Олеся Ґєраль ■ КУЛЬТУРА ■ 2011-06-21
{mosimage}
Останнього тижня травня Люблин відкрив своє мультинаціональне обличчя, презентуючи в рамках проекту “Багатокультурний Люблин 2011” різнобарвну творчість і звичаї національних та етнічних меншин, біженців, закордонних студентів, які тут проживають. Протягом п’яти днів у місті відбулося 60 найрізноманітніших заходів, серед яких вдало вписалися елементи української культури.
За чотири роки свого існування фестиваль став культурною демонстрацією звичаїв і щоденного життя меншин Люблина перед різнорідними віковими і соціальними групами мешканців, руйнуючи стереотипи і неприйняття.
Успіх цього заходу, безпосередньо пов’язаного з історією міста й відкритістю на меншини, варто шукати в тому, що його співорганізаторами виступають представники майже 20 організацій. Завдяки тому, що Люблин з давніх давен знаходився на перетині торговельних шляхів, які поєднували Східну і Західну Європу, та був найбільшим містом Східної Польщі, сюди прибували люди з різних сторін світу, зокрема слов’яни, лютерани, татари. У місті існувала одна з найбільших у Польщі жидівська дільниця, синагога і відомий навчальний заклад для рабинів. Сьогодні власне університети приваблюють іноземців до нашого міста.
Відкриттям фестивалю стала дискусія в студії місцевого радіо під назвою “Люблин – місто багатокультурного діалогу” з участю представників меншин і місцевої влади, які намагалися з’ясувати, який вклад вносять меншини в цілісний образ Люблина. Специфіку своїх народів задемонстрували вокально-танцювальні колективи, як- от: “Daiddel Borges” з Куби, “Зірки Чечні” і “Хвиля” з Люблина, тріо бандуристок “Квітоніка” зі Львова, “Комбо” з Конґо, “Каролінка” і “Фортуна” з Берестя та інші. Православна громада запросила на концерт церковної музики, священик Андрій Лось розповідав про православні обряди, а о. Мирослав Вишневський ознайомив присутніх з красою православної ікони. Організовано також екскурсію до греко- католицької семінарійної каплиці. У Коронному трибуналі відбулася зустріч, яка популяризувала українську культуру серед люблинців і гостей міста, зокрема презентація ювілейного, Х номера “Українського літературного провулка”, присвяченого творчості українських письменників Польщі. Помітне місце в цьому виданні посіли поетичні й прозові твори авторів з Підляшшя – Юрія Гаврилюка та Івана Киризюка, і присвячені підляській українській літературі статті. Як розповів Андрій Савенець з Українського товариства, це загальнопольське літературне періодичне видання публікується в Люблині й поєднує всіх українських авторів Польщі – незважаючи на їхнє місце проживання чи літературний жанр.
У рамках “Українських варіацій” фестивалю виступив молодий акордеоніст Петро Осташевський, більше знаний в українському молодіжному середовищі Польщі, зокрема Підляшшя. Петро був учасником відомого вокально-танцювального гурту “Ранок”. Народився і виростав у Більську-Підляському, а тепер навчається в Білостоці. Він пов’язаний також з Люблином, оскільки виступає гостинно з гуртом українських студентів “Хвиля”. “Виступ Петра Осташевського був своєрідним підляським акцентом на цьогорічних українських заходах фестивалю”, – зазначив А. Савенець.
На прогулянку православним шляхом запросив голова Українського товариства в Люблині Григорій Купріянович. Гості відвідали, зокрема, православну частину цвинтаря на вулиці Липовій, яка колись була найбільш презентаційною. Відомо, що цвинтар почав функціонувати ще перед тим, як ці землі опинилися під владою російського царату. Тут знаходяться місця поховань відомих люблинських православних від ХІХ ст. Це переважно російські чиновники та військовики, які тут виконували різні функції. Як зазначив Г. Купріянович, у Люблині були православні різних національностей – в основному, східні слов’яни (білоруси, росіяни, українці), тому й на пам’ятних таблицях на цвинтарі залишилися написи різними мовами. Є також гріб з карбуванням українською мовою, з використанням літери “ґ” з українського алфавіту, яка в радянські часи, після 1930-х рр., була заборонена. Учасники екскурсії відвідали також храм свв. жінок -мироносиць з 1901-1904 рр. Зацікавлені не оминули й полкову церкву Богородиці, збудовану на зразок полкових храмів Російської імперії в 1901-1906 рр. Храм перестав виконувати свою функцію після евакуації російської влади з міста 1915 р. Після І Світової війни церква була передана як військовий храм римо-католицькій парафії. У 1920-х рр. її перебудовано згідно з проектом Войцеховського: усунено такі характерні елементи, як бані та православні хрести. Натомість інтер’єр церкви зберігся згідно з традицією православ’я. Корінні мешканці Люблина зі здивуванням визнали, що зовсім не знали про православне походження свого костелу. Такі екскурсії дають можливості для поширення горизонтів рідного міста, невід’ємною частиною якого стала українська культура.
Як зазначив заступник міського голови Люблина Влодзимеж Висоцький, Люблин – це єдине європейське місто, яке бере участь у пілотажному проекті мультикультурності. Після проведення численних досліджень виявилося, що в місті проживає низка релігійних й етнічних груп. “Для міста – це великий шанс з допомогою меншин та іноземців для самопрезентації, оскільки такі культурні заходи органічно вписуються в підготовку до здобуття титулу Європейської столиці культури 2016 р.”, – прокоментував В. Висоцький. Голова Українського товариства в Люблині Г. Купріянович висловив міркування, що Люблин є містом монокультурним зі своїми елементами мультикультурності: “Цей фестиваль передусім дає можливість пізнання і сприйняття “інакшості” тих громад, які є в Люблині, які функціонують близько нас, а також пізнання іншого обличчя міста через культуру меншин Люблина”.
Мультикультурність Люблина, солідарність іноземців і польську гостинність для прибулих з інших країн демонструє відеокліп до пісні “Разом”, на знімання якого Центр волонтаріату запросив усіх охочих люблинців і гостей міста. Пісню виконали три виконавці: полька Сильвія Лясок, кубинець Даіббель Борґес і лідер українського гурту “С.К.А.Й.” Олег Собчук. “Сенс цієї пісні – усвідомити, що ми не самі в цьому світі, хоч маємо різні мови, але всі ми однакові. Нам, українцям, є що сказати і показати. Усі позитивні емоції разом з вокалістами ми показали в цій композиції”, – переконує соліст групи “С.К.А.Й.”
Кліп можна переглянути на веб сторінці www.integracja.lublin.pl.
“Наше слово” №25, 19 червня 2011 року {moscomment}
