Олеся Ґєраль ■ КУЛЬТУРА ■ 2010-11-19
{mosimage}
Під такою назвою на початку листопада в Люблині проходив український фестиваль. Організатори заходу вже втретє представили місцевій публіці як традиційні концерти українських фольклорних гуртів, фільми молодих українських режисерів, так і виставку фотографій, зроблених в Україні, підготували конкурси для учнів шкіл, слухачів місцевого радіо, екскурсію “Україна в Люблині”, футбольний турнір, дискусії і майстер-класи з лялькарства та виробів із соломи.
Зацікавити люблинців було чим, тим більше, що культуру і традиції своїх сусідів-українців мешканці цього східнопольського міста цінують і готові надалі пізнавати. Автор ідеї фестивалю – Фонд духовної культури пограниччя – прагнув показати українську культуру в центрі міста, з акцентом на різноманіття і коріння українців у Польщі. Презентація фестивалю почалася передусім у люблинському радіо: розповідаючи слухачам про пункти програми, ведучі питали, де знаходиться Україна, якими є державні символи тощо. Зацікавилися питаннями про країну учні, які взяли участь у шкільному конкурсі знань про Україну в люблинській гімназії №9 та міській грі “Ukraina (in)cognitа”. Учні гімназій бігали по всьому місту, шукаючи установ, які співпрацюють з Україною або пов’язані з нею. За словами вчительки гімназії №18 Йоанни Венґлінської, конкурс був насичений, оскільки треба було добігти до кожного з 10 пунктів, виконати в кожному завдання, зібрати підписи, відповісти на питання, розмалювати мапи, скласти пазли, робити фізичні вправи. Найбільше учасникам “сподобалися” організації “Homo Faber”, “Роздоріжжя”, Європейська колеґія польських і українських університетів, Молодіжний будинок культури, Консульство України, театр “NN”, “Новий Став”. Клавдія Школа з гімназії №5 розповіла, що завдяки конкурсу довідалася про співпрацю Люблинського католицького університету з Україною і про те, що цей виш друкує наукові матеріали про Україну. У міській ратуші учасникам конкурсу представили фільм про співпрацю Люблина і Львова, а для всіх охочих – виставку світлин Маріана Стрільціва. Молодий фотограф зі Львова привіз роботи, на яких показав Україну й українців на чорно-білих фотографіях.
Для охочих подискутувати організатори підготували для обговорення тему “Як популяризувати Україну в Польщі?” У зустрічі взяли участь передусім місцеві українці, політичні та громадські діячі. Головна тема дискусії стосувалася способів популяризації, актуального стану співпраці і перспективи діяльності організацій, які мають вплив на те, як сприймають Україну в Польщі. Учасники також говорили про образ держави з точки зору проведення чемпіонату Євро-2012.
Варто було переглянути доробок українських режисерів, фільми яких до Люблина привезла аґенція “АртПоле”. Як розповіла представниця аґенції Тетяна Кушка, на фестиваль відібрано нові й цікаві фільми молодих режисерів, зроблені в Україні протягом останніх 5 років: мультфільми учнів Євгена Сивоконя, короткометражні художні фільми (“Мамай” О. Саніна, “Колиска долі”, “Її місце порожнє” Б. Смирнова, “Трагічне кохання до зрадливої Нюськи” Т. Ткаченка), документальні фільми (“2033 км від Ейфелевої вежі” О. Хребтова, “Шляхом Колумба” К. Шаміна, російськомовна стрічка “Небезпечно вільна людина” Р. Ширмана, “Я пам’ятник собі” Д. Тяжелова та ін.). Кожен фільм був цікавий по-своєму, кожен глядач міг побачити образ як давньої, так і сучасної України й українців у різних вимірах.
Суботній день фестивалю розпочали українські майстрині – вони вчили творити ляльки-мотанки та іграшки з соломи за давньою традицією. Тетяна Яремкевич зі Львова та Ольга Гурняк із Тернополя ділилися своїм умінням витворювати з природних матеріалів, доступних колись в українських господарствах. Дівчата розповідали, що такі вироби із соломи і ляльки з ниток були єдиними іграшками наших предків у дитинстві. Цікаво, що кожну ляльку в давнину дівчинка виготовляла сама, дивлячись на свою маму. Ця лялька уособлювала образ і поведінку господині. А ще в народі казали: наскільки охайно зроблена лялька – настільки охайною є особа, яка зробила її. Зроблені власноруч лялька-мотанка або коник із соломи можна використати як амулет або подарунок.
Спортивні акценти також не оминули фестивалю. Попри осінню погоду, відбулися футбольні матчі між командами Консульства України, Аґентства реструктуризації і розвитку, Маршалківської адміністрації і Мерії Люблина. Кожна команда зіграла по три матчі. Як результат, Кубок дружби отримали гравці Аґентства реструктуризації і розвитку, а команда Консульства України зайняла почесне четверте місце.
Цікавою ідеєю фестивалю “Україна в центрі Люблина” стала автобусно-пішохідна екскурсія, яку для мешканців Люблина провела працівниця товариства “Homo Faber” Оля Ґулінська. Екскурсійний автобус провіз “туристів” від Замкової площі на Підзамче, узгір’я Чвартек, кільце Петра Могили, вулицю Руську (яка була в Люблині від початку історії міста, на ній розміщалася частина руської колонії), Руський тракт, вулицю Львівську, Солом’яний ринок на теперішній Калинівщині, вулицю Уніатську (де знаходиться чинна українська православна церква), алею Рацлавицьку (де знаходиться Люблинський католицький університет), алею Варшавську (де встановлено дерев’яну греко-католицьку церкву). У XVI ст. В Люблині було створене православне братство, яке збудувало власну лікарню й церкву. Храм свого часу переходив з рук в руки від православних до уніатів і навпаки. Церква збереглася до нашого часу на вул. Руській – і тепер називається Люблинською кафедральною церквою Преображення Господнього. Особливість будівлі в тому, що зведена вона в західному стилі – стилі люблинського ренесансу. Не оминула група також воєвідську адміністрацію, бо власне в цьому будинку чиновники у XX ст. вирішували долі сотень українців Люблинщини, впроваджуючи полонізаційні акції. Символічно згадано про православну частину цвинтаря на вул. Липовій, де знаходяться могили українців і пам’ятник солдатам армії Петлюри. Цікавинкою для всіх став католицький костел на вул. Зеленій, який спочатку був збудований як православна церква для грецьких і сербських купців, після отримання незалежності Польщі став католицьким костелом, а на початку 90-х років ХХ століття був церквою, де в неділю літургія відправлялася в східному обряді.
Концерт української співачки Лесі Горової у греко-католицькій церкві був завершальною частиною фестивалю. Вона виконала свої улюблені ліричні та патріотичні пісні, пісні для дітей. Найбільше овацій викликала пісня “За злагоду”, котру Л. Горова заспівала також польською мовою. Польща для співачки – символічна країна, бо саме тут вона записала свою першу касету українською мовою. В Україні вона працює в Київській дитячій академії мистецтв, де вчить дітей писати музику.
“Наше слово” №47, 21 листопада 2010 року {moscomment}
