Українське кіно над Балтійським морем

КУЛЬТУРА ■ №51, 2018-12-23

Уже вдруге в Кошаліні та Колобжегу з успіхом організовано огляд українського кіно. Із року в рік захід здобуває щораз більше прихильників.

Фото авторки статті

Рік тому, мабуть, на пальцях однієї руки можна було порахувати тих, хто приходив дивитися українське кіно. Однак організатори – Кошалінський відділ та гурток Об’єднання українців у Польщі (ОУП) – не здалися. Огляд проводиться вдруге, й цього року прийшло набагато більше осіб. Тож можна сказати, що захід уже добре вписався в культурну карту Кошаліна. До того ж у місті вже є два загальнопольські кінофестивалі: «Молоді й фільм», на якому молоді режисери показують свої дебютні короткометражні, документальні й анімовані фільми, та «Інтеграція Ти і Я», де підіймається тема інвалідності в медіа, культурі та суспільному просторі. Також кожного тижня любителі якісного кіно зустрічаються в місті в рамках дискусійного фільмового клубу, отже кіноманів тут і справді багато.

Під час огляду українського кіно в Кошаліні можна було побачити аж шість фільмів, натомість у Колобжегу – два. Чи не найбільше емоцій викликали сучасні роботи. У Кошаліні живо коментувалася стрічка «Українці – Добровольці Божої чоти» про захисників донецького аеропорту. Людмила Калашнікова, яка родом із Запоріжжя, тільки в минулому році переїхала жити до Польщі. Нині вона є вчителькою української мови в місцевому пункті навчання.

– Дуже важко було дивитися фільм, оскільки в Україні я жила приблизно 200 км від Донецька, отже немов наново переживала ці події. Те, що показали у стрічці, знаю не з новин, а бачила на власні очі, – казала зворушена пані Людмила.

Вона з чоловіком та донею зараз живе в Кошаліні, а батьки залишилися на східній Україні.

– Моя мама сказала, що вона вже стара для переїзду в іншу країну. Так само казала героїня фільму, що тут похований її чоловік, спочивають предки, отже і вона тут хоче залишитися. Тільки вчора телефонувала своїй мамі… Там ніхто не знає, що може трапитися завтра,
– каже Людмила Калашнікова.

Підбір фільмів мав бути дещо іншим, однак після останніх подій у Керченській протоці організатори вирішили показати саме документальну стрічку Леоніда Кантера та Івана Яснія «Українці –Добровольці Божої чоти».

– Звичайно, фільм не про останні події у Керченській протоці, однак робота демонструє проблеми російської експансії проти України, українського сепаратизму і загалом патріотизму, тому стрічка вкрай сучасна, – розповідає організатор заходу Роман Радзівонович, голова кошалінського гуртка ОУП.

Обираючи фільми, організатори прагнули показати як сучасні, так і історичні події, оскільки важливо поширювати знання про Україну насамперед серед поляків. А кінематографія добре для цього слугує. Більшість глядачів – українці, однак були й поляки.

– Вирішив подивитися українські фільми насамперед тому, що це актуальна тема. Болісно переживаю через події в Україні, тому хотів бути серед українців. Ця війна також зачіпає поляків, а останні події в Азовському морі породжують неспокій за день завтрашній, – ділиться глядач.

Ознайомитися із сучасними та історичними подіями кошалінські глядачі могли, переглядаючи фільми «Лебедине озеро», «Білий птах з чорною ознакою», «Дума про Тараса Бульбу», «Легенда про княгиню Ольгу» та «Вечір на Івана Купала». Для польського глядача стала однак великим розчаруванням відсутність титрів польською мовою (переклад був тільки англійською), однак на це організатори не мали впливу.

На жаль, вони також не мають впливу на підбір фільмів, оскільки їх надає нам Україна.

До того ж існує проблема з відтворенням, оскільки польська та українська системи не завжди співпадають. Так було і цього разу – найбільш сучасні фільми просто не вдалося відтворити в кошалінській бібліотеці, де проходив фестиваль. Тому окрема подяка організаторам, які попри різні проблеми вирішили й надалі організовувати такі огляди.

– На мою думку, захід дуже важливий, оскільки фільми демонструють як сучасні, так і історичні сторінки історії України. Поляки могли б багато чому навчитися від українців. На Помор’ї живуть не тільки поляки, але й українці, євреї, німці, кашуби. Нам потрібно пишатися такою багатокультурністю. Це нематеріальне багатство, яке нас об’єднує, – каже активістка кошалінського гуртка ОУП Юстина Москалик.

У тому, що огляд потрібен і є важливим, також переконаний Пйотр Шаршевський – медіа-експерт із Кошалінської політехніки.

– Чомусь українські фільми можна побачити виключно під час різних оглядів, оскільки дистриб’ютори не хочуть купляти їх. Беручи до уваги велику кількість українців у Польщі, це міг би бути постріл у десятку. Ми ж сусіди й повинні більше знати один про одного, а кінематографія дозволяє нам робити це без зайвої тривоги, щоб нарешті переконатися, що набагато більше нас єднає, ніж розділяє, – висловлює свою думку П. Шаршевський.

Під час занять медіа-експерт запитав своїх студентів, чи дивилися вони раніше українське кіно. Серед понад двадцяти студентів жоден не відповів ствердно. Тому ще більш важливо організовувати подібні заходи.

– Нашим оглядом ми хотіли долучитися до чудової традиції проведення кінофестивалів у Кошаліні. Досі діяльність українців зосереджувалася на організації різного роду концертів, зустрічей чи дитячих фестивалів. Нині ми б хотіли, аби мешканці мали можливість переглядати також якісне українське кіно, яке дає можливість ширше показати українську культуру, – каже організатор заходу Роман Білас, голова Кошалінського відділу ОУП.

Поділитися:

Категорії : Культура

Схожі статті

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*