Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ №21, 2019-05-26

Щороку в третій четвер травня Україна відзначає унікальне національне  свято – День вишиванки. Мільйони українців саме цього дня дістають із шафи національне вбрання.

До свята від початку його існування приєднуються теж українці у Польщі.

Ученниця початкової школи з українською мовою навчання ім. Лесі України у Бартошиях. Фото Мар’ян Рій

Українці 16 травня пішли у вишиваній сорочці на роботу, в університет чи до школи або просто одягалися вдома. Ми презентуємо фотографії у святкових сорочках українців з різних польських міст, які вони публікують у соцмережах або надіслали нам у редакцію.

Учні комплексу шкіл з українською мовою навчання ім. Тараса Шевченка в Білому Борі. Фото з архіву школи
У варшавському офісі Об’єднання українців у Польщі. Фото з facebook.com/lajkosz
Учні та вчителі комплексу шкіл ім. Маркіяна Шашкевича у Перемишлі. Фото Уляни Боднар
Гриць та Стефко Мацинські з Перемишля. Фото з архіву батьків
Учні та вчителі початкової школи з українською мовою навчання ім. Лесі України у Бартошиях. Фото Мар’ян Рій
Голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима. Фото з facebook.com/piotr.tyma
Учні та вчителі комплексу шкіл з українською мовою навчання в Гурові-Ілавецькому. Фото Мар’ян Рій
Фото від читача Роберта Завіши з Бартошиць
Учні комплексу загальноосвітніх шкіл з українською мовою навчання №4 імені Богдана-Ігоря Антонича у Лігниці. Фото з facebook.com/pg/Zespół-Szkół-Ogólnokształcących-nr-4-w-Legnicy
Фото від читача Ігоря Бундзи

Гданськ. До всесвітнього Дня вишиванки у четвер, 16 травня, у Гданьску, під патронатом Консульства України в Гданську пройшла спільна акція з українськими ресторанами Триміста, безпосередньою метою якої є популяризація української культури, кухні та підтримка українського бізнесу в Польщі. Гостям у вишиванках власники українських ресторанів пропонували безкоштовні українські страви, знижки на чай та каву. А всі співробітники Консульства України в Гданську приймали громадян у вишиванках.

Віталій Максименко (на фото перший зліва), консул України у Гданьску: «Вишиванка є українським оберегом, і кожен з нас цінує, шанує і любить вишиванку. Ми бажаємо всім українцям в цілому світі міцного здоров’я, щастя , любові та благодаті божої! Нехай всі українці в цілому світі пам’ятають і знають, що є Україна, яка як мати любить своїх синів і дочок». Текст та фото Георгій Вікторовський

Співробітниця Консульства України в Гданську
Аліна Макарова з Гданська

Краків. У Кракові День вишиванки прийшли відсвяткувати біля 100 українців: активісти громадських організацій, працівники Генерального Консульства України, молодь та діти. З погодою, схоже, вдалося домовитися, бо на час свята дощ зробив перерву і навіть виглянуло сонце. Святкова колона у вишитих убраннях з українськими прапорами і піснями, виконуваними на живо, зробила коло довкола головної Площі Ринок.

До свята запросили долучитися всіх охочих. Туристи радісно робили фото. Повне коло довкола ринку зі співучою колоною під українськими прапорами зробила теж місцева поліція, скеровуючи зустрічних велосипедистів на іншу трасу.

Свято завершилося хороводами, танцями та піснями на площі Щепанській. Текст та фото Світлана Лагуз

Фото від Людмили Харик з Тернополя. На фото працівники Музейного комплексу „Лемківське село”м. Монастириська, Тернопільської обл,Україна
Руслан Сивопляс з Вроцлава
Олексій Роженко. Дописувач у 1989-1993 роках тижневика зі селища Борова Київської області.

Ще одна коротка розповідь на фоні вишиванки від польського журналіста Павла Боболовіча.
Цей маленький хлопчик на фото – мій батько Зиґмунт. Світлина була знята 1936 року. Фотографію Батька я знайшов не так давно – кілька років тому (і я вже показував її моїм Читачам з Facebook). Я не знаю, з якої нагоди це фото робили. Мені відомо лише, що моя прабабця Марія Притула була українкою (вона походила з села Княжого біля Сокаля), так само як і нянька мого Батька (її ім’я мені невідоме, але знаю, що вона відіграла важливу роль у вихованні Батька). Довгий час він взагалі нічого не говорив про ці українські родинні зв’язки. Про прабабусю-українку мені вперше сказав Дідусь Мар’ян у переддень своєї смерті в 1993 році. Тоді я вже захоплювався Україною, але не знав, що в мені тече частково українська кров.

На фото: Павел Боболовіч (зліва) і його батько у 1936 році

Після смерті Дідуся Батько почав розповідати про свою бабусю та про українську няньку. Співав також українську колискову. І хоча роками у пам’яті моєї родини домінувала трагедія вбивств на Волині та спогади про вигнання з рідного дому, і Дідусь, і Батько вирішили, що час ненависті та докорів минув. Я не знаю, чи мій Батько був би готовий одягти вишиванку після того, що пережив, але я ношу її не лише на знак поваги до моїх українських Друзів, не лише тому, що вона мені подобається, але й тому, що це – елемент традиції, яка має для мене також особисте значення. З Днем вишиванки!

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*