Андрій Якубув-Трембач ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №25, 2018-06-24

27 травня 2018 р. в Іспанії пройшла перша «Лемківська ватра». Захід відлунав на території навчального закладу, яким користуються українці в столичному передмісті Алькорконі.

Щоправда, під спекотним іспанським сонцем відкриття «ватри» відбулося без розведення багаття, але, на думку гостей свята Софії Федини та заслужених артистів України Валентини і Ярослава Теплих, це не грає ролі. «Вогонь має горіти в серці! Мені здається, що тут він горить, тобто люди настільки готові ділитися своїми емоціями, що „ватра” вже запалала й горітиме під час забави, танців, частування», – вважає Софія Федина. «Справа в тому, що „ватра” – це символ. Символ єднання. Не може одна деревинка гріти душу, але коли наскладати багато гілочок, буде тепло. Так і „ватра” в Іспанії! Ми дуже радіємо, коли бачимо гуртування людей», – говорить Ярослав Теплий.
Фестиваль складався з двох частин: «Реквієму» та концерту в актовій залі і народних гулянь просто неба. На жаль, не знайшлося душі компанії – когось, хто б пригостив «кропкою».
Привітання від Об’єднання лемків Польщі іспанським ватрянам передали його голова Степан Клапик та секретар Наталія Гладик. «Цей захід є символом вірності традиціям і демонструє багатогранну культурну спадщину українського народу, у тому числі й лемків, які сьогодні проживають за межами рідного краю», – йдеться у листі, який також зарошував на XXXVI «Лемківську ватру» у Ждині. Це додало заходу певної поважності, адже представники Посольства України в Мадриді не відгукнулися на запрошення відвідати «ватру». На думку Валентини та Ярослава Теплих, солістів дуету «Червоне і Чорне», «Лемківській ватрі» в Іспанії ґарантоване майбутнє. «Нас нераз називають талісманами „ватри”. Там, де ми її відкривали, вона процвітає, наприклад, „Дзвони Лемківщини” в Монастирську», – запевняють артисти. «Усе побудовано на ентузіазмі людей. Ми не знаємо, скільки в Іспанії лемків, але надіємось, що „ватра” нас тут згуртує», – говорить Ярослав Теплий. «Серед нас, трудових імміґрантів, лемків є більше. Мало хто знає історію свого роду; вони лише чули, що діди були з Польщі. Тому треба пояснювати», – вважає лемкиня Мирга.

Про це та інше ми поговорили з Софією Фединою – співачкою, вченою, головою Світової федерації українських лемківських об’єднань 2012-2017 років.

Як ви опинилися на «ватрі» в Іспанії?

На якому міжнародному форумі я би не була, завжди шукаю лемків. Це вже стало нав’язливою ідеєю, бо всюди сподівалася знайти «наших». І так склалося, що дуже багато українських організацій, особливо жіночих, очолюють лемкині. Так я познайомилася з п. Миргою, а потім ми вже серйозніше стали говорити про майбутню «ватру». Вона розповіла, що в Іспанії є трохи наших і треба якось їх зібрати докупи. Насправді ж до останнього все здавалося досить ефімерним. Проте, коли мені прислали квитки і повідомлення, що «ватра» готова і треба їхати, я дуже-дуже зраділа.

Як вам Мадрид?
За два дні я встигла трошки познайомитися з містом. Тут дуже доброзичливі люди. Як волонтер АТО я захотіла сфотографуватися з іспанськими поліцейськими. Коли ми підійшли до них і попросили про це, хлопці запитали, з якої я країни. Почувши, що з України, люб’язно погодилися. Цей момент був дуже приємний. Проте я помітила, що багато іспанців не знають про Україну достатньо. Але це вже питання до нашого Міністверства закордонних справ, як донести до іспанців, чому Україна така важлива для Іспанії та Європи. Мені дуже сподобався центр міста. Я дуже люблю архітектуру і захоплена побаченим. Я дуже вдячна цілій українській громаді, адже мною займалися не тільки лемки. Їхня посвята і бажання допомогти зробити цей фестиваль викликали у мене найкращі враження.

Які відчуття викликало у вас це дійство?
Я думаю, що для кожного з нас велика радість, коли починається нова «Лемківська ватра». Мені б хотілося, щоб цей фестиваль був не лише для лемків, не лише для депортованих, а для всіх українців. Щоб він був місцем, де вони би могли зустрічатися, спілкуватися, дружити і миритися. Адже українці люблять сваритися, різнитися, знаходити якісь проблеми, а на «ватрі» вони завжди всі миряться, бо інакше не можна. Тут, в Іспанії, для української громади це також повинно стати добрим початком для поєднання. Єдиний нюанс, що люди тут ще не дуже орієнтуються, що таке «ватра». Мене, зокрема, просили пояснити, що це не лише концерт, на який люди прийшли і пішли, а ціле середовище, щоб поспілкуватися, десь поплакати, десь потанцювати, щось покуштувати. Більше того, це клаптик життя, який ти проживаєш за один день. Це середовище, де всі стають рідними. Сам формат свята абсолютно унікальний. Це не фестиваль для старших чи молодих – він для всіх.

Чи буде достатньо простору для розвитку «Лемківської ватри» в Іспанії?
Сам факт, що вона в Іспанії починається, багато говорить. Самі знаєте – лемкі вперті, напористі. Я впевнена, що цей захід буде служити промоції України за кордоном. Ми зможемо донести сюди українську культуру. Я бачу, скільки приходить людей на фестивалі у Сербії, Канаді чи Америці. Вони знають, що на них цікаво, затишно і є з ким поспілкуватися. Вони мають сенс, мають зміст.

Як ви оцінюєте те, що переважна більшість людей тут не лемки?
Серед виступаючих досить багато лемків. А що стосується інших людей, я зі свого досвіду пошуків лемків виявила, що кожен другий-третій українець у західному світі, зазвичай, походить з лемків. Тільки вони про це навіть не підозрюють. Однак, якщо трохи поговорити з ними, то пригадають, що бабуся «звідси», а дід «звідти». Проте й далі казатимуть, що вони не лемки. Як ні? Такого бути не може. Одна крапля лемківської крові – і все. Я можу навести інші приклади. В Україні у мене є підопічний атовець з 93-ої бригади. Він сам з Херсонської області. Один його дід служив у НКВС, другий – в УПА, а бабусю депортували з Лемківщини. Цей хлопець має такий стержень до захисту України, якого багато західняків не має. Або ще один хлопець (як виявилося, теж лемко) – Тимур Баротов, офіцер ВМС України. По одній лінії в нього кримські татари, а по другій — депортована в Крим бабуся. Він про це дізнався лише тоді, коли ми робили інформаційну кампанію, присвячену 70-річчю Акції «Вісла». Багато хто це замовчував, бо було приниженням, коли про тебе говорили як про переселенця. Зараз є нагода відновити пам’ять.

Що потрібно, щоб «Лемківська ватра» з’явилась і в інших куточках Західної Європи?
Перш за все, треба «хворих на голову» лемків. «Хворих» у дуже позитивному сенсі. Я бачу, скільки пані Мирга вклала зусиль, щоб цей «локомотив» запустити. Дуже важко зрушити людей з місця, пояснити, чому це все потрібно. А коли люди зрозуміють, вони самі будуть збиратися. В Україні ми використовуємо чимало нагод, щоб зібратися разом. Ми проводимо не лише «ватру», але й лемківську велию на Різдво і фестиваль лемківської писанки. У нас є дві річниці депортації плюс велика лемківська еміґрація, яку відвідуємо з «ватри» на «ватру». Минулого року відновилася «ватра» в Луганській області. Якщо пригадуєте, вона проводилася в селі Переможному (започаткував її Ющенко), а з початком війни припинила своє існування. Тепер її відновили у Новоайдарі. Зараз готується проведення «ватри» у Донецькій області. Там цей фестиваль стане українським осередком. Свято це дає розуміння того, чому варто боротися за повернення всіх українських земель. ■

Поділитися: