В Лісабоні відкрили перший в Португалії пам’ятник Шевченкові

Христина Заник ■ КУЛЬТУРА ■ №38, 2019-09-22

14 вересня у Лісабоні відбулось відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку. Це перша така скульптура в Португалії. Кошти збирала вся українська громада в цій країні та за кордоном. Монумент розташований на пагорбі з видом на річку Тежу – активісти шукали місця, максимально наближеного до рядків з Заповіту: «щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі було видно». На подію приїхала делегація українців з Мадриду.

Два роки тому серед українців у Португалії була створена ініціативна група, куди увійшли представники різних громадських організацій, священики праврославної та греко-католицької церков, художниця Богдана Зарума. «Ми хотіли охопити максимальну кількість українців з різних організацій та роду занять, щоб можна було обрати проект, який сподобається більшості», – розповідає Олеся Зарума, яка ввійшла до ініціативної групи. 

Активісти провели конкурс на найкращий проект пам’ятника Шевченкові. В ньому взяло участь шість українських скульпторів та один португальський, який і виграв з перевагою в один голос. Елдер Карвальо походить з півночі Португалії. Його проект – це бюст з бронзи, який стоїть на камені. Також поруч з бронзи створена «книга», де написано українською і португальською мовами: «Борітеся – поборете, вам Бог помагає». Поруч – підпис Шевченка, португальською опис про те, що це великий український поет, дата народження і смерті.

На відкриття зібралася українська громада в Португалії, посол України в Португалії Інна Огнівець, скульптор монументу Елдер Карвальо, духовенство української греко-католицької та православної церкви вселенського патріархату, представники інших посольств та чиновники муніципалітету Лісабону. На подію приїхала делегація українців з Мадриду, які також долучилися до збору коштів.

Для втілення проекту в життя українці створили організацію «Монтарас», яка розшифровується як «монумент Тарасові Шевченку». Головою організації обрали Олесю Заруму. «Кошти на пам’ятник збирала вся українська громада Португалії і світу, – розповідає вона. – Ми ліпили вареники, проводили різні аукціони – робили все, що тільки можемо, щоб зібрати ці гроші. На разі нам бракує близько тисячі євро, але ми вже зібрали основну частину. Загальні витрати – це біля 17,5 тисяч євро. Я найбільше переживала, чи вдасться вчасно зібрати кошти, адже в нас було всього півроку – від лютого, коли була створена організація». До неї увійшли відомі в громаді голова «Спілки українців Португалії» Павло Садоха та отець Микола-Ярема з греко-католицької церкви. 

Ідея відкриття пам’ятника Кобзареві в Португалії – не нова. Ще десять років тому українська громада встановила перший контакт з місцевою владою через депутатку муніципалітету, яка має далеке українське коріння – одна з її бабусь була українкою. Вона добилася виділення землі в місці, яке нагадує відомі рядки з «Заповіту» – «щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі було видно, було чути, як реве ревучий». Завдяки цим старанням тепер скульптура стоїть на пагорбі, а з нього видно найбільшу річку в Лісабоні – Тежу. Це Риштеллу – елітний район столиці Португалії, недалеко знаходиться посольство України. Поруч – каплиця 18 століття, з якої відпливали в океан португальські відкривачі тих часів. Щоправда десять років тому до зведення пам’ятника так і не дійшло через скандали навколо кандидатури скульптура Ігоря Гречаника, яку просувала тодішня українська влада (його звинувачували в тому, що раніше в Ризі він, попри погоджену одну ціну, підняв її вдвічі). Олеся Зарума розповідає, що після того ситуація зайшла в тупик, і лише два роки тому українці повернулися до ідеї зведення монумента Кобзареві.

Навколо скульптури викладенка нова бруківка за мотивами вишиванки, посаджені квіти, а поруч навіть ростуть дуб і калина.

Олеся Зарума розповідає, що в Португалії про Україну знають небагато, адже українська діаспора в цій країні доволі молода. Понад двадцять років тому українці почали активно приїздити до Португалії на роботу і планували після року-кількох повертатись додому. Але частина тих емігрантів залишилась. Активно діє громада при церкві, хоча фізичної структури ні православної, ні греко-католицької церков немає: обидві орендують приміщення португальських святинь для відправлення служби. Саме пам’ятник став першою фізичною українською структурою в Лісабоні, – підкреслює активістка.

Якщо ви хочете долучитися до збірки коштів на пам’ятник (не вистачає ще близько тисячі євро), організатори подають рахунок (просять вказати ім’я прізвище та електронну адресу):

IBAN PT50 0007 0000 0044 9844 3882 3

SWIFT/BIC BESCPTPL

Телефон для довідок – (+351) 963175127.

Фото – Олеся Зарума

Поділитися:

Категорії : Культура, Події

Схожі статті

Братовбивча мегаломанія. Як на Холмщині творять перемогу в польсько-українській війні 1918 року

Ігор Ісаєв ■ ПОГЛЯДИ ■ №47, 2020-11-22 Чотириметровий пам’ятник битві часів польсько-української війни 1918 року має з’явитися в наступному році в Довгобичеві на Грубешівщині....

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*