Орест Лопата ■ ПОГЛЯДИ ■ №42, 2019-10-20

Коли трапляються випадки використання «мови ненависті», побиття правими екстремістами іноземця, антиукраїнська риторика або написи на мурах – ми задумуємось про ставлення держави до економічних мігрантів, але й до національних меншин, які також страждають від цих дій. Правоохоронні органи останнім часом стали реагувати на всі згадані ситуації, однак проблема, на мою думку, тут дещо ширша.

Без відповіді залишається питання про те, що Польща (окрім робочих місць) дає мігрантам, зокрема українським.

У цьому контексті слід відзначити закон про Карту поляка – документ, який наділяє людей, що мають польське походження та живуть поза Польщею, цілою низкою соціальних та економічних привілеїв. У законі сказано також про «приналежність до польського народу» власника Карти. Дані про витрати з державного бюджету на допомогу мігрантам – неповні та стосуються різних сфер економіки. Однак можна скласти приблизне уявлення про ці кошти на прикладі Мазовецького воєводства: «(…) з 1 січня по 31 грудня 2018 року до Мазовецького воєводи надійшло 1947 перших і ще 199 наступних заяв про надання грошової допомоги для власників Карти поляка, що оселилися на території Республіки Польща. (…) У 2018 році Мазовецький воєвода підписав 919 рішень, які призначають таку допомогу власникам Карти поляка на загальну суму 7 018 402 злотих» (із сайту mazowieckie.pl).

Питання про ставлення держави до іноземців стосується не лише сотень тисяч власників Карти поляка, а й оцього міфічного «мільйона мігрантів», про яких часто пишуть польські медіа. Саме кількість цих іноземців – «темне число». Польські політичні лідери називають різні цифри щодо «мігрантів» або «біженців», у тому числі й з України. Це – радше не реальна, а «передвиборча» статистика; тим часом щоденне життя несе інші виклики.

Економісти б’ють на сполох – внаслідок демографічних змін у Польщі незабаром стане відчутною нестача робочих рук. Що робить держава, аби заохотити до праці та постійного проживання іноземних заробітчан? Дозволу на побут доводиться чекати місяцями. Де підручники для навчання польської мови?

Держава, не даючи нічого мігрантам, очікує від них швидкої асиміляції та сплати податків. Від одного з польських політиків я чув, що приїжджі зі Сходу «мають асиміляційну схильність».

Утім, облишмо жарти і згадаймо про автовокзал «Варшава-Західна» («Warszawa Zachodnia») у столиці. Це – перше місце, куди прибувають люди з України. Що вони бачать? На вході до підземного переходу українців довгий час зустрічав напис «TYLKO CWELE CZCZĄ BANDERĘ» – «Тільки чмо поклоняється Бандері» (Gazeta Wyborcza, 25 вересня 2019 року). Подібний напис – може, й невелика проблема, але показово те, що комунальні служби бачили його, проте впродовж тривалого часу нічого не робили.

Автор статті порушує ще одне питання – відсутність на вокзалі нормальних умов для приїжджих: зал очікування у поганому стані, харчівні в неохайних будках, інформаційний пункт для іноземців – зачинений. Новоприбулі не мають де запитати, приміром, про громадський транспорт у Варшаві. Так виглядає ставлення до іноземців з боку державної залізничної компанії (PKP), що є власником об’єкту «Варшава-Західна». Сподіваємося на ремонт залізничного та автобусного вокзалів, який запланований на 2023 рік.

Варто зауважити, що для мігрантів з України, з польським походженням чи без, але і також для нас, нацменшини скоро не будуть потрібні ніякі українські культурні заходи та фестивалі. Хтось нас підштовхує до повної асиміляції. А в результаті з культурних надбань достатньо буде мати музику disko polo, що лунає з радіо та телеканалів.

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*