Наталя Кравчук ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №35, 2019-09-01

«Купівля прав на показ серіалу «Кріпачка» («Zniewolona») – це наше дуже вдале комерційне рішення», – заявив на початку серпня голова польського телебачення ТVР1 Яцек Курський. «Ми бачимо надзвичайні результати: з дня на день росте кількість глядачів, нині їх уже понад 3 мільйони, а під кінець канікул розраховуємо на майже 4 мільйони. Зацікавлення українським фільмом випливає з туги поляків за гарними закордонними серіалами з близького нам культурно-цивілізаційного регіону», – пояснює шеф телеканалу. Треба додати: творці фільму звертають увагу на непрості сторінки історії України, з якими поляки мали багато спільного. Відносини між поміщиками, у тому числі польськими, та кріпацьким селянством нагадують невільництво на американських плантаціях.

Телевізійний серіал «Кріпачка» (рос. – «Крепостная», пол. – «Zniewolona») за жанром – пригодницька мелодрама, яку в Україні зняли телеканал СТБ та компанія FILM.UA і яка є, на жаль, російськомовною. Стрічка, хоч і не спирається на задокументованих фактах, усе ж має історичне підґрунтя: події відбуваються у ХІХ столітті на Чернігівщині. Режисери – Фелікс Герчиков і Максим Литвинов – показали глядачеві не тільки красу буйної української природи і багатство архітектури поміщицьких і дворянських палаців (колони, просторі галереї, арки й ґратчасті фасади), але й тяжкий побут українських селян, які були позбавлені права на власне життя. Жили задля того, щоби тяжкою працею в полі примножувати панам-поміщикам добробут: селяни були їхньою власністю. При цьому вони зазнавали жорстоких знущань, які іноді призводили до бунтів та навіть народних повстань.

Кріпаччина – «золоте століття»?

Життя кріпаків для фільму знімали на території відомого і нам Національного музею народної архітектури і побуту України – Пирогово. Натомість розкішне життя панів, яке бачить глядач, відтворили у Вишневецькому палаці, Національному історико-культурному заповіднику «Качанівка», а вінчання – в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.

Сюжет серіалу зосереджений на трагічній долі зневоленої 18-річної Катерини Вербицької. За бажанням хрещеної матері Анни Червінської дівчина виховувалася як панянка в палаці під Ніжином, але була власністю її чоловіка Петра Червінського. Батько Каті приречений на каторжне життя, а мати померла при родах. Пан Червінський – власник кількох сотень кріпосних душ, він навіть купує на аукціоні та привозить до маєтку молодого коваля Назара.

З Кримської війни (1853-1856 років між Росією і Туреччиною) повертається син Червінських – Григорій, і для Каті починається пекельне життя. Хлопець намагається зґвалтувати налякану дівчину – яка має бездоганні манери, знає кілька мов, грає на фортепіано, малює картини… і пані за це все дуже її шанує. Катерина таємно закохана у молодого чесного дворянина Олексія Косача, який також повернувся з Кримської війни. Згодом, коли коханий хоче викупити дівчину, пан Червінський противиться, але задля грошей, потрібних для ведення розпусного життя, таки погоджується. Маніяк Григорій все ускладнює. Дівчина робить спробу втечі, зрештою вони разом з Олексієм наважуються покинути рідні землі. Подаються до Києва, швидко стають на шлюбний рушник, але й тут рука маніяка знаходить їх та нищить їхню ідилію.

Потім Катерині доведеться пережити різні жахи, побувати за крок від смерті, а задля порятунку життя навіть потрапити до київського борделю і знов боротися за свою честь. Чи усміхнуться до неї свобода і щастя? Як глядачі, які перейнялися цим серіалом, ми цього прагнемо й очікуємо. Попереду – ще кілька серій другого сезону цього зворушливого фільму. Інколи на очах виступають сльози, бо глядач переживає усі моменти складного життя головної героїні і водночас захоплюється краєвидами України й тамтешньою обрядовістю. Старовинні розкішні вишиванки і народні пісні, що звучать українською мовою, доказують, що народ, попри злидні та кріпаччину*, попри панування царської Росії, не згубив своєї душі, споконвічної української ідентичності та людської чесності і гордості. Ці риси «Кріпачка» активно підкреслює, і це – одна із заслуг серіалу. Утім, є й негативний бік: можна було очікувати, що, зараз, у часи розвитку українського кіно, ми побачимо стрічку рідною мовою, а не російською.

Український серіал «Кріпачка» купили Польща, Литва та балканські країни. Польська прем’єра була найшвидшою – 1 липня 2019 року – і в перші два тижні ТVР1 транслювало стрічку тричі на тиждень. Тоді її дивилися в середньому понад 1,5 млн людей. Фільм ставав дедалі популярнішим, і пізніше керівництво суспільного телебачення вирішило транслювати його 6 разів на тиждень. Мало того – поляки відразу купили другий сезон і показували його вже з 3 серпня, тобто на місяць раніше, ніж він має вийти на екрани в Україні. Там перша частина транслювалася від лютого, а серіал критикували за російськомовність. Однак треба зауважити: польський переклад виконала – як завжди, чудово – Анна Коженьовська-Бігун, колишня журналістка нашого тижневика.

Талановиті молоді актори

Творці й актори, яких тепер запрошують на зустрічі до Польщі, розкривають таємниці ідеї настільки довгого серіалу (близько 50 серій), створеного на основні старішого бразильського фільму «Ізаура», яким у 70-х роках захоплювалися глядачі у Польщі та в Радянському Союзі. Українські продюсери і режисери навіть хотіли купити права на «Ізауру», але через десятки років уже не було з ким вести переговори.

На головну роль Каті претендувало 100 акторок. Режисери вибрали 26-літню Катерину Ковальчук із Санкт-Петеpбурга, яка, правду кажучи, на тлі інших постатей у фільмі виглядає блідо. Однак глядачі у Польщі їй дуже симпатизують, Катерина першою завітала до Варшави.

Шляхетного Олексія Косача грає актор Олексій Яровенко з білоруського Мінська; підлого Григорія Червінського – вродливий 34-літній Михайло Гаврилов. Кухарка Павлина з палацу Червінських викликає чи не найбільше симпатії: автентична, тепла, розмовляє суржиком, але співає українські пісні, носить прекрасні старовинні вишивані сорочки та ще й у зразково оснащеній українській кухні апетично варить і пече так, що видається, ніби з екрану телевізора от-от «полине» надзвичайний запах страв. Софію Косач, матір Олексія, втілила Ольга Сумська, яка раніше виступала у польському серіалі «Блондинка». Усіх 20-х головних героїв актори грають переконливо. Жіночі постаті носять сукні за модою ХІХ століття – вагою 10 кілограмів; хвилюючись, герої беруть у руки вервицю, що є сумнівним для православної віри. Усі адміністративні проблеми вирішуються під столом за допомогою грошей. Неймовірно, що корупція в Україні має таку довгу традицію.

Виконавці головних ролей у Варшаві

З кожним днем зростає не тільки кількість польських глядачів, які щовечора (окрім четверга) о 20.35 сідають перед телевізором, аби подивитися український серіал, а й тих, кого цікавлять окремі актори. Реакція аудиторії на головну героїню Катерину приємно здивувала російську акторку Катерину Ковальчук.

Польська телевізійна команда навіть завітала на зйомки фільму до палацу (нині – музею) Івана Гончара. Журналісти провели короткі розмови з режисерами і головними героями фільму та запросили їх до Польщі. Відтак невдовзі на летовищі «Окенцє» фани з квітами вітали Катерину Ковальчук, Олексія Яровенка і Михайла Гаврилова.

41 серію у TVP 23 серпня транслювали із повідомленням про спеціальну зустріч з гостями з України, що зіграли у багатій на сценографію стрічці. Увечері глядач побачив розкішне шоу – демонстрацію запланованих на осінь розважальних програм. На першому плані посадили «верхівку» урядового телебачення з його головою Яцеком Курським. Він заявив, що поляки співпрацюватимуть з киянами під час продовження серіалу, а саму стрічку на прохання глядачів повторно транслюватимуть увесь рік. Серед блиску прожекторів ведучі представили очікувану Катерину Ковальчук та розпитали її про враження від столиці Польщі. Розгублена гостя сказала, що варшавські опікуни повели її до ресторану, де вона смакувала апетитні страви (сама Катерина є вегетаріанкою). Про польські плани на реалізацію нових проектів з її участю акторка відповіла «да», що могло би означати, що вона пристане на пропозиції, якщо такі будуть. Це було все, що дізналися глядачі.

Натомість у концертному залі тривала розкішна розвага з фрагментами майбутніх програм. Оператори показували крупним планом лице керманича TVP, що випромінювало щастя та почуття успіху. Потім продемонстрували двох скромних, тихих акторів: Олексія Яровенка і Михайла Гаврилова. На мою думку, молоді, красиві, талановиті і популярні виконавці були тільки фоном для активізації виборчої кампанії через «блиск» обіцяних телепрограм. Шкода їхньої праці та потраченого часу на таку скромну зустріч з ними.

Зрештою, важко заперечити, що у Польщі «Кріпачка» єднає родини, розділені через політичні погляди, людей, які на щодень не вмикають пропагандистське телебачення.

*Кріпацтво – право феодалів на власність селян в Україні існувало від часів Київської Русі, було практично ліквідоване на більшості території у середині ХVІІ століття, відновлене на Лівобережжі і Слобожанщині у 1783 році. Проіснувало до 1861 року; на Західній Україні ліквідоване у 1848 році.

Фото з Уоutube.com

Поділитися:

Категорії : Україна-Польща

Схожі статті

Лавреати Підляської науково-літературної нагороди за 2023 рік

Підляський науковий інститут ■ Cпонсорована стаття ■ №52, 2023-12-31 Метою Підляської науково-літературної нагороди є промоція української мови та культури Підляшшя шляхом вшанування та нагородження...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*