Григорій Сподарик ■ ГРОМАДА ■ №8, 2020-02-23

Українська школа ім. Лесі Українки в Бартошицях має по десять вільних місць у садочку та першому класі. Охочі 15 лютого могли ознайомитися з пропозицією навчального закладу в рамках дня відкритих дверей.

Офіційний набір триватиме з 2 по 16 березня, а заяви прийматимуться в електронному вигляді. Подробиці можна знайти на сторінці школи в Інтернеті та в мережі Facebook. Після презентації закладу, яку зробила директор Любомира Тхір, наймолодші діти, батьки й учителі взяли участь у карнавальних розвагах та конкурсах. 

Захід відвідав Каміль Боднар, який вчився в бартошицькій школі та продовжував навчання в українському ліцеї в Ґурові-Ілавецькому. Він прийшов зі своїми дітьми. Хоча вони ще маленькі, але батько хоче, щоб уже пізнали рідну школу: «Вона найкраща, бо вона наша. Де нам буде краще, ніж у себе?» – говорить пан Каміль, високо оцінюючи камеральний характер школи, де вчитель мав час підійти до кожного учня та індивідуально йому допомогти. Свою альма-матер відвідали також минулорічні випускниці, які зараз навчаються в Загальноосвітньому ліцеї № 1 в Ольштині,  Аліція Дзядушек та Кінга Войтаневська. Дівчата погоджуються, що школа добре підготувала їх до подальшого навчання. А уроки української мови дозволили звикнути до праці з великою кількістю матеріалу, що особливо придалося в ліцеї. «Ми тут почувалися як удома. І зараз можемо сюди прийти й порозмовляти з учителями», – говорить Кінга.

У майбутньому вона хоче вивчати медицину, а Аліція думає про польську або англійську філологію. Захід відвідала також мама Кінги, пані Магда Войтаневська. Під час вступу дочки вона дуже хвилювалася, оскільки сім’я не має українського походження та зв’язку з українською мовою. Однак страх швидко зник, бо Кінга у віці п’яти років почала самостійно читати польською, а рік пізніше – українською. «Добре, що класи невеликі – від кількох до кільканадцяти учнів», – зазначає пані Магда. Вона підкреслює, що школа дала дочці впевненість у собі, вміння виступати публічно та панувати над стресом. Пані Магда вірить, що тут знайдеться місце також для її молодших дітей – Зигмунта та Барбари.

Директор Любомира Тхір підкреслює, що «відкриті двері» дають можливість увійти в українське середовище, зокрема, тим, хто віддалився від нього. Крім цього, навчальний заклад гарантує високий освітній рівень. У 2019 році учні 21 раз отримали звання лауреатів та фіналістів воєводських освітніх конкурсів. Що цікаво, школа за останні роки є найкращою з навчання польської мови. Як зазначає директор, це прямо суперечить думці, що в українській школі обмежені можливості розвитку з різних предметів. Рівень навчання окреслює система станінів. У минулому році навчальний заклад, якщо йдеться про польську мову, мав їх 8 із 9 можливих: «Ми єдина школа в Бартошицях із таким результатом і одна із семи у воєводстві», – підкреслює Любомира Тхір. На високому рівні також навчання англійської та російської мов. У рамках реалізованих проектів учні можуть поглиблювати знання з хімії, біології чи  математики.

Один із найновіших полягає в тому, що діти, відстежуючи соціальні мережі в Інтернеті, виловлюють помилки і вчаться правильно вживати польську та українську мови. Школа гарантує також психологічну та логопедичну опіку. Звичайно, важливою є тут українська мова і розвиток української ідентичності. Тому діти, крім уроків, мають заняття з бібліотекарами та письменниками з України, реалізують здібності в творчих колективах, беруть участь у конкурсах, українських заходах тощо.

Варто зазначити, що у школі зараз вчиться 15 дітей громадян України. Маючи можливість віддати дитину тут на навчання, батьки частіше приймають позитивне рішення щодо перевезення до Польщі свої сім’ї. Мігрантською стежкою пройшла Ірина Литвиненко, яка приїхала з Білої Церкви. Саме в Бартошицях знайшла працю. Містечко відразу привабило своїм спокоєм та зручністю. Потім дізналася про українську школу. Тут зараз у другому класі вчиться син, а в нульовому дочка: «Дітям подобається школа та ставлення вчителів. Вони дуже задоволені», – говорить пані Ірина.

директорка Любомира Тхір

З Луцька до Бартошиць п’ять років тому потрапила також Євгенія Пилипець. Зараз опікується малими дітьми, раніше працювала вчителькою англійської та французької мов. У садочку при школі вчиться її син. Бартошицьку школу, як і інші, цінить, зокрема, за камеральну атмосферу. Підкреслює, що тут діти не мусять вчитися у дві змін, а це означає меншу втомлюваність і більше часу на додатковий розвиток.

Під час дня відкритих дверей, на додаткових уроках під керівництвом вчительки Данути Рогунь, із польською мовою змагався Влад із Черкас. Хлопець говорить, що мови подібні, однак польську вивчати важко. Добре, що є однокласники: «Якщо не знаю, як щось написати польською, то звертаюся до друзів, і мені допомагають», – зазначає Влад. У додаткових уроках польської бере участь і Оксана. Каже, що не так важко запам’ятати слова, як вивчити орфографію. Хоча дівчинка вивчає польську тільки з вересня, вже встигла прочитати книжку з домашнього читання, яка має понад 300 сторінок. 

Учителька Данута Рогунь підкреслює, що важливими в процесі вивчення польської мови є допомога дітей із Польші та відкритість учнів з України, бо тоді виникають запитання й зацікавлення: «Кожен із дітей має різний потенціал, але важливо, щоб вони хотіли вчитися. І я бачу, що вони цього хочуть», – зазначає вчителька. При відповідному заангажуванні, за її оцінками, вистачить року, щоб діти оволоділи мовою й могли в подальшому навчанні підготуватися до екзаменів. Як видно, українська школа має чим привабити й має чим пишатися. Кожен учень отримує тут основи для розвитку й сміливого крокування в майбутнє.

Фото автора статті

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*