Як досягти успіху у професійному житті?

РоксоланаГРОМАДА№9, 2016-02-28

В и п у с к н и к и   ґ у р о в с ь к о г о   л і ц е ю

Ґурово-ілавецький ліцей – це своєрідна кузня талантів, які проявляються в різних руслах. Вони творять усесвіт науки і культури, розвивають свій бізнес, працюють у політиці й адміністрації, розвиваються в журналістиці, присутні в силових структурах. Колишні учні здійснюються у своїх професіях, а одночасно не забувають про своє українське походження, і тому серед них дуже багато громадських діячів. Ґуровська школа може похвалитися багатьма випускниками, які досягли професійного успіху.

 Найбільшого медіа-розголосу останнім часом набув гурт «Еней», що заволодів теле- та радіоефіром Польщі. Одним з лідерів гурту є ґуров’янин Мирослав (Миньо) Ортинський. Фото за за сайтом enej.pl
Найбільшого медіа-розголосу останнім часом набув гурт «Еней», що заволодів теле- та радіоефіром Польщі. Одним з лідерів гурту є ґуров’янин Мирослав (Миньо) Ортинський. Фото за за сайтом enej.pl

Найвище у професійній кар’єрі зайшов Мирон Сич, його знають, як політичного та громадського діяча, директора ліцею. Він – колишній депутат Сейму Польщі двох скликань, нині віце-маршалок Вармінсько-Мазурського воєвідства. Про нього пише багато на своїх сторінках «Наше слово». Зараз віддаємо шпальти іншим ґурово-ілавецьким людям успіху.
Оскільки тема дуже широка, то в цій статті представимо тільки деякі сфери професійної діяльності і вибраних успішних представників.

Світ музики
На даний момент дуже відомим у Польщі випускником є Мирослав «Миньо» Ортинський, який зробив блискучу музичну кар’єру разом з гуртом «Еней», а їхній український хіт «Радіо Хеллоу» заволодів усіма польськими радіостанціями. Свій музичний хист він проявляв у мурах ґуровської школи, граючи в гурті «Херсон», який милував своїми концертами в 2001–2005 рр. Можна сказати, що сьогодні грає він першу скрипку, бо гурт «Еней», взявши правильну ноту, запрацював на свою загальнопольську популярність. Сьогодні одним з найпопулярніших звуків польської естради стала музика групи, заснованої українцями.
«Миньо» згадує шкільні роки дуже позитивно. Як сам говорить, це був період, де все почалося: перші ансамблі, перші любові, тут подружив з цікавими людьми, тут і знайшов свою жінку. Він навчився, як досягати успіхів, але і також, як перенести поразки. Працюючи у шкільній самоуправі, навчився доброї організації та мистецтва дипломатії. «Миньо» вже у гімназії приєднався до шкільного спортивного клубу, де вдосконалював такі риси, як дисциплінованість. «Навчання в українській школі навчило мене перш за все ще більше любити українську культуру, мову, шанувати традиції, – розказує музикант. – Школа, завдяки магії, яку мала в собі, інспірувала мене до творення гуртів, у яких я писав і співав пісні українською мовою. Школа створювала для цього прекрасні умови, надавала відповідне обладнання та зал, в якому можна було проводити репетиції. У школі я полюбив українську літературу, покохав Шевченка, писав свої мелодії на його вірші. Вивчав, зокрема, Котляревського та його «Енеїду», з якої пішла назва нашого гурту. Звичайно, фундаментом моєї української свідомості були мої батьки та рідний Львів, у якому я народився, і де живе уся моя сім’я», – додає.
Мирослав «Миньо» Ортинський дуже намовляє молодих людей, щоб завжди мали мрії і щоб їх не стидалися. «Однак для цього, щоб ці мрії сповнилися, треба дуже багато працювати, – радить він. – Треба бути терпеливим, уміти переносити поразки і з піднятою головою йти далі, не дивлячись назад. Я знаю, що в житті дуже допомагає щастя, і мій приклад це показує. Та щоб воно з’явилося – треба йому допомогти і бути відважним. Я бажаю всім, щоб їхні мрії перетворилися в ціль, яку вони досягнуть завдяки тяжкій праці та терпеливості! Людина може зробити все, тільки треба дуже хотіти. Це банально, але правдиво!», – заохочує.

Бізнесова стежка
Колишні учні Ґурова здійснюють свої мрії та роблять серйозну кар’єру навіть за океаном. Яскравим прикладом успішного підприємця є Іван Іванюра, який працює у транспортній галузі. Нещодавно він отримав дуже престижну нагороду Royal Bank of Canada (RBC) Top 25 Canadian Immigrant Award. Її признають імміґрантам, які досягнули успіхів у різних сферах життя. «Перш за все треба мати ідею та мету, до якої необхідно постійно і наполегливо прямувати, – радить бізнесмен. – Ваші зусилля будуть нагороджені. Початки завжди нелегкі, але перспективи більш відкриті».

І. Іванюра дуже приємно згадує роки, проведені в ґуровському ліцеї, який закінчив 1980 р. Він підкреслює, що вони підготовили його не лише до подальшої освіти, але допомогли також зрозуміти свою національну приналежність. «Навчання в Ґурові, – продовжує, – навчило респекту для інших та дружнього життя у складних умовах та реаліях тамтих часів. Натомість у майбутньому це дуже допомогло пройти не тільки еміґраційний процес, але також мобілізувало до активної суспільної праці на кожному етапі дальшого життя». Він наголошує, що це саме ліцей розбудив у ньому потребу подальшого навчання української мови та літератури на Варшавському університеті, але, на жаль, реалії змусили до зміни напрямків навчання. «Не забувайте про своє коріння, – звертається до молоді підприємець, – та завжди залишайтеся чесними, а буде вам у житті набагато легше і друзів ніколи не забракне, коли людина у потребі».
Дуже успішно вдається поєднувати бізнес і громадську працю також Романові Біласу, який закінчив український ліцей 1997 р. Пригадаймо, що він головує в кошалінському відділенні «Північної економічної палати», яка представляє інтереси біля 1500 підприємців із Західного Помор’я та польських бізнесменів Німеччини. Це найбільша економічна «палата» в Польщі. У Кошаліні вона об’єднує понад 170 фірм. Р. Білас активно працює у громадській сфері, а так само вдало завідує Кошалінським відділом ОУП. Як він підкреслив у одному інтерв’ю для «НС»: «суспільна праця в палаті згодом переноситься на кращі бізнесові контакти». Отже варто і з цієї причини приєднатися до громадської діяльності.

На науковій ниві
Випускники з Ґурова роблять також кар’єру у вищих навчальних закладах. Д-р інж. Адам Доскоч, який закінчив ліцей 1993 р., працює ад’юнктом у Вармінсько-мазурському університеті в Ольштині, де є викладачем на Кафедрі детальної геодезії. Науковець веде оживлену дидактично-дослідницьку діяльність. Його праця високо оцінена, про що засвідчують різні нагороди та відзначення. Д-р інж. А. Доскоч знайшовся серед науковців, які 2004 р. отримали Диплом головного геодезиста держави.
Науково-дослідницький шлях вибрав і д-р Павло П’єтночка, випускник 1997 р., який є викладачем на Факультеті історії та міжнародних відносин Вармінсько-мазурського університету. Багато випускників стали вчителями і працюють на різних етапах навчального процесу. Чимало осіб вирішило бути українськими філологами. Сьогодні вони продовжують місію своєї школи у пунктах навчання української мови.
Натомість за якістю шкільного навчального процесу у Вармінсько-Ма-зурському воєвідстві стежить старший візитатор куратора освіти Тереза Беднаж, з дому Деревецька, випускниця ґуровського ліцею 1982 р.

Юридичний шлях
Після закінчення 1989 р. середньої школи Петро Федусьо обрав юридичний профіль. Право вивчав у Ґданському університеті. Він став відомим адвокатом. У нього – власна юридична канцелярія у Ґдині, а результати його праці помітили місячник «Forbes» і тижневик «Newsweek». П. Федусьо став лауреатом конкурсу «Profesjonaliści Forbesa 2012 – Zawody Zaufania Publicznego» в категорії юрист Поморського воєвідства. П. Федусьо вирішує також багато українських питань, співпрацює pro publico bono з Гельсінським фондом прав людини.

Освіта, адміністрація, ЗМІ
Цікавим феноменом ґуровської школи є велика кількість душпастирських покликань серед учнів. У структурах УГКЦ в Польщі служить біля 15 священиків, які здобували середню освіту саме в Ґурові. Цікава біографія, наприклад, о. митрата Йосифа Улицького, який після закінчення ліцею 1978 р. вступив у семінарію в Люблині, а 1986 р. переїхав до монастиря отців студитів у Римі. Після року новіціяту почав навчання на Папському східному інституті. Сьогодні о. митрат Й. Улицький виконує свою душпастирську працю у Ґданську. Душпастир є також автором багатьох наукових текстів релігійного характеру, які з’являються, наприклад, на шпальтах «Перемиських архиєпар-хіяльних відомостей».
Ґурово-ілавецька школа випустила дуже багато журналістів, які працюють у різних ЗМІ. Слід тут згадати Богдана Тхора, головного редактора «Благовіста» – греко-католицького місячника, який цього року відзначає 25-ліття.
Український ліцей закінчив також Роман Боднар – багатолітній працівник української передачі радіо Ольштин та ведучий Українського вісника у TVP Olsztyn. Звичайно, не можна забути і про наших редакційних колеґ, які є випускниками Ґурова, це в першу чергу заступник головного редактора «Нашого слова» Григорій Сподарик. Про журналістів та україністів можна було б написати зовсім окрему статтю, треба про них голосно говорити, адже ж це безцінні для нашої громади на місцях люди, які також невтомно працюють на благо українського народу. Професійна кар’єра – це довготривалий процес, однак доля згаданих вище людей є доказом на те, що мрії кожного з нас збуваються. Нехай біографії випускників ґурово-ілавецького ліцею стануть поштовхом до дії іншим та будуть натхненням для здійснювання омріяних планів. ■

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*