Григорій Сподарик ■ МІҐРАНТИ ■ 2010-02-04
{mosimage}
Візовий режим треба лібералізувати, але його повне скасування швидко не наступить – до цього можна звести висновки експертів, які 26 січня у Фонді ім. Стефана Баторія зустрілися на конференції “Міґрація з країн Східної Європи до Європейського Союзу в контексті візової політики”.
До Польщі працівники з країн Східної Європи, серед них і з України, переважно приїжджають на короткий термін. Дослідження показують, що цей стан ще протягом довгого часу не зміниться.
Інша справа: Польща не випрацювала жодної довгострокової політики щодо таких міґрантів, не має чіткої програми їх інтеґрації. Польща діє радше імпульсивно, що характерне також для інших західних країн. За словами експерта Варшавського університету з питань міґрації Павла Качмарчика, у менш ніж одного відсотка польських підприємців був працевлаштований іноземець. Отже постає питання: чи Польщі насправді ці люди потрібні?
Яку позицію зайняти в справі міґрації – цього Варшава не знає також і тому, що не проводить вірогідного й ефективного моніторинґу ринку праці. В оцінці П. Качмарчика, було б найкраще, якби на розмір міґрації впливали не політичні рішення в окремих державах, а ринкові правила попиту та повна лібералізація і вільний потік працівників. Це, у свою чергу, означає, що існування віз та будь-яких дозволів автоматично втрачає сенс. В оцінці експерта, “за” скасування віз промовляє польський досвід: коли виїзд і праця за кордоном для громадян Польщі стали можливими, то поляки масово не втекли до країн “старої” Європи, а свобода перетину кордону і працевлаштування дозволила розвинути радше позитивну маятникову міґрацію.
Мирослава Керик, голова товариства “Наш вибір – Україна” та докторант Вищої школи торгівлі і права ім. Р. Лазарського, представила, зокрема, “людське лице міґрації”, де однією з найважливіших проблем іноземців є почуття тимчасовості і факт, що їхнє професійне життя не залежить від того, що вони собою представляють, а від рішення деяких службовців: “Це чиновник вирішує, чи ти будеш у Польщі вчитися або працювати (…) Маю також таке враження, що коли хтось хоче нас, громадян України, працевлаштувати, то польський міґраційний службовець робить надзвичайно багато, щоб його до цього знеохотити”, – говорила М. Керик, наголошуючи на потребі системних змін у цьому плані.
Скептичним щодо існування візового режиму був також Олександр Сушко з київського відділення міжнародної громадської ініціативи “Європа без бар’єрів”, який звернув увагу на те, що немає вірогідних досліджень на тему зв’язку між візовим режимом і, наприклад, безпекою країни. На його думку, загострення правил отримання візи перш за все б’є в пересічних людей, оскільки злочинці завжди знайдуть спосіб перетнути кордон. З іншого боку, він вважає, що коли людина не мусить побоюватися депортації та перешкод при повторному в’їзді, то не має й підстав для порушення правил перебування в будьякій країні.
Дещо інший погляд представив Влодзимеж Здуновський, віцедиректор консульського департаменту Міністерства закордонних справ Польщі. По суті, державний службовець також є “за” більшу свободу. Він нагадав, що Польща в перспективі планує скасування віз для східних сусідів і що таку ідею закладено в програмі Східного партнерства, але, за його словами, треба пам’ятати, що сама Варшава не вирішуватиме це питання, вона мусить робити це в порозумінні з партнерами з ЄС. У його оцінці, віза – це також інструмент, який “господареві дозволяє вирішувати, кого той хоче приймати в себе в хаті”. В. Здуновський звернув увагу і на факт, що перед тим, як ліквідувати візовий режим з якоюсь країною, їй треба виконати певні обов’язки. У випадку України основні недоліки – це брак вреґульованих кордонів з Білоруссю та Росією, а також справа документів, де, наприклад, нечітка система транслітерації в паспортах дозволяє на ряд порушень тощо.
Як бачимо, остаточної відповіді у справі вільного потоку людей між сходом та заходом Європи немає. Можливо, якоюсь підказкою у виборі напрямку стануть тут слова польського філософа та етика Яцека Голувка, який нещодавно, подаючи в “Газеті виборчій” рецепт добре збудованого суспільства, говорив, що “поза лібералізмом немає нічого – лише тоталітаризм; а на тоталітаризм людина не заслуговує”.
“Наше слово” №6, 7 лютого 2010 року {moscomment}
