Людмила Лабович ■ ОСВІТА ■ №20, 2020-05-17

Під час пандемії школи по-різному намагаються організовувати своїм учням дистанційне навчання. Це стосується також занять з української мови. Як вони проходять у Підляському воєводстві – розповіли вчителі.

З 12 березня у Польщі закриті дитсадки, школи та вузи. Організація дистанційного навчання стала великим викликом для директорів, вчителів, а також для учнів та їхніх батьків. Після двох місяців такої роботи школи опрацювали вже певну модель, що стосується, серед іншого, навчання української мови.

У Підляському воєводстві уроки з української проходили досі у вісьмох навчальних установах у трьох населених пунктах – Більську-Підляському, Черемсі і Білостоці. Це були садки та початкові школи, працювали також об’єднані міжсадкові та міжшкільні групи. Загалом українську мову на початку навчального року вивчали 415 дошкільнят і учнів.

Коли почалося дистанційне навчання, школи мусили вирішити, що робити з уроками української. Там, де заняття почалися нещодавно, дирекція зосередилася на найважливіших предметах, залишаючи українську мову осторонь. В інших школах все-таки вдалося організувати дистанційне навчання рідної мови.

Доволі добре ситуація виглядає у Громадській початковій школі св. Кирила і Мефодія у Білостоці, де майже від самого початку всі уроки, також з української мови, відбуваються у формі відеозанять з учителями. Спершу їх проводили в програмі «Skype», зараз використовують платформу «Microsoft Teams».

«Школа дуже швидко запровадила такі форми проведення занять, щоб ми могли підтримувати зв’язок із нашими учнями, – пояснює Кароліна Хмур, вчителька української мови. – Кожного тижня ми надсилаємо дітям матеріали, розписані на три уроки. Вони повинні це роздруковувати, підготуватися, а згодом ми маємо відеозустрічі. Їх ми проводимо так, аби вони більш-менш нагадували звичайні уроки. Зі старшими учнями працювати легше, тому що вони не потребують допомоги батьків. Ми обговорюємо якусь тему, згодом – домашнє завдання. З молодшими співаємо пісні, робимо так звані карти праці (файли із завданнями для кожного предмету – ред.) – я стараюся, щоб вони все бачили у себе на екрані комп’ютера».

Незважаючи на окремі мінуси дистанційного формату, він добре працює у школі, тож діти під час пандемії можуть вивчати не лише польську, англійську чи російську, а й українську. Уроки організовані по-різному в залежності від класів – наймолодші зустрічаються з вчителькою української мови в режимі онлайн тричі на тиждень на 15 хвилин, старші учні – раз на тиждень, але на 30-45 хвилин.

Дистанційне навчання веде також Початкова школа № 4 ім. Адама Міцкевича в Більську-Підляському, де українську мову як рідну в окремих класах вивчають 156 дітей.

«У нас у школі навчання відбувається таким чином: усі вчителі висилають на інтернет-портал школи завдання, які учні мають зробити, – пояснює Агнешка Ґіза, яка працює зі старшими дітьми. – З українськими класами ми підтримуємо зв’язок на платформі «Messenger». Кожний клас має свою сторінку, через яку ми спілкуємося з дітьми. Спершу я надсилаю всі завдання на інтернет-портал школи, а учні за допомогою «Messenger» читають тексти і присилають мені свої роботи. Я виправляю помилки та ставлю оцінку».

Вчителі української мови, зокрема ті, що працюють із наймолодшими учнями, підкреслюють, що зараз підготовка до уроків займає у них набагато більше часу. Вони багато користуються інтернетом, шукають цікаві відео на ютубі, стежать за тим, як проходить дистанційне навчання в Україні, навіть стараються придбати доступ до українських навчальних порталів з цікавими картами праці.

«На щастя, діти з 1-3 класів мають вдома зошити вправ, які я їм купила в Україні – завдяки цьому нам зараз легше працювати, – каже Єлизавета Томчук, вчителька української мови у молодших класах школи № 4. – Окрім цього, я шукаю матеріали на кожну тему, все детально розписую і надсилаю батькам».

Надсилають матеріали вчителі по-різному – за допомогою електронної пошти,  використовуючи програми «Messenger» або «Microsoft Teams.

«Діти одразу надсилають мені фотографії виконаних завдань, я ставлю їм оцінки, все йде зручно, файно», – підкреслює вчителька.

Окрім школи, Єлизавета Томчук веде заняття з української мови також у садку № 9 «Лісова поляна» в Більську-Підляському. Зараз вона час від часу вона публікує на інтернет-порталі садочка цікаві навчальні матеріали, які батьки можуть використовувати у роботі з дітьми.

Проблеми, які з’являються при дистанційному навчанні, пов’язані передусім із доступом дітей до інтернету, відсутністю відповідного обладнання – комп’ютера, принтера тощо. Стосуються вони найчастіше учнів з малих містечок та сіл.

«На жаль, тут все не так, як у містах, – пояснює Ірина Вишенко, вчителька української мови у Черемсі. – Проблемою є те, що не всі діти мають комп’ютери, багато хто використовує просто мобільні телефони. Однак, як і в усіх школах, ми йдемо за навчальними програмами. Надсилаємо дітям матеріали, вони повинні виконати завдання; ті, за які ми маємо ставити оцінки, учні нам надсилають».

Дистанційне навчання продовжується. Дехто каже, що воно триватиме до кінця навчального року, однак є й інша точка зору – що навіть після канікул діти не повернуться до шкіл. Як у такому випадку організувати подальше навчання, щоб діти засвоїли інформацію з головних предметів, але водночас – і надалі мали можливість вчитися рідної української мови? Це велике випробування для всіх – директорів шкіл, вчителів, учнів, але також батьків.

Фото авторки статті

Поділитися:

Схожі статті

«Ми залишаємося до 2-3 ночі, а зранку о 7-й вже знову треба бути на місці»

Павло Лоза ■ РОЗМОВА ■ №40, 2020-10-04 Галина Гарасим, активістка гуртка Об’єднання українців у Польщі у Битові (Поморське воєводство), яка працює інструкторкою Повітової санітарно-епідеміологічної...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*