Орест Лопата ■ 30-ЛІТТЯ ОУП ■ №18, 2020-05-03

Роздуми перед XVIII З’їздом Об’єднання українців у Польщі

Українська меншина у Польщі, як і весь світ, проходить довготривале випробування коронавірусом. Однак проблеми, з якими боролася наша громада до пандемії, не зникли. З’явилися й нові – що буде з фестивалями, які вже перенесли на кілька місяців, чи приходитимуть люди і надалі до церков, коли карантин закінчиться, як організувати навчання української мови онлайн. Об’єднання українців у Польщі напередодні свого 30-ліття також переживає серйозну структурну кризу та нестачу кадрів. Усьому цьому має зарадити VIII З’їзд організації. Пропонуємо увазі читачів міркування на цю тему тих людей, які кілька десятків років працюють для української громади у Польщі. Це – Іван Сирник, голова щецінського відділення ОУП, та Іван Олійник, вчитель та наставник молоді в українському 4 Загальноосвітньому ліцеї в Ліґниці, учасник чоловічого хору «Журавлі».

Щецінська домівка ОУП – Осередок української культури, де раніше була лікарня радянського війська дислокованого в Щеціні.

Про Івана Сирника ми не раз згадували на сторінках «Нашого слова», коли він разом із отцем Робертом Росою проводив акцію допомоги жертвам війни на Сході України. Зараз Іван Сирник та Роберт Роса, відгукнувшись на заклик Головної управи ОУП, разом зі двадцятьма волонтерами підтримують літніх членів громади у Щеціні.

– Люди часто безробітні, у них небагато грошей, але харчування та добре слово для них дуже важливі. Їм можна дзвонити по телефону чи спілкуватися за допомогою комп’ютера, – зауважує Іван Сирник. Про цю ініціативу ми також іще писатимемо на сторінках «Нашого слова».

Іван Олійник був активістом ще в Українському суспільно-культурному товаристві, потім перейшов до Об’єднання українців у Польщі. Навчав багато поколінь випускників ліґницького ліцею, а в його кімнаті допізна звучало мюнхенське радіо «Вільна Європа».

Іван Сирник про історію та перспективи Об’єднання

У 1990 році, під час переходу від УСКТ до ОУП, я ще був молодим активістом-початківцем в українському середовищі Щеціна. Це був переломний час для всієї нашої громади. Кожен сподівався врешті на позитивні зміни, адже минулі роки запам’яталися виникненням профспілки «Солідарність», потім генерал Войцех Ярузельський оголосив воєнний стан, що позначився політичними репресіями. Ці події надовго призупинили демократичні переміни у країні. Уже пізніше, після відміни воєнного стану, з’явився незалежний від УСКТ студентський рух. Пригадаймо, що це товариство до самого кінця було під пильним наглядом комуністичних спецслужб, які підслуховували телефонні розмови, готували провокації проти активістів.

Іван Сирник

Коли у 1990 році прийшов нарешті час політичної відлиги, ми усвідомлювали, що вкрай необхідно залишити організаційну структуру УСКТ, та ліквідувати все ідеологічне комуністичне нашарування, набуте ще у 1956 році. Для нас у Щеціні, та й не лише тут, це були великі сподівання на нові часи. Головна проблема полягала у тому, що тоді громада ледь не залишилася без даху над головою, бо ми не мали власної домівки, де можна було би збиратися чи проводити заходи. Наш гурток сильно заборгував орендну плату за приміщення, і саме тоді виникло Об’єднання. Міська влада, яку також підтримало воєводське керівництво, на нашу превелику радість, вирішила надати нам та православній церкві будинки, що їх досі займала радянська армія. Тодішній міський голова під час урочистої церемонії зазначив, що це – часткова компенсація українцям Західного Помор’я тієї шкоди, яку їм заподіяли під час акції «Вісла». Такий тоді був збіг обставин – Народна Польща завершувала своє існування, а ми отримали власну домівку та церкву.

Українська громада, зокрема Об’єднання, на 30-му році свого існування стоїть перед великими викликами. Я вірю, що наші активісти не залишаться осторонь головних подій. Зокрема, пріоритетом для нас буде обрання нового лідера ОУП. Я переконаний, що ми знайдемо людей, які зможуть очолити організацію та будуть працювати для громади. Водночас я розумію тих, хто багато років займається громадською діяльністю, часто відчуває і фізичну, і психічну втому, жертвує своїм сімейним життям. Буває, що приходить момент, коли треба зупинитися і передати організаційні справи комусь іншому.

Іван Олійник про минуле Українського суспільно-культурного товариства та подальші перспективи

На мою думку – добре, що така трансформація УСКТ-ОУП відбулася. При цьому треба зазначити, що сама атмосфера цієї трансформації була трохи дивною для людей, які до цього багато років працювали в лавах Українського суспільно-культурного товариства. Деякі коментарі щодо тодішньої діяльності УСКТ були перебільшеними, бо, можливо, не всі розуміли, в яких умовах у комуністичній Польщі нам доводилося працювати.

Іван Олійник

Не можна повністю перекреслити позитивні досягнення товариства – зокрема, домівки в усій Польщі, систему національної освіти, культури (наприклад, хор «Журавлі» чи Фестиваль української культури в Сопоті). На превелике щастя, переформатування УСКТ в ОУП відбулося без революційних змін. Першочерговим завданням було позбутися пильного нагляду спецслужб  і продовжувати роботу для збереження національної ідентичності української меншини у Польщі. Наша школа також успішно пройшла трансформацію, хоча криза із набором до класів була дуже помітною. З’явилися нові вчителі та керівники самодіяльних гуртків. У гуртожитку зараз, на відміну від попередніх років, проживає дуже мало учнів. Колись педагоги мусили організовувати вільний час дітей у вихідні – головну роль тут відігравали художні колективи. Зараз же більшість учнів живе у себе вдома, ми не маємо на них впливу. Тому громаді треба насамперед переосмислиити роботу з молоддю. На з’їзді також варто подумати про більшу організаційну дисципліну, нові форми діяльності, зокрема для місцевих ланок ОУП. Також – про розповсюдження серед передплатників «Нашого слова», адже дехто зараз відмовляється від друкованої газети на користь інтернет-ресурсів.

Поділитися:

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*