Олександр Маслей ■ КУЛЬТУРА ■ №50, 2012-12-09
У 140-у річницю від дня народження великого українця – професора Яґелонського університету (ЯУ), творця вірша «Видиш, брате мій» Богдана Лепкого – біля його могили на Раковицькому цвинтарі в Кракові зібралися представники Генерального консульства України на чолі з генеральним консулом Віталієм Максименком, професори україністики ЯУ, о. декан Петро Павлище, українська громада з головою гуртка ОУП Романом Любинецьким, краків’яни.
Вступне слово виголосив В. Максименко. Про життя і творчість Б. Лепкого розповіла д-р Ольга Кіх-Маслей. Зі зворушливою й емоційною промовою виступив проф. Володимир Мокрий.
– У сторіччя народження Б. Лепкого, 1972 р., я вступав на україністику ЯУ, – заявив промовець. – Коли я дізнався, що мене прийняли, то пішов на цей цвинтар до могили Б. Лепкого. Мені пригадалося, як він у листопадові дні написав «Видиш, брате мій». Поет тоді вийшов з університету, сів на лавці на краківських Плантах, побачив, як летять журавлі, і записав думки на папері. Відтак пішов до хати, там виправив і показав брату Левкові – мовляв, подивися, чи до того не написав би ти музику? Левко прочитав, сів за фортепіано і зразу заграв… Ця пісня створила нам «Журавлів», вона стала народною, – сказав професор.
Далі В. Мокрий розповів про таблицю на могилі Б. Лепкого. Дошку зробив різьбяр Григорій Пецух. Скільки днів він мусив ховатися по кущах кладовища, поки зацементував її на могилі! За митцем слідкували спецслужби, пильнували могили. Але вдалося, і дошка є. В. Мокрий нагадав, наскільки важливою для Б. Лепкого була українська мова – а тепер політикам в Україні вона байдужа.
учасники поклали вінці і засвтили лампади, а опісля заспівали «Чуєш, брате мій». Потім усі перейшли до оновленого кургану Січових стрільців. Його відреставрували за сприяння малопольського воєводи Єжи Міллера. Курган з пірамідального зробили круглим. Відтак гості зібралися на факультеті полоністики ЯУ, під меморіальною дошкою Б. Лепкого. Під таблицею покладено вінці й запалено лампади.
Богдан-Теодор-Нестор Лепкий народився на хуторі Кривенькому 9 листопада 1872 р., а помер 21 липня 1941 р. в Кракові. Гімназію закінчив 1891 р. і вступив до віденської академії мистецтв. Через три місяці, за порадою Кирила Студинського, перейшов на філософський факультет Віденського університету, де вивчав мовознавство та історію літератури. Там брав участь у праці студентського товариства «Січ», разом з Філаретом Колессою займався етнографічними дослідженнями. У Відні заприятелював з художником Миколою Івасюком, продовжував малювати під його опікою. Створив кілька картин на історичну тематику, серед них є «Коронація короля Данила», робив малюнки для майбутніх праць «Козацькі бої». Малював сцени з полювання. З другого курсу навчався на філологічному факультеті Львівського університету; українську історію та літературу вивчав під керівництвом М. Грушевського, О. Огоновського, І. Шараневича. Брав участь у діяльності львівських молодіжних товариств «Ватра» і «Сокіл», хору «Боян».
Після закінчення університету 1895 р. почав працювати вчителем української, польської та німецької мови і літератури, історії та географії у Бережанській гімназії. Водночас інтенсивно займався громадською працею: започатковував читальні «Просвіти», бібліотеки і позичкові каси, був учасником хору «Боян» і драматичного гуртка. Зіграв роль Петра в «Наталці Полтавці» (1898).
Після відкриття в ЯУ лекторію української мови та літератури, його запрошено викладати ці предмети. Одночасно працював професором у ІІІ Гімназії ім. Яна Собеського і в Гімназії св. Яцека в Кракові; він –доцент «виділових курсів» для вдосконалення кваліфікації вчителів. Співпрацював з «Молодою Польщею», заприязнився з польськими письменниками С. Виспянським, В. Орканом, К. Тетмаєром та ін. Був одним із засновників (1901) та активним учасником «Слов’янського клубу», що видавав часопис «Świat Słowiański» (Краків, 1905–1914); у ньому Б. Лепкий упорядковував постійні рубрики «Руська хроніка» та «Огляд руської преси». Він 1907 р. виступив з ініціативою збирання коштів на народні школи.
Співпрацював з товариством «Рідна школа» щодо видання дитячої літератури, підручників та читанок; був укладачем читанки для народних шкіл (Львів, 1904), куди увійшли і його твори. Став членом управи (заступником голови) краківської «Просвіти», читав лекції з української літератури і культури; ввів у традицію постійні шевченківські академії (один з організаторів вечора до 100-річчя від дня народження Т. Шевченка у Кракові), вечорів, присвячених М. Шашкевичу, І. Франкові, М. Лисенку, В. Стефаникові та іншим видатним українцям.
У краківському помешканні Лепких бували В. Стефаник, М. Яцків, О. Луцький, К. Студинський, М. Бойчук (створив портрет Б. Лепкого 1909 р.), О. Курилас, О. Новаківський, К. Трильовський, В. Липинський, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, Ф. Вовк, М. Жук та ін. Б. Лепкий 1912 р. вступив до Християнсько-суспільного союзу у Львові.
Творча спадщина Б. Лепкого – це понад 80 власних книг, з-посеред них – поема «Мазепа», повісті, оповідання, казки, спогади, збірки віршів та поем, а також переклади, літературознавчі розвідки, статті літературного та мистецького спрямування. Він – упорядник і видавець 62 томів творів української класики з ґрунтовними дослідженнями, примітками, коментарями. Бібліографія творів Б. Лепкого становить до тисячі позицій. ■
