Як почувається українка в Польщі?

Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ №51, 2019-12-22

Відповідь на це питання стала головною у сценарії вистави, яку підготував фонд «Баніна» з Варшави. Певною мірою на нього відповідає вже заголовок – «Чужа». Саме так почувається українська мігрантка у Польщі. Однак це треба розуміти ширше: чужими себе відчувають загалом іноземці чи мігранти. А це – наслідок нинішньої політики, у якій постійно наголошується на загрозах, що їх нібито несуть із собою люди з інших країн.

Дуже промовистими є перші картини «Чужої»: практично посеред самих глядачів присіла, сутулячись, дівчина в масці, що обертає в руках земну кулю. Її перші слова такі: «П’ять океанів, шість континентів, 195 визнаних держав і кілька невизнаних, сім тисяч мов, сім з половиною мільярдів людей. Земля. Планета. Матір. Її живіт округлий, наче м’яч. (…) Ніхто не має впливу на те, що станеться. Географічні координати, політичні системи, війна чи мир, бідність чи статки, все перемішане між собою без жодних правил. Понад 11 відсотків населення голодує. Сьогодні в 38 місцях у світі йде війна. (…)». Серед тих країн є також Україна.

Вистава «Чужа» розповідає про українську мігрантку, яка після подій на Майдані приїжджає до Польщі. Виявляється однак, що адаптуватися у новому середовищі – не так просто. Вона почувається чужою, так само до неї ставляться й інші. Сценарій написаний на основі подій із життя Соломії Мардарович з Коломиї, яка приїхала до Любліна на навчання.

 – Моя театральна історія почалася з поста у Facebook: я побачила, що фонд «Баніна» шукає українку для вистави. Я тоді навчалася в Любліні на факультеті міжнародних відносин і вирішила спробувати свої сили. І пощастило. Спочатку зі мною грав хлопець з Сирії — ми тоді ставили виставу про біженців «Київ-Алеппо». А згодом мені запропонували зіграти у «Чужій», —  розповідає Соломія. В Україні вона також грає у приватному театрі.

Авторкою сценарію є Катажина Мазур-Лейман—  драматургиня, вчителька польської мови. Режисер —  Бартломій Мєрнік, педагог та засновник люблінського фонду «Баніна». З 2017 року організація займається освітою дітей та молоді через театр. Драматурги працюють в основному у школах, де ставлять вистави, а опісля розмовляють з учнями на важкі, однак важливі теми.

 – Дівчина, яка писала текст «Чужої», розпитувала, як я почувалася у Польщі, коли сюди приїхала. Під час Революції Гідності я була на Майдані – ще до того, як силовики почали стріляти в людей. Я навчалася на юридичному факультеті й ми ходили на протести разом з іншими студентами. Коли я закінчила навчання у Києві, з’явилася можливість поїхати на магістратуру до Любліна. Перші місяці у Польщі були досить складними — я мала проблеми з викладачкою, а також з оточенням. Пам’ятаю, що дуже сильно сумувала за рідними. Попри те, що я вивчала в Україні польську мову, я все ж відчувала мовний бар’єр. І ще живими були спогади з Майдану. Все це не дозволяло швидко адаптуватися в Любліні й бути відкритою до нового середовища, — розповідає Соломія Мардарович.

«Чужа» —  це друга вистава фонду «Баніна», підготовлена для шкіл. Теми, які піднімають драматурги – стереотипи, маніпуляція, патріотизм, націоналізм, мова ненависті, ксенофобія та маргіналізація. Педагоги показують нам, як легко можна піддатися дезінформації та як важко зробити свідомий вибір. У спектаклі  символічно продемонстрували проблему стосунків «чужий-свій». Попри те, що Соломія Мардарович не відчула на собі антиукраїнської політики, вона все ж мала  кілька неприємних ситуацій.

 – Я працювала в магазині. Одного разу до мене підійшов молодий хлопчина і, вживаючи нецензурні слова, обізвав «бандерівкою». Я тоді дуже хотіла повернутися додому, — каже Соломія. Ця історія потрапила до вистави, однак представлена вона там символічно: героїня-мігрантка шукає когось, хто не буде називати її «бандерівкою» і розумітиме, що не можна оцінювати своїх сучасників та будувати стосунки з ними через призму історії.

Соломія каже – навчаючись у Польщі, вона не помічала проявів націоналізму. Однак зараз усе частіше стикається з антиукраїнським ставленням.

 – На жаль, польські засоби масової інформації та чинна влада роблять все для того, аби посварити наші народи, протиставити їх одне одному. Зізнаюся чесно – під час навчання у мене склалося досить негативне уявлення про Польщу та поляків. Цей образ змінився, коли я познайомилася з людьми з фонду «Баніна». Тоді я зрозуміла, що поляки – відкриті до іноземців. Таких людей часто не видно у натовпі на вулиці, але вони є, їх потрібно зустріти. Тому насамперед варто працювати з дітьми та молоддю, аби їхнє негативне ставлення до мігрантів змінилося: реалізовувати спільні проекти, обмінюватися досвідом та організовувати поїздки до обох країн, — переконує Соломія.

Фонд «Баніна» організовує вистави у школах, під час різних фестивалів та у театрах. У Кошаліні зустріч відбулася в театрі «Діалог». Спектакль ставить багато запитань, вчить молодь розмовляти на важкі теми, тож «Чужу» варто показувати і в українських школах – ця вистава нікого не залишить байдужим.

Фото Марії Пілярчик

Поділитися:

Категорії : Культура

Схожі статті

Лавреати Підляської науково-літературної нагороди за 2023 рік

Підляський науковий інститут ■ Cпонсорована стаття ■ №52, 2023-12-31 Метою Підляської науково-літературної нагороди є промоція української мови та культури Підляшшя шляхом вшанування та нагородження...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*