Тадей Карабович ■ КУЛЬТУРА ■ 2010-07-08
{mosimage}
Важливим культурним заходом люблинського відділу Українського товариства та православної парафії Воздвиження Чесного Хреста і св. Петра (Могили) м. Люблина була презентація поезії Анни Кудлак, що відбулася 6 червня. З нагоди літературного дебюту на сторінках щорічника “Український літературний провулок” (Т. 9/2009) у прицерковній світлиці після недільної літургії зібралося чимало слухачів, щоб послухати поезію дебютантки та поділитися думкою на тему вислуханих віршів.
Зустріч відкрив голова люблинського відділу УТ Григорій Купріянович, який привітав авторку, учасників та пароха Воздвиженської парафії м. Люблина о. Мирослава Вишневського, а також о. Володимира Ходака.
Голова коротко представив поетичний шлях Анни Кудлак, яка народилася 26 квітня 1988 р. в Перемишлі, проте походить із Кальникова. Аня є випускником ІІІ Загальноосвітнього ліцею ім. М. Шашкевича в Перемишлі, де почала займатися поезією. Тепер вона – студентка української філології в Університеті ім. Марії Кюрі-Склодовської. Вірші пише у вигляді побажань, а останнім часом – смс-повідомлень, що є, можливо, найбільш сучасним поетичним висловом у літературі ХХІ ст. Користувалася різними літературними псевдонімами, що в літературному русі українського середовища не є чимось новим, бо під псевдонімами виступали літератори у 1960-70 рр., автори альманаху “Гомін” 1964 р. та “Українських календарів”.
У програмі зустрічі заслухано доповідь Тадея Карабовича про поетичну творчість Анни Кудлак, а також прозвучали вірші авторки у виконанні друзів: Луки Чижевського (з ним Аня співає в студентському ансамблі “Хвиля”), Ольги Купріянович та Єви Лихач, які зачитували вірші, поміщені в “Провулку”.
“Дебют – це перший надрукований вірш, це нове знайомство з поетом, зірка якого засвітилася на небі поезії”, – так почав свій виступ автор цього допису, щоб висловити найвагоміше про поезію, яку пише Аня, і про місце, яке вона займає як дебютант у щорічнику “Український літературний провулок”. Місце особливе: адже протягом дев’ятирічного виходу “Провулка” небагато на його сторінках дебютів, а тим більше – молоді, яка хоче вийти на складний шлях рідної літератури українською мовою. Ані це вдалося, вона в досить рідкісному жанрі намагається творити свій літературний портрет. Можливо, допомагає цьому пісня, якою Аня, як учасник студентського ансамблю “Хвиля”, що часто виступає на сцені з джерельними піснями предків, ділиться зі слухачами. Вірші цієї юної поетеси – приклад літературного “я”, висловленого мовою сучасної людини та її різнопланових проблем. Через вірші, зачитані друзями-студентами, слухачі змогли пізнати внутрішній світ їх авторки, її ліричну душу та заглибитися в суть її поетичного слова. Адже серед побажань та смс -повідомлень, – як віршів, суворо підпорядкованих цій формі літератури, – є інтимна лірика, вміння поєднати буденність життя з тим, що називається святість, радість, кохання.
Тому слухачів зацікавили вірші молодої авторки, яка доповнила їх своїм виступом і розказала про себе, про Кальників та Перемишль – зокрема про школу, де вона навчалася, і про навчання в Люблині.
Слід сказати, що серед слухачів була присутня Світлана Бакун – поетеса, яка нещодавно видала збірку “Віруйте” (Люблин, 2009) та Іван Ігнатюк – поет і збирач пісенного фольклору Підляшшя. Тому в дискусії про поезію Анни Кудлак так сильно прозвучало вміння бачити й розуміти душу поета, його покликання до слова та відповідальність за нього. Поетеса у вирі повсякденного життя береже таємниці кохання, щирість та жіночість. Це і є талант та наснага для Анни Кудлак – як поетеси, що починає свій літературний шлях.
“Наше слово” №28, 11 липня 2010 року {moscomment}
