Блоґ Ярослава Присташа ■ 2015-11-13
У Польщі щороку на Свято Незалежності 11 листопада в найбільших містах відбуваються масові марші. Телебачення транслює їх у прямому ефірі, як колись транслювало марші 1 Травня.
У спільному вуличному святкуванні річниці незалежності, яке відбувається з громадської ініціативи, немає нічого поганого. Застереження викликають, однак, форма і зміст такого святкування.
Найчисельнішими і найбільш резонансними є марші у Варшаві, які в минулі роки переродилися в битву з поліцією, що мало означати боротьбу з системою. Цього року контроверсії виникли у Вроцлаві — організатори скопіювали нацистський расистський плакат, що мав заохочувати до участі в марші.
Варшавський похід цього року був спокійніший, ніж минулорічний. В ньому взяли участь також сім’ї з дітьми. Проте насторожує гасло цьогорічного маршу “Польща – для поляків, поляки – для Польщі”. Перша половина гасла родом з націоналістичної ІІ РП і, як говорить проф. Моніка Платек (у телеканалі TVN24): “Це гасло незгідне з 1 статтею Конституцією Польщі, де виразно написано: “Річпосполита є спільним добром усіх громадян”, та порушенням 49 і 54 статтей Кодексу правопорушень”. Тим паче, що в марші участь брали представники неофашистських організацій з Італії та Угорщини, які вигукували антисемітські гасла. Звичайно, жодна прокуратура не почне кримінального провадження…
Жаль, що патріотичне свято переродилося у ксенофобську, расистську маніфестацію роздратованих молодиків, що вигукують гасла, які є мовою ненависті, тому повинні бути переслідувані державними органами. “Польща тільки для поляків”, “Один патрон — один німець”, “Знайдеться било на бандерівське рило”, “Смерть ворогам вітчизни”, “Ворог при брамі”, “Стоп ісламізації Польщі” тощо — лозунг “Так святкують поляки” набирає в цьому контексті брунатного забарвлення й ображає інших громадян Польщі, котрі не поділяють таких поглядів.
Одне насторожує, що офіційна влада дозволяє такі практики, а президент Анджей Дуда шле вітання організаторам і учасникам маршу. Це нагадує політику ІІ РП, де антисемітизм був напівофіційною політикою, і така поведінка була в доброму тоні. Леґалізація націоналістичних маршів із ксенофобськими гаслами може переродитися в дії, над якими важко буде запанувати. А приклади вже є — у Познані сильно побито сирійця, у Вроцлаві сикх (послідовник релігії сикхізму, родом з Індії — ред.) зустрічається з ворожістю. Серед бездумної товпи молодиків може трапитися хтось, хто може скоїти лихо. Праворадикальні сили, котрі накручують таку спіраль ненависті, є вже у польському парламенті. Чи тепер польські медіа почнуть бити на сполох, так як це робили стосовно “Свободи” і “Правого сектора”? Чи, може, “наш націоналізм” кращий за чужий?
Президент Дуда сподівається, що через рік ціла Польща піде об’єднана в Марші незалежності. Це станеться тоді, коли запанує правдива толерантність, якою так пишаються поляки. Тоді і я згоден піти в такому марші, щоб подякувати за Польщу громадян Польщі, а не лише “справжніх” поляків.
