Людмила Лабович ■ ІСТОРІЯ ■ №27, 2019-07-07

Ім’я довгі роки було свідченням національної і релігійної приналежності людини. Те, як в давнину звалися україномовні жителі Підляшшя, залежало від місцевої традиції, при чому саме священик обирав дитині ім’я святого, якого церква вшановувала в день народження немовляти. Зараз більше значення має тимчасова мода: батьки нерідко воліють назвати дитину ім’ям героя популярного фільму, ніж сягнути до багатої скарбниці підляських імен.

Гайнівка, початок 1930-х. У той час серед літніх людей переважали імена, наприклад, Панас, Ваврентій, Савка, Гапка, Доминка, серед молодших – Васіль (Василь), Кузьма, Павол, Петро, Варка, Настя й Тетяна.

Коли понад 20 років тому польська журналістка Дорота Ґаврилюк назвала свого сина Ніконом на честь предка свого підляського чоловіка, зустрілася з великою критикою. Тим часом Нікон ще кількадесят років тому – це було цілком звичайне підляське ім’я, хоча не надто популярне. На Підляшші в ті часи православні поступово відходили від називання дітей традиційними іменами, радше популярними ставали польські форми. Згодом з’явилися зовсім чужі імена, наприклад Кінґа, Анджеліка, Ніколя, які дуже часто звучали дивно в поєднанні з традиційними прізвищами на -ук, -чук.

Багато століть на Підляшші існувала власна цікава й багата іменна система. Варто заїхати в село та попитати, як звуть літніх людей, подивитися на надгробні написи на цвинтарях або заглянути до старих церковних метрик. Виявиться, що традиційних імен завжди було багато, тому, думаючи зараз над ім’ям дитини, є з чого вибирати.

Як звалися колись підляшани? Аж до XIII ст. вони вживали слов’янських імен, які виконували також магічну функцію. Прикладом популярної форми, що досі збереглася в підляських прізвищах, є хоча б Ждан (звідки прізвища Zdanuczyk, Żdanuk).

Гайнівка, початок 1930-х.

Християнські імена, на думку дослідників, почали поширюватися вже на зламі X і XI ст. Початково на Підляшші з’явилися церковнослов’янські імена, в XIV–XV ст. поширилися й латинські форми, які пристосувалися до системи говірок окремих сіл. У XVI ст. можна вже говорити про сформовану систему підляських імен, дуже оригінальну, оскільки нерідко від одного імені творено безліч форм, наприклад, від імені Филимон: Хілімон, Філімон, Телімон; від імені Єремія: Ярома, Єремій, Веремій.

На Підляшші жителів хрестили іменами святих східної церкви. Нерідко місцеві форми значно відрізнялися від канонічних: Варфоломій  – це Бовтромій, Бенедикт – Банадик, Ілля – Ляш, Пелагія – Палажка, Сила – Солов’ян, Феофіл – Тохвіло. Саме ці колишні форми стали основою творення підляських прізвищ (Sołowianiuk, Bowtromiuk тощо).

Вплив на систему підляських імен мало прийняття у 1596 році Берестейської унії, коли посилився вплив латинської церкви. Це помітно, зокрема, після Замойського синоду 1720 року, відколи, наприклад, церковні книги почали вести польською мовою (досі використовували давньоруську). Замість імені Степан місцеві парохи почали писати Stefan, замість Гаврило – Gabryel. Проте в тих книгах можна ще знайти безліч місцевих говіркових форм (Łukian y Ulana Musijuk, Denis Semeniuk тощо).

Які імена були популярними у XVIII ст.? Звичайно, на перших місцях  –  Іван, Анна та Марія. Згодом ішли Анастасія, Тетяна, Григорій, Євдокія, Федір, Катерина, Михайло, Пелагія і Василь. Саме цими іменами найчастіше хрестили дітей в уніатській парафії в Чижах у 1730–1749 роках. Варто згадати, що для називання дітей протягом того недовгого 20-літнього періоду в цій парафії використано 188 різних імен, зокрема 123 чоловічі та 65 жіночих.

Серед популярних жіночих імен XVIII ст., які зараз здаються зовсім нетрадиційними, є, наприклад, Устина, Маріанна (ймовірно, це варіант імені Марія), Єва, Магдалина, Домініка. Натомість виявляється, що не до кінця традиційними є імена Віра, Надія, Люба, Ніна й Валентина. Ні разу не трапляються вони в метриках серед популярних жіночих імен XVIII ст.

Після ліквідації унії в 1839 році в підляських церковних книгах з’явилася російська мова, та вже після «біженства» 1915 року певної популярності набули російські форми імен. Саме тоді підляшани замість Гриць або Ригуор почали говорити Ґришка, замість Міхаїл або Міхаль – Міша, замість Степан – Сцьопа. 

Надгробні написи на цвинтарі в Чижах. Хоча їх робили російською, проте нерідко з помітним впливом української говірки.

Занепад традиційної системи підляських імен мав місце у другій половині ХХ ст., коли селяни почали виїжджати до міст, де намагалися приховувати своє «руське» походження. Замість Параски почали говорити Поля, Леоніли – Льодзя, Тетяни – Тіна. Траплялися й випадки, коли підляшани у великих містах приховували свої справжні імена, наприклад, чоловіка, що був охрещений Миколаєм, звали… Рисєк.

Занепад традиційної системи імен із часом торкнувся й сіл, де в 1960–1970 роках поширилися католицькі або східні імена, які мають свої еквіваленти в польській традиції: Божена, Даріюш, Івона, Маріоля, Мариля, Йолянта, Йоанна, а також Славомир, Мирослав, Людмила. Цікаво, що давні імена зникали швидше, ніж українська говірка: у 1980-х на селах «по-свойому» розмовляли не лише старші, але й діти, хоча вже не звали їх Степанами, Панасами або Катеринами, а Марюшками, Анджейками чи Аґнєшками.

Здавалося б, традиційна система підляських імен приречена на занепад. Однак упродовж останніх 20 років на Підляшші поширилася тенденція не лише називати дітей чужими іменами, але й вертатися до традиційних. Тому зараз популярні імена Олександра, Ольга, Ксеня, Миколай, Ніна, Анастасія. Буває, що деякі записують дітей, використовуючи українські, а не польські варіанти форми. Це рідкісне явище, проте замість імені Zofia трапляється Sonia, замість Helena – Olena. Така тенденція – це прояв більшої національної свідомості підляшан і спроба відбудувати зв’язок з іменною традицією предків.

Фото авторки та з її домашнього архіву

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*