Богдан Гук ■ ПОДІЇ ■ №15, 2013-04-14
Останнє засідання Головної управи Спілки українців-політв’язнів та репресованих у Польщі відбулося в Перемишлі 14 березня. До участі в зустрічі, присвяченій обговоренню діяльності Спілки за час після останнього, восьмого з’їзду, були запрошені, зокрема, люди, яким близькі цінності, що їх репрезентує ця організація. Зустріч відкрила молитва, яку присутні відмовили разом з о. Євгеном Поповичем.
Урочисту частину засідання відкрив голова перемиської ланки Спілки Іван Вархіл. На пропозицію Василя Ласички він попросив присутніх відзначити хвилиною мовчання друзів полеглих у боротьбі за вільну Україну. Відтак представив план дня та попросив до слова Йосифа Мицу. Голова Спілки поінформував про надання Львівською обласною державною адміністрацією 10 медалей членам організації та відзначив 7 членів перемиської ланки медаллю за вагомий внесок у національно-визвольну боротьбу з нагоди 70-річчя створення УПА та кожному вручив почесну ювілейну грамоту. «Нема командирів і провідників, полягли в боях, то відзначу Вас у тих рамках, які можливі: нашої організації», – сказав він. Медалі отримали: Василь Ласичка, Семен Непший, Іван Гусечко, Йосиф Іванойко, Петро Кульчицький, Любомир Туцький (не був присутній найстарший член Спілки, Іван Назаревич, якому понад 100 років). Самому ж Йосифові Миці пристебнув медаль колишній чотовий відділі «Ударник»–5 Василь Ласичка.
У доповіді про стан організації за час від минулорічного з’їзду (відбувся 2 вересня 2012 р. в Перемишлі) до поточного засідання управи Й. Мица констатував неґативні демографічні зміни в українській громаді на західних землях. Зокрема, дається взнаки відсутність людей віком 40–50 років, тому що вони стали жертвою непродуманого шкідливого для громади вивезення за океан у 80-х роках. Відходять з живих також найстарші члени самої Спілки. Найактивніша її частина проживає в Перемишлі, що цілком природне, оскільки саме тут доводиться найбільше відстоювати наші права на існування і пам’ять. Спілка фінансово забезпечена, проте управі доводиться поєднувати різні заходи та проводити їх одночасно, щоб ощаджувати кошти. У ході обговорення цього виступу присутні звернули увагу на незадовільну політичну ситуацію в Україні, виклики перед українською громадою в Польщі, Перемишлі та її відповідальність за стан громади на західних землях країни.
Після перерви відбулася робоча частина засідання управи Спілки. Звіт її діяльності представив секретар Василь Більо. Найбільше уваги він присвятив проблемі стану увічнень подій 1944–1947 років на рідних землях. Присутні по черзі обговорювали пункти доповіді та приймали рекомендації щодо їхнього вирішення.
Не вдалося відкупити землі урочища Білостік біля Лісок, де є могила вояків УПА, що полягли в бою 26 лютого 1946 р. Управа доручила чимскоріше довести ці заходи до кінця згідно з рішенням останнього з’їзду.
Прийнято рішення зняти забруднення фарбами з пам’ятника в Грушовичах. Щодо частково знищеного увічнення на горі Хрищатій, вирішено подбати про це місце, розчистити його та встановити дерев’яний хрест, який, імовірно, надасть більшої поваги теренові та змусить кожного, хто матиме намір його безчестити, задуматися над моральним боком такого вчинку.
Відносно партизанського цвинтаря на Волі-Володзькій, прийнято план продовжити опіку над цим місцем та намагатися леґальним шляхом встановити там скромний хрест на місці старого.
Василь Лазорко представив незадовільну ситуацію коло Дикова. Там у 90-х рр. виникло місце увічнення, туди перемишляни їздили й молилися, проте вже кілька років його ніхто не відвідує й існує загроза, що воно зникне з поля живої української пам’яті.
Степан Боднар представив картину застою у сфері увічнень пам’яті та пропонував розробити концепції того, як змінити такий стан і стати партнером у міждержавних відносинах Польщі та України. ■
