Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №37, 2019-09-15

У Польщі 2 вересня учні початкових і середніх шкіл розпочали новий навчальний рік. У середній школі у зв’язку з реформою освіти приступили до навчання перші класи загальноосвітнього ліцею – три- та чотирирічні. З іншого боку – немає вже гімназій. Як ці зміни вплинули на функціонування шкіл з українською мовою навчання в Польщі?

Перемишль. Фото Кася Комар-Мацинської

Дві системи навчання ліцеїстів

Директори шкіл з українською мовою навчання ситуацію у своїх навчальних закладах називають стабільною – навіть попри те, що вже немає гімназії.

«Зараз у нас вісім класів. На щастя, ми вже пережили етап реформи, який передбачав ліквідацію гімназій», – говорить Любомира Тхір, директорка початкової школи № 8 ім. Лесі Українки з українською мовою навчання в Бартошицях. Зараз у дитячому садочку є 10 малюків, у першому класі початкової школи – 13 дітей (загалом 103 учні). У порівнянні з минулими роками, нині в Бартошицях трохи більше учнів родом з України. Це діти, чиї батьки переїхали до міст і тут живуть та працюють.

«Для нас така ситуація є новою, бо тепер майже в кожному класі маємо 1–2 дитини, які народилися в Україні», – додає директорка.

По-сусідству в Ґурові-Ілавецькому вже два роки існує початкова школа. Її поява була пов’язана зі змінами в польській системі освіти. «Зараз функціонують перший, другий, третій, а також п’ятий, сьомий та восьмий класи початкової школи», – пояснює Ольга-Марія Сич, директорка Комплексу шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому. У першому класі тут розпочали навчання 7 учнів (загалом у всіх класах початкової школи – 59 дітей). Це подібна до минулого року кількість. Натомість у ліцеї на сорок учнів більше, ніж торік.

«У ліцеї, як і в інших середніх школах у Польщі, є два перші класи, які вчитимуться за різними системами. Випускники гімназії відвідуватимуть ліцей протягом трьох років. Ті, хто завершив восьмий клас, – протягом чотирьох», – пояснює директорка. Зараз у двох перших класах ліцею в Ґурові-Ілавецькому навчається 78 учнів (загалом у навчальному закладі – 143 ліцеїсти).

Уже другий рік нова українська початкова школа працює також у Лігниці. Загалом у ній 105 учнів (у першому класі – 19). У ліцеї – 75 (у двох перших класах – 39 ліцеїстів).

Білий Бір. Фото Ярослав Залітач

У Білому Борі до початкової школи ім. Тараса Шевченка, якою вже кілька років керує неурядова організація, цього року вступило четверо дітей (загалом у школі – 58). Це майже стільки ж, як і рік тому. У ліцеї в першому класі навчаються 14 учнів (загалом у цьому навчальному закладі – 56 осіб).

Навчання в перемиській «Шашкевичівці» розпочнуть 16 учнів нульового класу та 14 учнів першого. Загалом у початковій школі навчаються 110, а в загальноосвітньому ліцеї – 62 учнів. У двох перших класах ліцею – 42 особи.

Що змінилося для вчителів?

Були побоювання, що в 2019/2020 навчальному році в середніх школах виникнуть ускладнення у зв’язку з відсутністю місця для всіх класів. У школах з українською мовою навчання дирекція вже раніше мала підготовлену базу, якщо йдеться про приміщення. Тому навіть попри те, що в ліцеї сформовано два перші класи, кожен із них має своє місце навчання.

Бартошиці. Фото з facebook.com/UJNBARTY

«Тепер усі діти можуть нормально вчитися в кабінетах. Не доведеться проводити заняття у їдальні чи спортзалі. Коли було 6 класів початкової школи та 3 роки гімназії, саме так змушені були робити», – заявляє Любомира Тхір.

Чергове питання, яке турбувало директорів, стосувалося вчителів.

«У нас не було скорочення штату. Але всі вчителі мають менше понаднормових годин роботи, ніж досі, тому отримуватимуть менше грошей», – розповідає директорка з Бартошиць.

У деяких навчальних закладах, наприклад у Ґурові-Ілавецькому, збільшено кількість додаткових годин для вчителів.

«Крім цього, я прийняла на роботу кількох нових педагогів, зокрема вчителів польської мови та математики. У нас також два нових вихователі в гуртожитку. Я не мала виходу, адже в гуртожитку зараз проживає більше 170 учнів», – зазначає Ольга-Марія Сич. Директорка підказує, що жоден її вчитель не звільнився з роботи.

Гурово-Влавецьке. Фото з facebook.com/ZSzUJN

Подібними спостереженнями ділиться директорка з Лігниці.

«У нас не було революції», – говорить Анна Гаврильчак-Маланчак. – «Напевно, міняється характер школи, бо зараз в одному коридорі є діти, яким кільканадцять років, і малюки», – розповідає. Директорка Комплексу загальноосвітніх шкіл ім. Богдана-Ігоря Антонича в Лігниці зізнається, що для багатьох директорів шкіл у місті серпень був дуже напруженим місяцем, адже не було відомо, чи всі вчителі повернуться до шкіл.

Нагадаємо, що весною в країні відбувся загальнопольський страйк учителів. Профспілка вимагала, зокрема, збільшення розміру грошової винагороди на 1000 злотих. Це дозволило б зрівняти зарплату в галузі та середню заробітну плату в Польщі.

«Підвищення зарплат відбулося. Проте педагоги отримали лише частину того, що хотіли. Тому в директорів перед новим роком були побоювання, що вчителі почнуть відмовляться працювати у школах і намагатимуться шукати нової роботи в новій професії. Дійсно, в деяких школах у Лігниці так сталося. Педагоги приходили під кінець серпня та складали заяви про звільнення або виходили на пенсію», – говорить Анна Гаврильчак-Маланчак. Українській школі в Лігниці, як зазначає директорка, «пощастило».

Лігниця. Фото Богдан Бухта

«Учителі, які в нас працюють, просто люблять свою роботу. Вони самі нам про це говорили» , – тішиться педагог. Проте, як і в інших лігницьких школах, в українській також працюють педагоги, які вже на пенсії. «Якщо фінансова ситуація вчителів не стане кращою, то з кожним роком буде все важче утримати їх на роботі», – вважає Анна Гаврильчак-Маланчак.

***

У матеріалі ми подали кількість учнів у класах і школах станом на початок шкільного року. Вона може ще помінятися, адже буває, що до шкіл з українською мовою навчання переводять документи посеред навчального року.

Поділитися:

Схожі статті

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*