Василь Шпарик ■ ІСТОРІЯ ■ №37, 2019-09-15

У 2019 році в Польщі відзначалася 80-та річниця від початку Другої світової війни, прологом до якої стала німецько-польська війна у вересні 1939 року. Це епохальна подія, адже вона торкнулася сотень мільйонів жителів всієї планети, буквально кожної людини. Для мене особисто це означало докорінну зміну життєвого курсу. З волі Всевишнього я здатний згадати ці події в межах, доступних для мене. Отже…

80 років тому мені виповнилося 14. Я був учнем другого класу української приватної купецької гімназії товариства «Рідна школа» у Львові. Нас, гімназистів, залучали до активної політичної діяльності, особливо навесні 1939 року. Йшлося про діяльність Гітлера, спрямованої проти Чехословаччини, яку він у березні 1939 року окупував і встановив Протекторат Чехії та Моравії, надав Словаччині незалежність, а Карпатська Русь оголосила незалежність як Карпатська Україна. Тут і поляки зазіхнули на Чески-Тешин (чес. Těšn, пол. Cieszyn). Звичайно, українці найактивніше протестували проти анексії мадярами Карпатської України.

Улітку 1939 року вакації (канікули, як сказали б тепер) проводив у рідному селі на Коломийщині. Був готовий виїхали до Львова в четвер 31 серпня, але батько затримав мене. Видно, знав про складну німецько-польську ситуацію, бо, наприклад, у містечку Гвіздець (пол. Gwoździec), що неподалік, з’явилися гасла: «SILNI, ZWARCI, GOTOWI!” («сильні, об’єднані, готові!). Ні, не була Польща об’єднана (згуртована) хоча б через антиукраїнську політику. Через ставлення до українців як до бидла обидва народи опинилися на протилежних позиціях. Жодна українська партія чи громадська організація не підтримувала Польщу. І про це треба знати й пам’ятати. Тоді ще не було відомо, що 23 серпня 1939 року в Москві укладено договір між Німеччиною і СРСР, який увійшов в історію як пакт Молотова – Ріббентропа. Саме цей документ відкрив Гітлеру дорогу на Схід (DrangnachOsten). На шляху першою була Польща, за що Сталіну «подаровано» її східну половину, прибалтійські держави Естонію, Латвію, Литву та навіть Фінляндію, а також Бессарабію, яка належала Румунії (це вже згодом Молотов випросив Північну Буковину).

Гітлер не приховував своїх претензій до Польщі. Забезпечивши себе договором зі Сталіним, що Радянський Союз не виступить проти Німеччини, вермахт гітлерівського Третього Райху 1 вересня 1939 року вчинив напад на Польщу. Це, як виявилося, стало початком Другої світової війни, бо на захист Польщі виступили Франція та Велика Британія, які 3 вересня оголосили війну Німеччині. Мужньо боролися польські жовніри, але сили були нерівними.

Водночас, відповідно до пакту, сталінський СРСР приступив до анексії «подарованих» йому Гітлером територій. Першим був віроломний (бо суперечив договору про ненапад) збройний напад Червоної армії на Польщу зі сходу 17 вересня 1939 року. Цей факт означав польсько-радянську війну, тому подальші події забрали надію на збереження Польської держави (IIRzeczpospolita).

Польський уряд не міг залишатися на території держави, тому мусив емігрувати. І ось тут моє рідне село Старий Гвіздець Коломийського повітунесподівано ввійшло в історію, про яку я взявся нагадати з приводу 80-річчя початку німецько-польської війни.

У неділю, 17 вересня, селяни побачили, що на польовому летовищі за селом Старий Гвіздець Коломийського повіту (пол.:GwoździecStarypowiatKołomyja) стали приземлятися якісь літаки. Ми разом із товаришами одразу подалися туди, щоб подивитися, хто там прилетів. До літаків допустили тільки місцевого землевласника (поміщика, дідича, а пол., здається, ziemian) Гороха (так-так, чисто українське прізвище, але це був поляк). Місцеві називали його бароном. Летовище було на його землі, неподалік палацу й двору, де він проживав. Підійшовши ближче, ми побачили цивільних чоловіків і жінок інтелігентного вигляду. До них не допускала охорона. Після розмови з поміщиком стали готуватися до відльоту. Проте один літак не вдалося запустити, і його підпалили. Пасажири з нього сіли в інші літаки. Піднявшись вгору, попрямували в південно-східному напрямку. Ми були здивовані, що несправний літак не ремонтували, а знищили.

Вранці 18 вересня стало відомо, що до Снятина, тобто на польсько-румунський кордон, вирушила місцева польська влада та виїхав згаданий поміщик із родиною. Його відвезли слуги на бричках і возах. Повернувшись зі Снятина, розповіли про той розгардіяш, що діявся на кордоні. І далі всі вважали, що на підході німецькі війська. Стосовно літаків зі слів поміщика дізналися, що то був польський уряд на чолі з президентом Польщі Ігнацієм Мосціцьким (IgnacyMościcki), який змушений був шукати притулку в Румунії. Урядовці знали, що совєти їх помордують. Так, моє село й ми, сільські мешканці, наче долучилися до трагедії польського народу.

Опівдні 18 вересня я вже був у містечку Гвіздець. Зібралася велика кількість місцевих жителів. Очікуваний гул моторів почули не із заходу, з Коломиї, як сподівалися, а зі сходу, з Городенки, звідки прибули радянські танки. З танка показався військовик із наганом наготові й листівками. Він привітався російським «здравствуйте». Ніхто його не розумів, крім тих, кому довелося бути в Росії в полоні під час Першої світової війни. І вони виступали перекладачами. Найбільше запитань викликало звернення командування Київського військового округу, що «рабочє-крестьянская армія» несе вам звільнення від польських панів і поміщиків. Стосовно слова «крестьянская» розгорілася дискусія, бо деякі вважали, що йдеться про християнську армію, бо російське «крест» – це і є «хрест», а отже – «християнська», хоча це означало «селянська». Але українські селяни переважно не піддалися на провокаційні заклики радянського маршала Тимошенка «…брати в руки коси, сокири, вила й разом із Червоною армією, що вступала, бити польських панів», які розповсюджувалися в листівках, скинутих, зокрема, з літаків.

Я повернувся з цієї зустрічі дуже стурбованим, бо вже знав, як показала себе радянська влада на сході України.

Василь ШПАРИК, ветеран-фронтовик Другої світової війни

Поділитися: