«В’ятровича — геть, дякую, Новака — геть, дякую, приїжджайте до Києва»

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №40, 2019-10-06

Скандал з імпічментом Дональда Трампа, що спалахнув після розмови американського президента з українським колегою Володимиром Зеленським, відкриває нову перспективу на останні події в польсько-українських взаєминах. Спробуймо до них приглянутися — крізь призму американських даних — і по-новому відтворити.

Ігор ІСАЄВ, головний редактор порталу українців Польщі PROstir.pl

Американські демократи (опоненти Трампа) чекали цього моменту три роки. Ґрунт під імпічмент ексцентричному президентові готували від моменту його виборів.

Україна разом з Зеленським потрапила у вир американської внутрішньої політики мимоволі: спочатку адміністрація Трампа блокувала переказ закладених коштів допомоги Києву перед самим закриттям бюджетного року. Це викликало підозри в Палаті представників, де загалом панує згода, що Україну потрібно підтримувати у боротьбі з Росією. По мірі зацікавлення справою відкривалися нові епізоди, аж дійшло до телефонної розмови Трампа з Зеленським. Один з офіцерів розвідки доніс, що Трамп міг натискати на «якогось закордонного лідера у якійсь внутрішній проблематиці».

Мова йшла про те, що Трамп найімовірніше вимагав від Зеленського почати розслідування щодо родини Джо Байдена — потенційного конкурента Трампа на наступних виборах, перед котрим Трамп поки що програє. Американський президент міг, узалежнити переказ коштів підтримки Києву від допомоги української прокуратури в компрометації супротивника Трампа.

Через натиски парламентаріїв Білий дім виклав стенограму переговорів Зеленського із Трампом. Залишмо справи імпічменту американським політикам і публіцистам (у розмові президентів немає прямої вказівки на домовленість «про послугу за послугу») — для мене стенограма стала цікавою з точки зору того, як Зеленський міг себе поводити з польським колегою Анджеєм Дудою і наскільки це вплинуло на останні події в польсько-українських взаєминах.

Ще на початку червня, коментуючи зустріч Зеленського з Дудою у Варшаві на шпальтах «НС» я звернув увагу, що на публічній прес-конференції тематичний тон задає польський президент — а український лише повторює за ним те саме, лише іншими словами: досить майстерно, але все ж новинок не вкидає. Тоді ж народилося питання — чи й у закритих перемовинах Зеленський так само стає люстром співрозмовника?

Відповідь на нього власне і дає стенограма Білого дому, а найгірші побоювання підтверджують пізніші події.

У телефонній розмові тон так само задає Трамп, а Зеленський лиш повторює або навіть віджартовується: «США дуже добре поводилися з Україною» — твердить Трамп, на що Зеленський відповідає: «Ви маєте повну рацію, не просто на 100%, а на всі 1000%!». Трамп: «було б дуже добре, якби Ви з Генпрокурором зробили все, що можна» — Зеленський: «Наступний Генеральний прокурор стовідсотково буде моєю людиною, […] вивчить ситуацію, особливо щодо компанії, яку Ви згадали у цьому ключі». Трамп: «У мене багато українських друзів, вони — чудові люди» — Зеленський: «У мене також є кілька українських друзів, які живуть у США, коли я востаннє там був, то зупинився у Нью-Йорку поблизу Централ-парку у Трамп-тауер [хмарочос, який збудував Трамп]».

Трамп жодного разу не звертається до Зеленського офіційно (через «пане президенте», «Mr. President»), Зеленський звертається до Трампа «Mr. President» і постійно дякує. Часом Володимир Олександрович переходить межу імітації Трампа — наприклад, коли той оскаржує Анґелу Меркель у бездіяльності, український президент підхоплює і робить досить нерозумну з дипломатичної точки зору заяву: «насправді США є значно більшим партнером [України, ніж ЄС]». Зеленський без сумніву був переконаний, що ця розмова не стане відома громадській думці — зазвичай такі переговори не публікують. Тому розмова цінна з точки зору меж, на котрі насправді готовий новообраний український президент.

Вони — вражають. Серед десятків нахвалювань і комплементів один одному, президент України говорить: що поставить на ключові пости своїх людей, що готовий впливати на генпрокурора, що готовий легко наговорити на своїх європейських союзників — аби тільки Трамп далі до нього дзвонив і говорив комплементи. На які поступки він може піти в інших переговорах, наприклад, у справі українських в’язнів, Донбасу, Криму?

Фото з twitter.com/zelenskyyua

Читаючи стенограму, я чув у вухах голос Володимира Олександровича немовби під час переговорів із Анджеєм Дудою: «Так, пане президенте, дякую, Польща — це чудова країна, у нас багате минуле, дякую, В’ятровича — геть, Новака — геть, дякую, ми їх звільнимо об’єктивно і неупереджено». Обох чиновників, голову Українського інституту національної пам’яті і шефа Укравтодору, про котрих говорили більше у Варшаві, ніж у Києві, звільнено невдовзі після вересневої зустрічі Дуди із Зеленським.

Залишається лише сподіватися, що Зеленський отримав хоч щось взамін – хоч поки цього «чогось» у польсько-українських відносинах не видно. Не то буде взагалі конфуз.

Поділитися:

Схожі статті

Більш поділений, більш радикальний Сейм: що вибори принесуть українцям Польщі?

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №42, 2019-10-20 У недільних виборах до Сейму без несподіванок перемогу здобула партія «Право і справедливість», яка далі самостійно правитиме країною....

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*