи з українською мовою навчання в Перемишлі. Якщо українські середні школи в місті мають добре описані свої початки і дальшу історію, то історія „шашкевичівки” загубилася й пропала через недогляд, а потім – знищення майже всієї документації про її існування. Проведені пошуки у львівських архівах та дослідження доступних джерел дозволили уточнити факти й дату заснування початкової школи ім. М. Шашкевича в Перемишлі.
Основним джерелом, на яке посилалися різні автори опрацювань про школу чи освіту взагалі, була згадка в статті добре зорієнтованого в проблематиці проф. Богдана Загайкевича „Освіта і школи в Перемишлі”. Він писав: „В 1911 р., в століття уродин М. Шашкевича, Братство ім. Св. Николая в Перемишлі разом з Українським Педагогічним Товариством побудувало на братській площі при вул. Смольки двоповерховий будинок, де була приміщена семиклясова мішана школа ім. М. Шашкевича…”1 Тут не сказано, що 1911 р. була заснована школа, а тільки те, що була „приміщена”. Отже, можна припускати, що вже тоді існувала. Останній до війни 1939 р. управитель „шашкевичівки” Михайло Зубрей у звітах для УПТ „Рідна школа”, які збереглися, писав, що школа була заснована 1908 р. Цей же рік заснування підтверджує також Лев Ясінчук у своїй книжці „50 літ Рідної школи 1881-1931”, щоправда, з допискою, що це була школа „для слуг”. Натомість як рік заснування і початку навчання в народній школі подає 1910 рік2.
Оскільки засновником перемиської „шашкевичівки”, як і багатьох інших приватних шкіл з українською мовою навчання, було Українське (тоді – Руське) педагогічне товариство, то слід декілька речень присвятити йому. Основним завданням Руського товариства педагогічного (РТП), заснованого у Львові 1881 р., було займатися потребами українського народу на полі народних, середніх та вищих шкіл, засновувати українські школи і підтримувати справи публічного й домашнього виховання на основі української мови. Слід нагадати, що від 1867 р. все державне шкільництво в Галичині було сполонізоване, отож українцям доводилося великими зусиллями добиватися заснування українських державних шкіл або організовувати приватні школи, утримувані коштом української спільноти. З цією метою РТП (пізніше – УПТ „Рідна школа”) безпосередньо проводило збірки грошей серед приватних осіб і громадських товариств або через різні культурні заходи (колядування, концерти, вистави). Створювалися фонди окремих осіб і товариств, допомагали українці з Америки. З руки С. Федева та О. Яреми 1900 р. філію РТП засновано в Перемишлі. Аж до І Світової війни філію УПТ в Перемишлі очолював відомий педагог і громадський діяч Перемишля Олекса Ярема. Як пізніше він згадував, доводилося працювати самому, бо в місті й у повіті було всього 12 українських учителів. 1912 р. РТП перейменовано на УПТ, а філії перетворено на кружки.
Перемиська філія РТП (пізніше – кружок УПТ), незважаючи на великі труднощі, досягла багатьох успіхів на полі розвитку українського шкільництва. Уже 1901 р. в Перемишлі організували недільну школу для неписьменних. 1906 р. був заснований гуртожиток для селянських дітей та куплено під його будівництво ділянку землі. 1908 р. відкрилася бурса РТП і згадувана вже школа „для слуг”. Проф. Михайло Крушельницький, який представляв Перемишль на загальних зборах РТП у Львові 4 квітня 1910 р., у своєму виступі, зокрема, звернувся до Головного виділу РТП, щоб він більшу увагу присвячував не тільки селам, але й містам, де, як у Перемишлі, є чимало українців, а немає школи з українською мовою навчання. Цього ж року (8 червня) голова Педагогічно-організаційної комісії РТП д-р Ковшевич заявив, що очолювана ним комісія приймає на себе обов’язок ведення кореспонденції з Комітетом і ц.к. владою щодо заснування приватної народної школи з українською мовою навчання в Перемишлі. Додав одначе – за умови, що не буде потреби виділення згаданій школі матеріальної допомоги від ГВ РТП.
Унаслідок цих заходів була заснована початкова школа з українською мовою навчання ім. Маркіяна Шашкевича в Перемишлі, а весь тягар її утримання спав на плечі місцевої філії РТП. Публічно-правний статус цій школі надала тодішня Крайова шкільна рада у Львові рескриптом (розпорядженням) від 12 вересня 1910 р. (ч. 53520). Спочатку це була 3-класна школа, а першими її вчителями стали: Іван Деркач – керівник школи, а також дві вчительки – Ольга Яворська та Олена Кашубинська. Вчителька Ольга Савицька, яка працювала до того часу в цій школі, звернулася до управи РТП з заявою про відпустку. Лист про це від 28 липня 1910 р. представив на засіданні ГВ РТП (21 серпня 1910 р.) голова філії товариства в Перемишлі О. Ярема.
Протягом 1914-15 навчального року школа ім. М. Шашкевича була вже 4-класною і рескриптом австрійського Міністерства віросповідань і публічної освіти від 6 квітня 1914 р. (ч.4057/ІІ) її прийнято на державний кошт. Від цього року особовий склад учительських сил школи був оплачуваний з державної скарбниці, а всі інші кошти, пов’язані з утриманням школи (будинок, опалення та інші видатки) надалі брав на себе перемиський кружок УПТ. При цьому Крайова шкільна рада прийняла, зокрема, такі умови функціонування школи:
1) мовою навчання, а також діловою мовою в школі повинна бути українська (тоді – руська);
2) коло „Рідної школи” має право презентації чи право голосу при призначенні на посаду вчительських сил цієї школи.
У 1918-19 навчальному році в школі організовано дальші три класи, тобто V, VІ і VІІ, але всі були на приватному утриманні „Рідної школи”. Щойно в 1923-24 навчальному році вся школа була впорядкована як 4-класна з планом 7-класної школи і перейшла на державний кошт, хоч УПТ надалі оплачувало видатки на утримання школи, крім оплати вчительських сил. У 1926-27 навчальному році над школою нависла загроза заміни її на утраквістичну, тобто польсько-українську. Таке рішення прийняла 12 лютого 1927 р. (ч. 701) Повітова шкільна рада, посилаючись на розпорядження Міністерства віросповідань і публічної освіти від 8 жовтня 1926 р. (ч. 18475/26) і розпорядження Кураторії Львівської шкільної округи від 9 лютого 1927 р. (ч. 9277/26). Згадані розпорядження спиралися на новому шкільному законі від 31 липня 1924 р., на основі якого українську школу можна було відкрити в більшому місті – такому, як Перемишль – тільки тоді, коли чисельність українського населення становить щонайменше 25%. Очевидно, що частка українців у Перемишлі була меншою, але в цій школі навчалося багато учнів з поблизьких і дальших сіл – зокрема в останніх трьох класах (V, VІ і VІІ).
У той же час (5 квітня 1926 р.) на загальних зборах УПТ прийняло нову назву – „Рідна школа – УПТ”. Отож, перемиський кружок „Рідної школи”, який очолював тоді відомий у Перемишлі лікар Степан Дмоховський, 12 березня 1927 р. виступив з меморіалом до міністра віросповідань і публічної освіти проти рішення Повітової шкільної ради та інших проявів ліквідації українського характеру школи. У меморіалі вимагалося:
1) скасувати рішення Повітової шкільної ради від 12 лютого 1927 р.;
2) повернути українську мову як у навчання, так і в діловодство;
3) призначити на місце двох учителів польської національності українських і оголосити з цією метою конкурс;
4) приймати до школи вчительські сили в порозумінні з управою кружка „Рідної школи”.
Правда, не всі вимоги кружка „Рідної школи” міністерство виконало, але до 1939 р. вдалося зберегти український характер школи. Перемиські та львівські дорадники пропонували зберегти існуючий статус школи, який забезпечував нагляд державної влади над нею. У випадку запровадження в ній утраквізації і переведення на повністю державний статус, „Рідна школа” відкрила б у цьому будинку приватну українську школу, над якою держава не мала б належного нагляду. Слід додати, що в 1924-25 р. на 503 (238 хлопців, 265 дівчат) записаних учнів тільки одна дівчинка в першому класі була єврейкою, а всі інші 502 дітей були українцями греко-католицького віросповідання.

Чисельність учнів в окремих класах (за даними Повітової шкільної ради):

Класи

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

VІІ

Разом

Кількість
записаних
учнів

41

47

86

106

68

65

89

503

Фактичне
число учнів

36

42

40 А43 Б

50 А51 Б

68

56

39 А45 Б

470

Список учителів „Шашкевичівки” на 1.07.1925 р.
(за даними Повітової шкільної ради в Перемишлі)

П.ч. Прізвище та ім’я Учит. стаж Віросп.
1. Татух Михайло – упр. 1.08.1902 гр кат.
2. Татух Неоніла 1.12.1906 гр кат.
3. Кєлярова Стефанія 18.02.1911 рим кат.
4. Воначкова Станіслава 1.09.1911 рим кат.
5. Нєментовська Юлія 1.11.1918 гр кат.
6. Савицька Ольга 1.08.1905 гр кат.
7. Карпякова Стефанія 1.12.1901 гр кат.
8. Чайковська Стефанія 1.08.1904 гр кат.
9. Новаковська Марія 1.12.1898 гр кат.
10. Пушкар Микола 1.12.1902 гр кат.
11. о. М’ягкий Юліян 1.09.1915 гр кат.

Всі вчителі мали іспит дозрілості і кваліфікації з польської та руської мов навчання.
Джерело: ЦДІАУЛ, ф.179, оп.2, спр.2453, а.29

Примітки:
1 Перемишль – західний бастіон України, Нью-Йорк-Філядельфія 1961, с. 266.
2 Лев Ясінчук, 50 літ Рідної школи 1881-1931, Львів 1931, сс. 100, 106 і 259.

„Наше слово” №42, 17 жовтня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Історія

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*