ГРОМАДА ■ №42, 2018-10-21

Державна виборча комісія зареєструвала майже 9 тисяч комітетів, які беруть участь у виборах до органів місцевого самоврядування. Як на фоні цих змагань виглядають нацменшини в Польщі?

Згідно з інформацією українських, в тому числі лемківських, лідерів із регіонів та самих кандидатів, у виборах до місцевих самоврядувань балотується близько 90 представників української громади. Вони беруть участь у змаганнях до Воєводського сеймику Вармінсько-Мазурського воєводства (три особи), а також до рад повітів, ґмін, на посади бургомістрів і війтів.

Крім українців, свої політичні амбіції мають також інші меншини, зокрема німці, білоруси та кашуби, які є етнографічною групою.

Кількість німців, за Національним переписом населення 2011 року, становить 148 тис. осіб (майже в три рази більше, ніж українців). Це єдина меншина в Польщі, яка має свій виборчий комітет – KWW Mniejszość Niemiecka. Загалом зі списків цієї організації в Опольському воєводстві, де проживає найбільша кількість членів німецької меншини, братиме участь 607 кандидатів.

«Звичайно, наші люди в Опольському та інших воєводствах балотуються також зі списків інших комітетів. Тому кількість наших кандидатів може бути більшою», – заявляє директор Дому німецько-польського співробітництва
(ДНПС) Рафал Бартек. Слід згадати, що минулого року активісти німецької меншини заснували партію під назвою
«Реґіональна. Меншість з більшістю» (Regionalna. Mniejszość z Większością), зареєстровану в лютому 2018 року. Проте на вибори йдуть від виборчого комітету «Німецької меншини».

«Ми проводили дуже довгу кампанію. У структурах нашої організації вже від початку року відбувалися збори, на яких обиралися кандидати на вибори. Тому списки ми вже мали заздалегідь підготовлені», – говорить представник ДНПС. А втім, голова організації не приховує, що зараз охочих балотуватися було менше, ніж у минулі роки.

«Це, певно, спричинене загальною атмосферою навколо політики в Польщі. Є люди, які навіть у локальну політику не хочуть втручатися. Те, що вони бачать на телебаченні, перекладають на суспільство, тому й не хочуть балотуватися. Вибори покажуть, чи наша стратегія й кампанія були успішними», – ділиться спостереженнями Рафал Бартек.

На присутність своїх людей у структурах органів самоврядування розраховують також білоруси, яких у Польщі
47 тисяч.

«Звичайно, наші люди балотуються, але ми як організація не виставляємо своїх кандидатів на вибори», – говорить Ян Сичевський, голова Білоруського суспільно-культурного товариства (БСКТ). Діяч не може назвати кількості представників білоруської меншини, які йдуть на вибори, проте зізнається, що їх «немало».

«Наші кандидати балотуються в депутати до рад сільських і міських ґмін, повітів і навіть до воєводського сеймику. Вони стартують від різних партій і виборчих комітетів», – заявляє діяч. У попередніх виборах представники білорусів перемогли там, де проживає найбільше членів білоруської меншини. Це, між іншими, Гайнівський повіт (Підляське воєводство), де, як говорить голова БСКТ, багато «етнічних білоруських» сіл.

«Розраховуємо, що там, де електорат православний, білоруський, більше наших кандидатів досягнуть успіху. Але зовсім не обов’язково, що тільки білоруси голосують за „своїх”. За наших кандидатів голосують також поляки», – зауважує голова організації. Він пояснює, що для білорусів важливо мати своїх представників у різних структурах місцевого самоврядування. У радах ґмін, де є члени цієї меншини, сприяння розвитку білоруської культури та освіти набагато сильніше.

«Де майже немає наших представників, а більшість – від партії „Право і справедливість”, там великої поваги до
білоруської громади і наших справ немає», – зазначає Ян Сичевський.

Як і білоруси, з усіх політичних сил, які є зараз у Польщі, балотуються й кашубські кандидати.

«Ми не ідентифікуємо себе з тої позиції – чи походимо ми з кашубів, чи ні. Просто на Помор’ї не можна здійснювати управління без кашубів. Хто б не переміг, у структурах самоврядування завжди будуть наші. Ми завжди біля керма», – переконує голова Кашубсько-Поморського товариства (КПТ) Лукаш Ґжендзицький. За останнім Національним переписом населення 2011 року, приналежність до цієї етнографічної групи задекларувало 233 тис. осіб. На самоврядних виборах 2014 року кашуби мали кількасот кандидатів. Зараз голова КПТ не має інформації про кількість, проте зазначає, що на Помор’ї, де в основному проживають кашуби, є ґміни, в яких зі списків виборчих комітетів кандидують тільки члени цієї групи.

«Є ґміни та повіти, де без прокашубської виборчої програми перемога неможлива: люди не будуть за такого кандидата голосувати», – підсумовує Лукаш Ґжендзицький.

Як видно, не лише українці виходять на боротьбу за своє представництво в регіонах. Стратегії, як і спроможність
окремих громад, різні. Проте характерною рисою є загальне розуміння потреби мати своїх представників у самоврядних структурах.

Поділитися: