Приблизна статистика вказує, що за 20 років незалежності України понад шість мільйонів громадян виїхало на заробітки. Ця кількість не зменшується, а щороку зростає. Левова частка міґрантів походять із Західної України. Щорічно вони надсилають додому близько 4,43 млрд. доларів. Тепер українська діаспора за кордоном сягає 20-30 млн. людей, а в Україні називають лише 3 млн. Отже, видно явну диспропорцію між офіційною та неофіційною статистикою. Крім того, українці масово асимілюються, щоб ніколи більше не мати нічого спільного з тією державою. Напружені соціальні обставини змусили їх покинути рідну землю і виїхати за кордон.

Науково-практичний семінар “Заробітчани Івано-Франківщини – минуле й сьогодення”, що відбувся в Івано-Франківську, займався питанням повернення міґрантів додому. Ініціаторами дійства, в якому взяли участь народні депутати, представники органів влади, політичних партій і громадських організацій, науковці, соціальні працівники, стали Українська всесвітня координаційна рада (УВКР), Інститут демографії і соціальних досліджень Національної академії наук України та Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу.

Нині Україну чекає вже п’ята хвиля еміґрації. Найболючіше питання наших днів – це відтік молоді в закордонні навчальні заклади.
– Тепер 60-70% студентів українських вишів хочуть продовжувати своє навчання за кордоном, та ще й так, щоб згодом там залишитися, – каже голова УВКР Михайло Ратушний. – Проте українська трудова міґрація сконцентрувала в собі потужний інтелектуальний та фінансовий потенціал. Спрямувати його на розвиток власної держави можливо лише в результаті зусиль влади, громадськості, Церков.
Та є і чимало неґативних моментів: руйнування родин, психологічні проблеми, правова і фінансова незахищеність заробітчан. Як зауважив заступник міського голови обласного центру Прикарпаття Михайло Верес, лише в Івано-Франківську мешкає півтори тисячі дітей, батьки яких змушені працювати за кордоном. У 400 з них за межами України перебувають обоє батьків. Хоч спеціальна комісія облради розробила відповідну програму допомоги трудовим міґрантам, однак заробітчани не поспішають додому. Люди бояться залишитися без грошей та без роботи. “Нам треба створити сприятливі умови для повернення тих українців, які хочуть бути вже вдома”, – ділиться думкою голова Івано-Франківської облради Олександр Сич. Адже не таємниця, що чимало людей перебуває за кордоном нелеґально.
У державі єдиної програми, що стосується повернення заробітчан в Україну, досі нема. Над її розробкою працюють активісти УВКР. А учасники семінару розробили рекомендації для Адміністрації президента України, Кабінету Міністрів, Верховної Ради щодо реґулювання процесів виїзду громадян у трудову міґрацію і переселення в Україну міґрантів з країн Азії та Африки, збереження ідентичності української спільноти за межами України. Серед пропозицій семінару: прийняття стратегії реґулювання процесів міґрації, створення окремого державного органу щодо праці з закордонним українством і трудовою міґрацією, прийняття державної програми співпраці з закордонними українцями (попередня вже минулого року не фінансувалася), розробка комплексної програми сприяння поверненню громадян України, які перебувають за кордоном, на батьківщину.
До речі, в Івано-Франківську при місцевій обласній раді вже постала тимчасова контрольна комісія з питань вивчення стану дотримання прав трудових міґрантів та членів їхніх сімей. “Ми напрацювали Реґіональну цільову програму підтримки трудових міґрантів на 2012 р., – поінформував депутат місцевої облради Руслан Зелик. – Так, буде створено сайт, де розміщуватиметься інформація про все, що потрібно знати трудовим міґрантам; як улаштуватися на роботу, поновити візу тощо”.
Важливим стане створення центру підтримки трудових міґрантів, який налагоджуватиме співпрацю з громадськими організаціями заробітчан. Працівники та волонтери центру сприятимуть наповненню бібліотек українських шкіл за кордоном, культурному обміну. А в місцевому телебаченні “Галичина” буде започатковано цикл передач про заробітчан і для заробітчан. Крім того, в місті уперше в Україні запрацювали духовні міґрантські порадні. Діють вони при церквах УГКЦ і допомагатимуть тим, хто повернувся з-за кордону. Це не звичні консультації, це насамперед спілкування, відверта бесіда в родинній світлиці, де кожен відчуває себе рівним серед рівних, де шукає пораду й одночасно сам дає її іншим.

“Наше слово” №15, 8 квітня 2012 року {moscomment}