Інтрига навколо президентських виборів 2019 року тримається до останньої хвилини. Невідомо, хто пройде в другий тур. Ще кілька місяців тому експерти підкреслювали, що ці вибори – найбільш непередбачувані в історії української незалежності. За даними опитувань громадської думки, гарантовано до другого туру потрапляє Володимир Зеленський. Але хто буде його спаринг-партнером – Петро Порошенко чи Юлія Тимошенко, – невідомо. Комік Зеленський в якості лідера виборчих перегонів – чи не основна несподіванка цьогорічних виборів, однак частина коментаторів досі вважають, що його рейтинг може зверифікувати не на його користь сам хід голосування.

Вибори-2019 – не лише найбільш непередбачувані, але одні з найбільш агресивних, з численними скандалами. Вони також б’ють рекорди з точки зору кількості кандидатів. Центральна виборча комісія зареєструвала 44 особи, які бажають пробитись у президенти, – 4 жінки та 40 чоловіків. Загалом 90 людей пробували подати документи до ЦВК.

Наймолодший із кандидатів – Віктор Кривенко (депутат Верховної Ради), 1982 року народження. Найстарший – Олександр Мороз (представник Соціалістичної партії України), 1944 року народження.

Попередній рекорд було поставлено в 2004 році – тоді на пост президента претендували 24 кандидати. Для порівняння: у перших президентських виборах у 1991 році було 6 кандидатів, у 1994 році – 7, у 1999 році – 19, у 2010 році – 18, у 2014 році – 21 кандидат.

До 7 березня кандидати могли відмовитися від виборів (але без повернення застави, сума якої становила 2,5 мільйони гривень). Зрештою, п’ятеро кандидатів відмовилися від перегонів і подали у відставку, зокрема Андрій Садовий, Дмитро Гнап і Дмитро Добродомов на користь Анатолія Гриценка. Євген Мураєв зняв свою кандидатуру на користь Олександра Вілкула, а Сергій Кривоніс – на користь Петра Порошенка. Сергій Тарута підтримав Юлію Тимошенко, але формально його ім’я залишиться у виборчому бюлетені. Таким чином, залишилося 39 кандидатів, що досі є рекордом в історії української незалежності.

Згідно з одним із останніх опитувань, проведеним групою «Рейтинг» з 1 по 7 березня за участі п’яти тисяч респондентів віком від 18 років, ситуація з лідерами перегонів мало змінилася. Володимир Зеленський залишається лідером: 24% серед тих, хто визначився. На другому місці опинилася Юлія Тимошенко, на цей раз за неї готові проголосувати 18,3%. Петра Порошенка підтримують 16,8% із тих, хто збирається йти на вибори. Втім, враховуючи статистичну похибку у 1,5%, їхні шанси практично однакові. У будь-якому випадку битва за вхід у другий тур відбудеться між цими трьома кандидатами.

Існує ще одна цікава цифра. Йдеться про те, що 46% прихильників Зеленського підуть на вибори вперше. Лише голосування покаже, скільки з них у кінцевому підсумку прийдуть до виборчих кабінок. Для порівняння, відсоток тих, хто голосує вперше у житті, серед прихильників Тимошенко становить 4%, а серед прихильників Порошенка – 9%. А головне, що 25% виборців не знають, за кого голосуватимуть. Саме вони вирішальним чином вплинуть на результат президентських перегонів.

Чи Україна підтримує Зе?

Традиційно виборча кампанія відбувається переважно на телебаченні та радіо. Вся Україна вкрита тисячами рекламних бордів. Виборчі намети розташовані на вулицях українських міст. Однак це ще не все. Кампанія також ведеться в соціальних мережах, причому масштаб реклами – небачений. Наприклад, у Facebook тривалий час регулярно демонструються рекламні оголошення Олександра Вілкула, Юлії Тимошенко, Анатолія Гриценка і, звичайно, Петра Порошенка. Але потенціал мережі використовує насамперед Володимир Зеленський. Лише в Instagram його пости з виборчими відеороликами іноді мають більше мільйона переглядів у його головному обліковому записі. Проте Зеленський має кілька додаткових облікових записів, створених у рамках виборчої кампанії.

Зеленський, хоч і є лідером перегонів, практично не веде традиційної виборчої кампанії. Крім Інтернету, він має у своєму розпорядженні традиційні засоби для агітації у широкому масштабі. Втім, він примудряється використовувати їх незвичним чином. Можна сказати, що його кампанія є гібридною. По-перше, Зеленський і раніше був присутній на екранах телевізорів, зокрема, на каналі 1+1. Йдеться про розважальне ток-шоу «Квартал’95», а також комедійний серіал «Слуга народу», де Зеленський грає роль президента. Нещодавно, до прикладу, завершилися зйомки наступного сезону. Безумовно, Зеленський безпосередньо зустрічається зі своїми потенційними виборцями, але частіше не в якості класичного кандидата, а під час концертів «Кварталу’95». Саме тому організації, що стежать за ходом виборів, піднімали питання, чи не виходить поза межі законодавства подібна діяльність. Зеленський уникає телевізійних дебатів та інтерв’ю пресі, адже, як свідчать попередні приклади, він не надто добре справляється з цими завданнями. І що найважливіше, такі дії абсолютно не потрібні для того, щоб змобілізувати його виборців.

У якості схожого із Зеленським прикладу можна навести вибори в Сальвадорі у лютому поточного року. Президентські вибори в країні виграв Найіб Букеле одразу в першому турі. У ході виборчої кампанії він не відповідав на запитання журналістів і не брав участь у дебатах. Проте його обліковий запис в Instagram користувався великою популярністю, як і в Facebook. Утім, на відміну від Зеленського, Букель мав політичний досвід – протягом двох років він був мером столиці Сальвадору.

Можливо, найбільшим натхненням для Зеленського та його оточення став італійський комік Беппе Грілло, який у своїх виступах піднімав соціальні питання. У 2009 році Грілло заснував популістську партію «Рух п’яті зірок». У 2013 році під час парламентських виборів партія зайняла третє місце, набравши 25% голосів. На виборах 2018 року – друге місце під новим керівництвом, а згодом сформувала коаліцію.

Хто до пари, або що пішло не так

Більшу частину 2018 року здавалося, що в другому турі зустрінуться колишня прем’єр-міністр Юлія Тимошенко та президент Петро Порошенко. При цьому Тимошенко очолювала перегони.

Дослідження, проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) на початку грудня 2018 року, показало, що серед тих, хто визначився, 21,2% опитаних були готові проголосувати за Юлію Тимошенко, однак 14,6% – уже за Володимира Зеленського, і лише 11,6% – за Петра Порошенка. У січні 2019 року на перші місця вийшов Володимир Зеленський.

Що ж сталося з Тимошенко та Порошенком?

Колишня прем’єрка мала успішний, але, як стверджують деякі аналітики, завчасний старт. Вона почала свою передвиборчу кампанію наприкінці весни 2018 року. Здавалося, що її корабель мчить повним ходом. Це було традиційно та водночас сучасно, цілком в її стилі. Були й ремарки у бік молодого покоління, коли  вона говорила про технології. Проте на наступних етапах кампанії Тимошенко традиційно вдалася до популізму. Звичайно, не обійшлося без популізму й чорного компромату на конкурентів, насамперед на адресу Порошенка.

Втрачаючи підтримку, Тимошенко підсилила популістські обіцянки: вдвічі дешевший газ для населення, виплати допомоги на народження дитини (на першу – 50 тис. грн, на другу – 100 тис. грн, на третю та всіх наступних дітей – 150 тис. грн.).

Тимошенко обіцяє повернути Донбас і Крим військово-дипломатичним шляхом на основі Будапештського меморандуму. Під її керівництвом Україна має увійти до ЄС та НАТО.

Членство в європейських структурах обіцяв також Петро Порошенко. Подібно до своєї опонентки, він розпочав неофіційну виборчу кампанію навесні 2018 року. Саме тоді й заявив про плани отримати Томос.

Незабаром по всій країні з’явилися президентські борди зі слоганом «Армія, мова, віра!».

Президенту потрібний був успіх після того, як його імідж постраждав на початку 2018 року, коли журналісти виявили, що Петро Порошенко відпочивав на Мальдівах за півмільйона доларів. І хоча це були його приватні гроші, багатьох українців це обурило.

Згодом виявилося, що президент мав рацію – Константинополь підтримав його ідею, та незабаром створено Православну церкву України (не без втручання Порошенка), яка отримала Томос.

Завдяки цьому після Нового року Порошенко посів другу сходинку в передвиборчій гонці. Ситуація, однак, змінилася після чергового скандалу, пов’язаного з розкриттям журналістами корумпованих схем в «Укроборонпромі»: запчастини до військової техніки, яка виробляється в Україні, контрабандою імпортувалися з Росії та продавалися за завищеною ціною. У справі, як виявили журналісти, замішаний заступник секретаря РНБО Олег Гладковський та його син Ігор. Утім скандал вдарив по президентові, оскільки РНБО та оборонний сектор перебувають під його прямим контролем. Виборча кампанія вимагала від Порошенка конкретної реакції, і він звільнив з посади Гладковського, пообіцявши ретельні розслідування, прозорість угод, укладених «Укроборонпромом», та міжнародний аудит цього концерну.

Противники президента звинувачують його також у використанні адмінресурсу. Йдеться про монетизацію субсидій, виплати яких почалися 1 березня, підвищення пенсій і виплату одноразової допомоги перед виборами.

Іншим тут не місце

Важко уявити, що за короткий час, який залишився до виборів відбудеться якась радикальна зміна і в боротьбу за другий раунд увійде хтось четвертий. Певні шанси мав би колишній міністр оборони Анатолій Гриценко, який намагався стати кандидатом від єдиної демократичної опозиції. Однак, здається, він почав кампанію занадто мляво. А його штаб не в змозі використати потенціал, який теоретично дала йому підтримка Садового та інших кандидатів.

Зрештою, для більшості кандидатів президентські вибори є початком парламентської виборчої кампанії, а це означає, що виборчі баталії триватимуть в Україні до осені.

Як свідчить президентська кампанія, цей період може стати вкрай складним. У перегонах беруть участь не лише кандидати, але інші зацікавлені сили. Експерти вказують на конфлікт між МВС і СБУ. Національний корпус під керівництвом Андрія Білецького активно виступає проти президента. І як завжди – є ще Росія. Це викликає значне підвищення температурного градусу в країні, яка досі знаходиться у стані війни.

Поділитися: