X Зїзд Обєднаня лемків очами делегатів з заходу

ЛЕМКІВСЬКА СТОРІНКА ■ №9, 2019-03-03

Х зїзд як все в житі посвідчив, що час в місци не стоїт. Не забивайме, што ОЛ має юж 30 років од колі почало діяти. През тоти роки барз дуже ся змінило в Польщи як і в нашій громаді. В організації починає діяти юж третє поколіня лемків, а кожне штоси нового вносит в житі той організації, хоц треба повісти, што певни справи все є важни. То є напевно квестія повороту майна, в тим лісів. В тій квестії організація має направду барз дуже успіхів, можна ту лем повісти, што вдалося повернути наше майно властителям на квоту од 2 до 3 млн., бо справи судови іщи ся ведут. Друга важна квестія для ОЛ – то організація «ватри» в Ждини. Тот проєкт є найбарже характерний для ОЛ.

Так што вартіст поля ватряного през тоти роки ся повекшала і повекшат, што лем свідчит о добрим газдуваню.

През тоти роки важне місце має публікація та видавництво книжок, звязаних з лемківскима темами з цілого світа. Не мож не згадати проєкту «Лемківского Єрусалима», видаваня квартальника «Ватра», вспераня ансамбля «Перстеник», вспіворганізації «Кермешу» в горах і на вигнаню чи порядкуваня цмінтерів през молодь з нашой лігницкой школи.

Вертаючи до зїзду, то делегатів з заходу барз тішит, што до Головной управи ОЛ влошлі молоди перспективічни люде, родом з гір, яки найліпше розуміют потреби організації на материньскій землі, то є на Лемківщині. А колі іщи медже тима молодима членами управи є Ярослав Чухта – внук довголітнього старости «ватри», покійного Петра Чухти – солтиса зо Ждини, то ся серце радує, што наступни поколіня з таких заслужених родів хцут далі діяти для добра Лемківщини.

Кус сумно, што в Головній управі лем 4 особи з заходу на 19 з цілой управи: Анна Буковска, проф Андрій Ксенич, Юрко Лабівски та Адам Вєвюрка. Але добрі, што ми з заходу є як представники векшости, де виселено наших предків, то є з воєвідств: Любуского, Дольносьльонского. Ми, як члени управи, є з Зеленой Гори, Лігниці, Вроцлавя-Олави.

Ту треба ціж задуматися, што ся діє в цілій нашій громаді в Польщи по 1989 році і ту не ходит лем о наши організації. Думам, што в нас на заході дошло до еміграції молодого поколіня з сіл до міст. І то било і є до гнеска. Люде переносятся за працьом і за едукаційом на вижших учельнях. Молоди люде, яки виїжджают з рідних хиж, кус менше відчувают звязок з нашом традиційом і церквом. Ім тяжше віднайти почутя звязку з нашима людми в векших містах. Так, што наши громади і парохії по селах мают менше молодого поколіня та ся старіют, по правді, оживают на свята, колі церкви і рідни хижи сут повни рідних. Тут ціж треба зауважити, як жива є гнеска тема зміни календара, але то юж кус глубша проблема, длятого в тим артикулі не буду ся тим займував. В таких місцях терпят ціж наши гуртки, тому активни стают гуртки в векших містах, де є молодь, яка з часом закладає родини, родятся діти і при тим част з них хоче діяти в наших організаціях, в тим в ОЛ.

Але ціж так оптимістичні треба зауважити, што на заході на наших забавах є барз дуже люди і то молодих. Як приклад, можу подати Маланки з того рока, де в Лігниці і во Вроцлавю било по 300 осіб, а в тим самим часі билі ціж Маланки в Громадці і Рудной. Так, што потенціял наших люди є. Добрі ціж, што тоти Маланки організували спільні наши організації ОЛ, ОУП, «Кичера». То тішит, бо вказує нашій громаді, што можна разом, што можна спільні діяти. Не забивайме ціж, што гнеска на заході, і не лем, є барз дуже подій і люде мают векшу можливіст вибору, де хцут провести свій вільний час. В добу Інтернету та віртуального світа то лем добрі про нас свідчит, а особливо о молодим поколіню. А же світ цифризації нам не чужий в ОЛ, вказує молодь з заряду, котра під оком Григорія Трохановского крутит фільми про лемківский світ очами гнесьного молодого поколіня та заміщат іх на наших порталях. Про тото ми моглі кус взріти і ся дізнати на тим зїзді.

На конец заз хцу вернути до «ватри» в Ждини, бо там барз видно як тот наш світ ся змінив. Хто би, наприклад, колісі подумав, што на «ватрі» будут дрони? А гнеска юж сут. Свято ся змінило барз.

Колісі люде — ватряне мешкалі лем в наметах, а гнеска на кватерах по селах не можна найти вільних покоїв. Ватряне гнеска не сідят лем през 3 дни на полі «ватри». Вони собі виберают в програмі, што іх цікавит, а до того є барз дуже інших атракцій коло Ждини, хоц би зїзди селян. А нам ціж на заході юж є тяжко назберати люди хоц до єдного автобуса, бо кожен хце іхати своїм самоходом, штоб биті незалежним. Просто світ ся змінив і змінят далі добрі, што тото видиме як організація і громада.

Але єдно ся не змінило і не змінят: реляції, відносини та почутя звязку медже членами ОЛ як і цілой нашой громади на «ватрі» в Ждини і не лем там. Добрі, што в нас є тота щира гостинніст.

Про тоту атмосферу барз широко розповідалі запрошени гості на зїзді.

Колі на заході розповідаме, што краса і сила лемків є ціж в горах, і так само повідаме лемкам в горах, што тота краса і сила є ціж на заході, то будуєме разом спільну духову лемківску хижу, де для кожного лемка найде ся місце. І то, думам, є гнеска найвекша сила Обєднаня лемків будувати згоду медже лемками і не заперати двері перед никим, кому не чужа лемківска доля.

Поділитися:

Категорії : Лемки

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*