Григорій Сподарик ■ ОСВІТА ■ №52, 2020-12-27

Сучасні виклики в освіті, інноваційні підручники, двомовність та поради для вчителів – ці питання обговорювали експерти з Польщі та України під час конференції «Українсько-польські міжмовні, міжкультурні та освітні зв’язки». 

Онлайн-захід 7-8 грудня організували Львівська обласна державна адміністрація, Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» (МІОК) та Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти.  

На думку консула України в Ґданську Лева Захарчишина, підтримка українських шкіл та пунктів навчання мови у Польщі відіграє пріоритетну роль. Вони мають досвід співпраці з Україною, але ще треба розвивати обміни учнів та вчителів. 

«У рідному середовищі діти з Польщі можуть краще відчути свою ідентичність», – відзначив дипломат, виступивши з привітальним словом перед учасниками конференції. Важливим елементом є також партнерство шкіл з України та Польщі. Це створює майданчик для співпраці педагогів і дає можливість обговорити виклики, пов’язані з навчанням меншин. 

Проте багато питань неможливо вирішити без сприяння центральної та місцевої влади. Тому Лев Захарчишин заохочував освітян повідомляти про проблемні моменти і брати участь у процесі їх вирішення. Серед актуальних викликів він назвав навчання дітей мігрантів українознавчих предметів, впровадження цих дисциплін у систему обов’язкового оцінювання та поповнення бібліотечних фондів україномовною літературою, аудіо- та відеоматеріалами. 

Співпрацю з МІОК та іншими освітніми установами Львова високо оцінила вчителька української школи в Перемишлі, авторка підручників та членкиня Головної ради Об’єднання українців у Польщі – Марія Туцька. За її словами, вчительські конференції, численні поїздки дітей в Україну, табори – це все дає сили і наснагу до праці. Згадуючи історичний контекст, Марія зауважила, що після депортації 1947 року українці у Польщі не мали можливості вивчати рідну мову. У радянські часи українську освіту над Віслою вдалося зберегти завдяки активній праці громадських лідерів, батьків та духовенства. Марія Туцька підкреслила: нинішня цінність української освіти у Польщі полягає не лише у передаванні знань, але й у вихованні наступних поколінь свідомих і активних людей. Із проблем вона вказала на невідповідну кількість вчителів-методистів, відсутність навчальних матеріалів та української літератури у шкільних бібліотеках. «Незалежно від того, де і в яких умовах ми живемо, ми передусім повинні пишатися тим, ким є», – наголосила Марія Туцька. 

Інша вчителька з Польщі – Тетяна Оуергі, яка працює у Міжшкільному пункті навчання у Варшаві, – розповіла про особливості дистанційної освіти. Спираючись на загальнопольські дослідження, вона зауважила, що приблизно 30 % батьків не мають можливості забезпечити кожну дитину пристроєм для онлайн-навчання. А це означає, що ці діти не можуть виконувати завдання вчителів. 50% батьків зауважили, що дистанційне навчання охопило усі предмети, але 9 % сказали, що менше половини. Водночас майже кожен третій вчитель вказав на відсутність обладнання в учнів як на одну з основних проблем. Також багато хто говорив, що проблеми з доступом до інтернету були головною перешкодою під час навчання, при цьому 40% респондентів відзначили, що контакт з батьками також був ускладнений. 

На власному досвіді Тетяна Оуергі помітила, що учні мають проблеми з користуванням різними платформами для дистанційної освіти – попри те, що більшість дітей користується смартфонами. На відміну від традиційного, онлайн-навчання також не дає додаткового стимулу – дружніх зв’язків. «Спілкування у класі будує внутрішню мотивацію – хочу приходити на уроки, бо там є мої друзі», – відзначила Тетяна Оуергі. В її роботі, як і у випадку більшості вчителів, з’явилися проблеми з доступом до інтернету, обладнанням чи навіть клавіатурами з українськими буквами. Серед потреб вона вказала на необхідність вибору якоїсь однієї, найбільш ефективної, навчальної платформи, яку всі зможуть вивчити і користуватися нею безпроблемно. За словами Тетяни Оуергі, бракує віртуальних зошитів вправ; потрібно також задуматися над технічною стороною організації культурних заходів у режимі онлайн. 

Учасники конференції говорили і про загальні виклики cучасної освіти. Серед них, наприклад, –  складнощі із працевлаштуванням випускників як середніх шкіл, так і вищих навчальних закладів. Виходом з такої ситуації може бути підготовка молодих людей до підприємницької активності й самостійного створення робочих місць. Для України особливо помітною проблемою є відтік фахівців, зокрема й медиків, які шукають кращої долі та життя в еміграції.

Досі залишається помітним технологічний розрив між містом та селом, що проявляється хоча б у доступі до швидкісного інтернету. Дослідження спеціалістів з Яґеллонського університету у Кракові показують, що у польських школах неправильно діагностують учнів мігрантів з України з огляду на фонетичні особливості їхньої рідної мови. Учителі, які не дуже добре розбираються у двомовності, скеровують таких дітей до логопедів. Тому зараз краківські спеціалісти працюють саме над рекомендаціями для педагогів і лікарів. 

Ці та інші адаптаційні проблеми допомагає вирішувати міжкультурний асистент. Його робота в польських школах  була однією з тем конференції. Окрім цього,  її учасники дізнались про інші корисні речі: привабливі для дітей книжки у 3D-форматі, підручники для вивчення української мови як іноземної, методи її викладання, конкурси в навчальному процесі, інтернет-ресурси з цікавою сучасною літературою, аудіо-візуальні методи викладання мови, віртуальні екскурсії тощо. 

Конференція чітко показала, що українські школи та пункти навчання мови у Польщі мають ключове значення для місцевого українства. І традиційного, нацменшинного, і того, що пов’язане із новою хвилею мігрантів. Якщо останні, до прикладу, не будуть охоплені таким навчанням, то зіткнуться з проблемами після ймовірного повернення на Батьківщину – повторною адаптацією у рідну систему освіти, зарахуванням предметів, іспитами тощо. Саме тому українська освіта у Польщі потребує постійної уваги, допомоги і підтримки з боку офіційного Києва. 

Поділитися: