Він зробив для свого народу усе, що міг

Олександр Хоменчук ■ ІСТОРІЯ ■ №38, 2018-09-23

На мармуровій білій стіні будівлі Сейму Республіки Польщі викарбувано десятки імен — польські, єврейські, українські. Це колишні репресовані, здебільшого без слідства й суду, депутати парламенту Другої Речі Посполитої. Серед них − ім’я волинянина Василя Мохнюка.

 

Народився майбутній парламентарій у повітовому містечку Любомль, що розкинулось неподалік прикордонної річки Західний Буг, 13 липня 1895 р. у звичайній українській родині. Василь Мохнюк закінчив місцеве двокласне училище за п’ятирічною програмою.

Працювати почав у місті Смоленськ, що в Росії. Туди Мохнюк переїхав на запрошення свого товариша з училища. У приватному банку йому дали посаду обліковця-канцеляриста.

У 1915 р. двадцятирічного Василя мобілізували до царської армії. Тривала Перша світова війна. Службу він розпочав у місті Новий Петергоф поблизу Санкт-Петербурга. Завдяки тому, що Василь володів каліграфічним почерком, командування відрядило молодого українця у штабну канцелярію – ліпше, ніж скніти під обстрілами в окопах.

Після капітуляції російських військ у 1917 р. Василь Мохнюк їде до Житомира. Тут бере активну участь в формуванні українських військових частин. Зі зброєю в руках він воював проти більшовицьких орд, які чорною хмарою сунули на Україну. Червона армія виявилася сильнішою…

За Ризьким мирним договором від 1921 р. Волинь опинилася під правлінням Польщі. Все ж Мохнюк повертається до Любомля, рідного краю, де жила родина. Скрізь добре, але вдома найкраще. Рідна домівка — це не тільки місце притулку, дах над головою, а й сімейне вогнище, місце захисту від життєвих незгод. Василь з головою поринає
у вир громадського життя, яке бурлило, мов весняна повінь. Як активного і небайдужого чоловіка, його обирають
до складу місцевого самоврядування. Праця пом’якшує горе.

Василь Мохнюк. Фото з фондів Державного архіву Волинської області

Восени 1922 р. в Польщі проходили вибори до Сейму рп . У виборчому окрузі № 56, куди входили Ковель, Володимир, Горохів, Любомль та однойменні повіти, серед кандидатів у списку № 16 з’явилося прізвище Мохнюка. Любомльчанина висунув Блок національних меншин. Його утворили українці, росіяни, білоруси та євреї, не розділяючись на групи і партії. Гасло національної єдності виправдало сподівання організаторів виборчої кампанії і людей, котрі повірили своїм висуванцям: Василь став депутатом Сейму польщі. Усі парламентарі у Варшаві об’єдналися довкола Українського посольського клубу, куди увійшли 20 послів і сенаторів із Волині, Холмщини і Підляшшя.

Працював В. Мохнюк в еміграційній і бюджетній комісіях. Василь Мохнюк вніс 23 пропозиції до законопроектів, які отримали схвалення, раз навіть виступав із трибуни парламенту. До жодних політичних угрупувань не належав. Обов’язки посланця народу виконував сумлінно й ретельно. Його повноваження скінчилися після каденції II -го Сейму рп в 1927 р. Мохнюк міг з повним правом сказати у прощальному слові на останньому зібранні парламентарів: «Я зробив усе, що міг, хто може – хай зробить краще».

Василеві Мохнюку належить ідея створення першого українського споживчого кооперативу «Самопоміч» на Волині. 6 листопада 1927 р. влада зареєструвала кооператив, але під іншою назвою «Сила». Під егідою нової громадської структури відкрився книжковий магазин «Наша культура». За українською книгою, календарем, газетою, канцелярським приладдям люди йшли як на прощу.

Наприкінці 1929 р. в повіті почалися арешти членів КПЗУ. Взяли і Василя разом з молодшим братом Олександром.
Судовий процес проходив у Ковелі й тривав з 19 по 25 квітня 1931 р. На лаві підсудних сиділо 35 осіб. Братів Мохнюків суд відпустив через відсутність доказів вини.

17 вересня 1939 р. Волинь окупувала Червона армія. Подружжя Мохнюків продовжувало працювати, як і до того судного дня: він у магазині, вона — вчителькою у неповній середній школі. Новій владі не потрібні були місцеві національно свідомі громадяни.

Вночі 24 грудня 1939 р. Василя Мохнюка заарештував повітовий відділ НКВС. Відомство Берії звинуватило колишнього депутата у членстві ОУН. Той заперечував, власне, доказів як таких не було. Але судову справу шили, незважаючи на здоровий глузд і на факти. Вірні пси комуністичного режиму даремно хліба не їли. Вони вміли перетворювати біле на чорне.

Подальша доля нашого земляка невідома. Після арешту його ніхто вже не бачив. Імовірно, життя невинної людини обірвалося під час розстрілу в’язнів Луцької в’язниці, де його утримували. Це сталося 23 червня 1941 р., коли світова війна другий день збирала криваве жниво на теренах СРСР. За наказом з Москви того дня було знищено тисячі політв’язнів у тюрмах не лише Луцька, а й Львова, Ковеля, Дубна, Острога, Бердичева, Золочева, Дрогобича, Самбора та інших західно-українських міст. Загалом розстріляно 35 тисяч в’язнів. Протягом одного тижня у червні того року органи НКВС убили в тюрмах щонайменше 14 700 в’язнів, а під час евакуації у дорозі — більше 20 тисяч.

Доля родини Мохнюка також була трагічною: у квітні 1940 р. дружину з двома малолітніми дітьми відправили у висилку до Казахстану. Син Олексій через три роки, коли йому виповнилося 18, пішов добровольцем на фронт. Через кілька місяців юний Мохнюк загинув у бою. Похований він у селі Кадецьке нинішньої Брянської області РФ. Дружині Афанасії й дочці Ларисі радянська влада згодом дозволила переїхати в Кустанай. На Волинь повертатися було заборонено.

У 1967 р. дружині замордованого чоловіка управління КДБ при Раді Міністрів УРСР надіслало довідку, що кримінальна справа Мохнюка Василя Юстимовича припинена за відсутністю складу злочину, а самого його реабілітовано. Місце поховання Мохнюка досі невідоме. Комуністична влада добре вміла ховати сліди своїх злодіянь.

Чотири роки тому київський режисер Віталій Загоруйко зняв документальний фільм «Страчене посольство». Його героями стали репресовані парламентарі тодішньої польської держави: сенаторка Олена Левчанівська з Луцька, депутати Іван Блажкевич зі Львова і Василь Мохнюк з Любомля. Ім’ям В.Мохнюка названо одну з вулиць його рідного міста.

Поділитися:

Категорії : Історія

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*