Відійшов народний поет

Іван ІгнатюкКУЛЬТУРА2012-06-08

{mosimage}На 93-му році життя 15 квітня 2012 р. помер Степан Сидорук – уродженець села Ставків на Володавщині.

Степан Сидорук від народження проживав у рідному селі, спочатку допомагаючи в господарстві батькам, а після одруження мешкав самостійно з дружиною Марією. Якщо його батько, крім хліборобства, ковалював, то сам Степан вирішив з пристрастю віддатися бджільництву. Він 1980 р. здав господарство і вийшов на пенсію.
С. Сидорук з 1979 р. був членом літературного Товариства народних творців. Від юнацьких років брав активну участь у громадсько-культурному житті свого середовища, зокрема, організував у Ставках самодіяльний театральний гурток, який виставляв його „Ружанецьке весілля” (Ружанка – це село, в якому Сидорук вчився в початковій школі). Свою діяльність молодих років доповнив, ставши депутатом ґмінної ради у Володаві. За добре господарювання С. Сидорук одержав відзнаку „Заслужений працівник сільського господарства”, а за культурну діяльність Міністерство культури і мистецтва надало йому звання заслуженого діяча культури. Чергові його відзнаки – це Кавалерський хрест Ордена відродження Польщі та нагорода ім. Оскара Кольберґа „За заслуги для народної культури”.
Вірші й оповідання С. Сидорук почав писати зразу після закінчення початкової школи. Їх польськомовні переклади друкувалися, зокрема, в журналах „Chłopska Droga”, „Zielony Sztandar”, „Twórczość Ludowa”, „Wieś Tworząca” та увійшли до збірок „Gdzie pył chlebowy słońca sięga” (2001) і „Nad ołtarzem pól” (Antologia religijnej poezji Lubelszczyzny, 1986).
С. Сидорук був не тільки народним поетом, але й прозаїком. Він 1997 р. власним коштом видав книжку оповідань польською мовою „Nadbużańskie opowieści”. Крім того, був автором таких прозових творів, як „Pod sokorzyną, pod jesionami”, „Czas zmienia konie w biegu”, „Szerszenie milkną coraz głośniej”, „Rekiny wychodzą na żer”, „Kresy, tubylcy i biesy” та інших.
Він був також народним живописцем – від 20 років почав малювати картини, переважно пейзажі. В Будинку культури в Холмі та в управлінні ґміни у Володаві були улаштовані виставки його картин.
Вірші рідною йому українською мовою Сидорук почав писати 1970 р., до чого я його заохотив. Українські вірші поета друкувалися в „Нашому слові”, „Над Бугом і Нарвою”, „Українських календарях” та в „Українському альманасі”. Я їх поміщав в альманасі „Наш голос”, який я редаґував і видавав поза цензурою на ксерографі у 1983-1987 рр. спільно з поетом Іваном Киризюком із Більська-Підляського. Багато років вірші Сидорука друкувалися в „Українському літературному провулку”, що його видає поет Тадей Карабович. Стараннями УСКТ 1983 р. вийшла збірка віршів С. Сидорука „Над Бугом” за редакцією Антона Середницького зі вступним словом Михайла Лесева. Натомість 2005 р. Т. Карабович упорядкував вірші Сидорука і видав збірку його поезій „Журавлі гнізда стелять над Бугом”.
С. Сидорук був постійним читачем „Нашого слова”, яке я йому посилав, а влітку завозив йому під час відвідин на хуторі Ставках.

Висловлюємо глибоке співчуття його дружині Марії та синам.

Мій друг поет

Мій друг поет Степан
немов прабатько наш Адам
у рідному раю
кругом березові гаї
щодня несуть Йому
чудове кукання зозуль
з пахучих пасовиськ
з підмоклих лук
щовечора пливуть
концерти цвіркунів
симфонії жабів
під хатою садок
в весінню ніч
дрижить од співу солов’їв
при хаті на стовпі
лелечине гніздо
поетовій сім’ї
приносить щастя куль
та радісне тепло
в вишневому саду
оселя добрих бджіл
натхнення звідусіль
поетові несе
при клуні старий дуб
що батько ще садив
писати про своє
про рідне про давне
поета научив
на скраю у двора
колодязь-дід присів
скриплячим журавлем
мандрівців щодня жде
посеред хлібних піль
на чебреців межі
де жайворон живе
сидить он пара груш
і дивиться в блакить
та з неба благодать
поету свому шле
такий тут тихий рай
така тут рідна глуш
що я теж тут би хтів
свій решній вік прожить

10.VI. 1985

„Наше слово” №24, 10 червня 2012 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Культура

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*